Донецький національний університет економіки

і торгівлі ім. М.Туган-Барановського

Тімохіна Н.В.

ЗАХОДИ ВРІВНОВАЖЕННЯ САЛЬДО ПЛАТІЖНОГО БАЛАНСУ

Узагальнена оцінка економічного стану країни, ефективності її світогосподарських зв’язків здійснюється на підставі платіжного балансу, який складається з метою розробки та запровадження обґрунтованої зовнішньоекономічної політики країни, аналізу і прогнозу стану торгового та фінансового ринків двосторонніх та багатосторонніх зіставлень, наукових досліджень тощо.

Динаміка даних платіжного балансу дає можливість простежити за розвитком зовнішньої торгівлі даної країни товарами та послугами, визначити форми й обсяги іноземного інвестування, з’ясувати стан її офіційних золотовалютних резервів і зовнішньої заборгованості. Платіжний баланс є одним з основних інструментів макроекономічного аналізу та прогнозування, формування податкової та грошово-кредитної політики, заходів з регулювання зовнішньої торгівлі, внутрішнього валютного ринку і валютного курсу.

Платіжним балансам притаманна неврівноваженість, яка проявляється в довготривалому і крупному дефіциті у одних країн та занадто активному сальдо у інших, тому платіжний баланс здавна є одним з об’єктів державного регулювання.

В наукових колах продовжуються дискусії щодо питання про доцільність підтримання позитивного сальдо поточного рахунку. Це пов’язано з тим, що в багатьох країнах з перехідною економікою в період стабілізації з’явилась помітна тенденція до збільшення доходу і зменшення від’ємного сальдо поточного рахунку.

Матеріальною основою регулювання платіжного балансу слугують: державна власність, в тому числі офіційні золотовалютні резерви; зростання долі національного доходу, який перерозподіляється через державний бюджет; безпосередня участь країни в міжнародних економічних відносинах як експортера капіталів кредитора, гаранта, позичальника; регламентація зовнішньоекономічних операцій за допомогою нормативних актів і органів державного контролю.

Для країн в період реформування економіки в більшості випадків існує дефіцит платіжного балансу, зростання валютних резервів і збільшення рівня накопичень є однією з умов макроекономічної стабільності.

Зменшення дефіциту платіжного балансу в Україні та Росії відбувається переважно за рахунок збільшення сальдо поточних операцій, а в таких країнах, як Польща, Угорщина, - за рахунок збільшення сальдо з капіталом і фінансовими операціями.

В Україні, де на початку перехідного етапу існував дефіцит платіжного балансу, особливого значення набуває проблема його врівноваження. Для досягнення економічної стабільності Україна основним інструментом макроекономічної політики обрала курсову політику, яка в останні роки спрямована на підтримку стабільності національної валюти за умови позитивного сальдо поточного рахунку платіжного балансу. Враховуючи економічний стан країни, девальвація або ревальвацію можна застосовувати як тимчасові міри, які періодично змінюють одна одну, не порушуючи тенденцій курсової політики.

Найкращим джерелом фінансування дефіциту платіжного балансу є прямі іноземні інвестиції. Для країн Східної Європи створення привабливого інвестиційного середовища (нові технології, сучасний менеджмент, стабільна і передбачувана динаміка обмінного курсу) є першочерговим завданням, виконання якого дає змогу водночас фінансувати від’ємне сальдо поточного рахунку і стимулювати економічне зростання.

Обсяги прямих іноземних інвестицій, залучених в економіку Україну, перевищують такий же показник щодо країн Балтії, Словенії та Болгарії, наближаються до обсягів прямих іноземних інвестицій в економіки Словаччини та Румунії і є значно меншими від обсягів таких інвестицій в економіку Польщі, Чехії, Росії і Туреччини. За 9 місяців 2006 року чистий приплив прямих іноземних інвестицій в економіку України склав 3,7 млн. дол. США, що в 3,5 раза більше ніж за аналогічний період 2005 року.

При активному платіжному балансі державне регулювання направлено на подолання небажаного активного сальдо. Зазвичай застосовується компенсаційне регулювання платіжного балансу, засноване на поєднанні двох протилежних комплексів заходів: рестрикційних (кредитні обмеження, зокрема підвищення процентних ставок, заборона зростання грошової маси, імпорту товарів та ін.) та експансійних (стримування експорту товарів, послуг, руху капіталу).

В пошуках джерел погашення дефіциту платіжного балансу промислово розвинені країни мобілізують кошти на світовому ринку капіталів у вигляді кредитів банківських консорціумів, облігаційних позик

У зв’язку з активним залучення іноземних кредитів для балансування платіжного балансу зовнішня заборгованість стала глобальною проблемою.

Новим явищем стало міждержавне регулювання платіжного балансу з середини 70-х років. З підвищенням ролі зовнішніх факторів відтворення довготривала нерівновага платіжного балансу підсилює диспропорції в економіці окремих країн та в світовому господарстві. Тому передові країни розробляють методи колективного регулювання платіжного балансу. До міждержавних засобів регулювання платіжних балансів відносяться: узгодження умов державного кредитування експорту, двобічні урядові кредити, короткострокові взаємні кредити центральних банків в національних валютах за угодами «своп», кредити міжнародних валютно-кредитних і фінансових організацій, передусім МВФ, які використовує в тому числі і Україна.

Світовий досвід регулювання платіжного балансу свідчить про труднощі одночасного досягнення зовнішньої і внутрішньої рівноваги національної економіки. Це підсилює дві тенденції – партнерство і суперечність – у взаємовідносинах країн з активним і пасивним платіжним балансом.