Пашков В.О.

(аспірант кафедри міжнародної торгівлі КНЕУ)

ПРІОРИТЕТИ СТРУКТУРНО-ІННОВАЦІЙНОЇ

ПЕРЕБУДОВИ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

У найближчій і середньостроковій перспективі на шляху досягнення високих і стійких темпів економічного розвитку Україна може зіткнутися з двома основними проблемами: ресурсними обмеженнями (зокрема, енергетичними) і низькою конкурентоспроможністю вітчизняних товарів як на внутрішньому, так і на світовому ринках [1]. Ці проблеми пов'язані із структурою економіки, заснованої на традиційних галузях промисловості. В умовах відкритої економіки і інтенсивного входження України в систему міжнародного розподілу праці рішення цих задач вимагає направленості як на стимулювання прогресивних структурних зрушень у бік менш ресурсоємних галузей і секторів, так і заходів, що забезпечують підвищення ефективності і конкурентоспроможності всіх галузей економіки [2].

Відсутність чітких принципів в інвестиційній політиці призводить до гальмування інноваційного розвитку країни шляхом непродуктивного й небезпечного для економіки України залучення зовнішніх інвестиційних ресурсів. До основної проблеми належить недосконалість нормативно правової бази, насамперед в інвестиційній сфері. Тому слід звернути увагу на такі закони, як «Про інститути спільного інвестування», який закладає передумови для появи українських корпоративних інвесторів, «Про пенсійні фонди», прийняття Податкового кодексу, вдосконалення законодавства щодо захисту прав інтелектуальної власності та спрощення процедур ліцензування та сертифікації.

Сучасні інструменти державної інвестиційної політики у вигляді національних програм та стратегій розвитку, на жаль, не дають реальної ефективності. Потрібні кардинальні зміни в інвестиційній політиці, які можна досягти завдяки здійсненню конкретних заходів:

А). Підвищити регулюючу та контролюючу роль держави у міжнародних інвестиційних потоках у межах України для відстеження тенденцій потоків іноземних інвестицій та швидкого реагування на їх зміни.

Б). Всебічно стимулювати інвестиційну активність, а також запровадити у практику стратегію адресного залучення та ефективного використання іноземних інвестицій.

В). Залучення іноземних інвестицій має бути пропорційно пов’язане із споживчими можливостями України та спрямоване у найважливіші галузі, які мають задовольняти внутрішні потреби країни.

Г). Здійснювати поступову переорієнтацію зовнішніх кредитів від Міжнародних фінансових організацій, які можуть підривати фінансово-економічний суверенітет України шляхом диктату своїх вимог до нашої держави, до залучення приватного іноземного інвестиційного капіталу.

Д). Забезпечити зберігання у державній власності стратегічних галузей економіки України, включаючи паливно-енергетичний комплекс, передусім ядерну енергетику, оборонно-промисловий комплекс та підприємства, які забезпечують життєво важливі інтереси суспільства.

Таким чином, основними цілями структурної політики, напрямленої на підвищення конкурентоспроможності економіки є:

- сприяння розвитку галузей і секторів з високою продуктивністю праці і низькими питомими матеріальними витратами;

- стимулювання підвищення ефективності діючих підприємств за рахунок ресурсо- і енергозбережень;

- сприяння підвищенню якості вітчизняної продукції, скорочення розриву в технічному рівні між Україною і іншими промислово-розвиненими країнами;

- реформування державного сектора економіки і управління державною власністю.

Разом з тим, найсприятливіший інвестиційний клімат не в змозі примусити інвестора вкладати гроші в свідомо нерентабельні і неефективні виробництва. В зв'язку з цим в середньостроковій перспективі основними завданнями структурної політики держави повинні бути:

- виправлення накопичених структурних деформацій - реструктуризація збиткового сектора економіки;

- підвищення інноваційної активності і що випереджає розвиток високотехнологічного сектора економіки;

- сприяння розвитку системи вищої і середньої спеціальної освіти, адекватної потребам модернізації традиційних і розвитку нових секторів економіки;

- зниження трансакційних витрат діяльності підприємств за рахунок розвитку інститутів ринків товарів, послуг, праці і капіталу, формування інфраструктури забезпечення підприємницької діяльності;

- стимулювання процесів реструктуризації і реформування підприємств, підвищення їх ефективності, сприяння процесам інтеграції і утворення ефективних і конкурентноздатних компаній;

- скорочення і оптимізація державного сектора при зростанні ефективності управління державним майном;

- підвищення ефективності природних монополій шляхом забезпечення більшої інформаційної прозорості і посилювання контролю за їх витратами; організаційного розділення природно-монопольних і немонопольних сегментів; формування конкурентного середовища в немонопольних сегментах; забезпечення рівного доступу до мереж;

- реалізація цільових програм розвитку інфраструктури транспорту, зв'язку і телекомунікацій, формування конкурентного середовища, створення рівних і передбачених умов економічної діяльності в Україні як в масштабі всієї економіки, так і на конкретних галузевих ринках.

ЛІТЕРАТУРА

1. Крючкова І.В. Конкурентоспроможність економіки України як фактор економічного зростання та євроінтеграції. Наукова записка. К.: Інститут економіки та прогнозування НАНУ, 2005, с. 34-41.

2. Попович З.Економічне зростання і перспективи інноваційного розвитку. Економіка України. № 12, 2004, С. 41—47.