Алгоритм прийняття управлінських рішень в умовах невизначеності

к.е.н., ст. викл. кафедри маркетингу НУХТ

Соломянюк Н. М.

Розвиток економіки та бізнесу в останні роки відбувається на фоні швидких змін оточуючого середовища та високих темпів збільшення обсягів інформації. В таких умовах важливе значення набувають стратегічне планування на підприємстві та підтримка прийняття управлінських рішень, в тому числі інвестиційного та інноваційного характеру. Зростання важливості інформації робить необхідним застосування нових технологій для пошуку нових тенденцій, що потенційно загрожують існуванню організації або відкривають нові перспективи для бізнесу. Динамізм оточуючого середовища підвищує ймовірність прийняття неоптимальних управлінських рішень із-за недостатку часу. Оскільки процес прийняття стратегічних рішень, особливо інноваційного характеру, є у більшому ступені творчим процесом, то на різних його етапах необхідно враховувати аналітично оброблену інформацію та імітаційні моделі, що зменшують ймовірність управлінських помилок.
Невизначеність в процесах прийняття рішення підвищує роль прогнозних моделей. Моделювання бізнес-процесів відкриває можливості аналізу їх наслідків на стадії проектування і, тим самим знижує ризик необґрунтованих витрат.

Алгоритм вирішення проблем невизначеності організації

1. Ідея принципово нового підходу для визначення стратегії підприємства в умовах невизначеності полягає у прогнозуванні чотирьох рівнів невизначеності, з якими може зіткнутися будь-яке підприємство: рівень 1 (досить ясне майбутнє) – можливість передбачення лише одного прогнозу майбутнього, досить точного для розробки стратегії; рівень 2 (альтернативні варіанти майбутнього) - майбутнє прогнозується у вигляді одного з декількох альтернативних варіантів розвитку подій, або альтернативних сценаріїв; рівень 3 (широкий діапазон варіантів майбутнього) – прогнозується діапазон потенційних можливостей, обмежених часом; рівень 4 (повна невизначеність) - прогнозування неможливе.

Ситуації, з якими зіштовхуються підприємства, неоднакові, тому їм відповідають різні рівні невизначеності, що можуть бути класифіковані на основі аналізу наступних характеристик: ступеню простоти та складності обставин; ступеню стабільності або нестабільності (динамічності) подій.

Вимірювання невизначеності середовища по принципу «просте - складне» має відношення до кількості та неподібності зовнішніх елементів, пов’язаних із діяльністю організації: в складному оточуючому середовищі взаємодіє велика кількість різних зовнішніх елементів, що впливають на організацію.

Вимірювання невизначеності по принципу «стабільне - нестабільне» має відношення до темпів зміни середовища. Організації можуть діяти там, де зміни одного або багатьох факторів відбуваються повільно / швидко:

- стан «складне – стабільне середовище» характеризує незначний ступінь невизначеності. При зовнішньому аудиті необхідно враховувати велику кількість факторів, проаналізувати та оцінити їх вплив на діяльність організації. Однак в подібному середовищі зовнішні фактори не змінюються швидко та неочікувано, їх можливо передбачити;

- стан «просте - нестабільне» середовище характеризується поступовим зростанням рівня невизначеності. Хоча організація може мати лише декілька факторів зовнішнього впливу, їх зміни важко передбачувані та несподівано реагують на ініціативи організації.;

- стан «складне - нестабільне» середовище характеризується найвищим рівнем невизначеності. Одночасна зміна декількох факторів характеризує стан турбулентної невизначеності.

2. Ефективна стратегія потребує вибору стратегічної установки, яка визначає стратегічний намір відносно теперішнього та майбутнього стану галузі: формування ринку; адаптація до майбутнього; резервування права ходу.

3. Формування портфелю дій: високі ставки – зобов’язання (інвестиції або придбання), які при одних сценаріях забезпечують значний виграш, а при інших – значні збитки; вибір варіанту – в певному ступені гарантує крупний виграш при найбільш благоприємному розвитку подій та мінімізацію втрат при реалізації найбільш песимістичних сценаріїв; безпечні кроки – заходи, які окупляться незалежно від розвитку подій.

4. Управління стратегією організації – відстеження ключових подій, таких, як нові технології, поведінка конкурентів, аналіз інших можливостей та ін.

Створення та використання в практиці менеджменту систем підтримки прийняття рішень є одним із важливіших умов успішного функціонування організації. Чітке визначення рівня невизначеності оточуючого середовища підприємства дозволяє керівництву обирати аналітичні інструменти, які допомагають приймати ефективні рішення на кожному з них, а також забезпечує системне розуміння невизначеності, з метою встановлення її впливу на вибір стратегії.