Секція „Економічні науки”. Підсекція №6.
Кривов’язюк І.В.
Луцький
державний технічний університет
В сучасних умовах господарювання питання
економічної діагностики як комплексної оцінки стану підприємства набуває
особливо важливого значення практично для всіх ланок господарської системи.
Особлива увага приділяється підприємству як первинній і провідній ланці
економіки держави, оскільки саме тут створюються конкретні економічні блага,
які стають першоосновою національного багатства. Без точної оцінки стану підприємства, його ресурсного забезпечення, знання
економічного потенціалу, конкурентноздатності неможливо визначити ефективні
шляхи його подальшого розвитку. Знання стану підприємницької діяльності важливе
як для управлінського апарату даного підприємства, так і для його акціонерів,
банківських установ, фінансових служб, територіальних органів управління,
фіскальних органів. Наведені обставини визначають необхідність і важливість
формування методологічного інструментарію економічної діагностики стану
підприємства як необхідної бази для виявлення ресурсів і напрямів діяльності на
перспективу.
Питанням діагностики стану
підприємства присвячено безліч праць авторів різних країн. Засновниками
розробки й розвитку цього питання вважають представників англо-американської
школи (Р.Фоулк, Дж.Кеннон, Р.Сміт, Дж.Хорріган,
фахівці фірми Дюпон і т.д.). У Росії останні
дослідження з цих питань висвітлено у працях В.Ковальова, А.Шеремета,
Р.Сайфуліна, О.Стоянової й інших авторів, в Україні – у працях А.Поддєрьогіна,
Т.Беня, С.Довбні, Н.Євдокімової, В.Нємцова, Л.Довганя, Л.Руденко та інших. При
цьому використовуються різні підходи та методології
оцінки стану підприємства. Проблемам
діагностики кризового стану підприємства методами антикризового управління та
факторного аналізу присвячено ряд праць зарубіжних учених-економістів,
насамперед Е.Альтмана, Т.Таффлера, Ж.Франшона, І.Романе, У.Бівера, російських –
І.Георгіца, Н.Дмітрієва, Я.Вишнякової, А.Колосової, В.Шемякіної, Е.Короткова,
Г.Іванова та українських – Л.Лігоненко, О.Стоянової, Л.Ситник, К.Залогіної,
А.Дмитренка, І.Бланка тощо.
Накопичений досвід потребує критичного огляду існуючих
методичних підходів діагностування стану підприємств, виявлення умов, завдяки
котрим буде вірно обрано базову економічну діагностику, яка дозволить запобігти
або забезпечити усунення структурних диспропорцій на підприємстві, які виникли
в результаті гострого порушення його діяльності.
Базова економічна діагностика – це процес дослідження економічного стану об’єкта, встановлення та усунення
структурних диспропорцій на підприємстві, як нині існуючих, так й таких, що
виникатимуть в майбутньому, за допомогою існуючого методологічного
інструментарію засобом прийняття ефективних управлінських рішень.
Структурні диспропорції на
підприємствах України, як показує дослідження стану їхньої господарської
діяльності впродовж 1992-2006 рр., найчастіше викликані гострим порушенням
функціонування таких систем як техніко-технологічна,
організаційно-управлінська, маркетингова та фінансова. Досить часто такі
порушення носять системний характер, а тому вимагають комплексного підходу до
аналізу та оцінки, а надалі – й діагностування стану підприємства.
Тому, на нашу думку, базовою
економічною діагностикою для більшості підприємств України (критерієм відбору
можна обрати найпростіший – прибутковість) слугуватиме комплексна економічна
діагностика, яка дасть змогу чітко встановити ключові та другорядні проблеми їх
функціонування, вчасно усунути наявні структурні диспропорції як в системі
виробництва, так і в системі управління діяльністю.
Здійснення комплексної
економічної діагностики повинне відбуватися в
три етапи: підготовчий, виконавчий і заключний етап.
На
підготовчому етапі відбувається прийняття рішення
про проведення комплексної економічної діагностики, здійснюється формулювання
цілей, вивчення ресурсного забезпечення комплексної економічної діагностики.
Далі проводиться детальне планування проведення діагностики, після чого здійснюється
формування робочої групи, до складу якої можуть входити як провідні спеціалісти
підприємства, так і зовнішні консультанти.
Виконавчий етап включає безпосереднє здійснення
комплексної економічної діагностики підприємства. Тут проводиться збір матеріалів,
встановлення системи показників,
необхідних для проведення діагностики, здійснюється аналіз різних
підсистем діяльності підприємства, оцінка отриманих результатів аналізу та
формулювання висновків, що випливають із результатів аналізу та оцінки.
При здійсненні комплексної економічної діагностики
діяльності підприємства необхідно провести діагностику конкурентних позицій
галузі, в якій функціонує дане підприємство, діагностику його потенціалу,
оцінку вартості підприємства як цілісного майнового комплексу, управлінську та
фінансову діагностику, діагностику економічної безпеки та економічної культури [1].
Така послідовність робіт дасть змогу в
комплексі оцінити діяльність підприємства, дати точну та достовірну узагальнену
оцінку його стану, а також можливість прийняття ефективних рішень щодо
подальшого його функціонування.
На заключному етапі здійснюється
ухвалення рішення про необхідність і пріоритетність можливих управлінських
рішень з усунення структурних диспропорцій по підприємству в цілому і за
окремими напрямками його підсистем. Останнім кроком в комплексній економічній
діагностиці є реалізація управлінських рішень.
Базова економічна діагностика, на
основі якої повинен бути розроблений портфель стратегій подальшого розвитку
підприємства, формує його економічну безпеку, підвищує конкурентоспроможність й
адаптивність, робить більш гнучкою виробничу систему, формує умови для
підвищення його результативності та ефективності [2].
Варто відзначити, що подолати
структурні диспропорції на підприємстві дозволяє не лише високий професіоналізм
власних провідних спеціалістів-оцінювачів чи зовнішніх консультантів, але й
досвід керівництва вищого рівня менеджменту, рівень гнучкості у прийнятті
управлінських рішень, що може відігравати вирішальну роль в подоланні виявлених
проблем чи майбутніх кризових ситуацій [3].
Досить часто помилки в умовах економічної
діагностики підприємств виникають у менеджерів як наслідок відсутності
належного досвіду реалізації процесу кваліфікованого аналізу та оцінки стану
підрозділів чи підприємства загалом. Це може відбуватися за умов поганого
формулювання цілі, неправильний вибору методу діагностування проблеми, вибору менш значимої альтернативи,
відсутності досвіду у прогнозуванні майбутніх перспектив, помилки у прийнятті
остаточного рішення.
Саме тому, вибір базової економічної діагностики,
яким повинне стати комплексне обстеження стану господарюючих суб’єктів, слід
пов’язувати з ефективним менеджментом, спрямованим на неприпущення або
подолання кризових проявів організаційно-управлінської, техніко-технологічної,
маркетингової та фінансової систем розвитку підприємства.
Література
1. Гетьман О.О., Шаповал В.М. Економічна
діагностика: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.:
Центр навчальної літератури, 2007. – 307 с.
2. Крепкий Л.М. Экономическая диагностика
предприятия. Методология, методика, организация, диагнозы и пути
совершенствования. – М.: ЗАЛ «Издательство «Экономика», 2006. – 215 с.
3. Василенко В.О. Антикризове управління
підприємством: Навч. посібник. – Київ: ЦУЛ, 2003. – 504 с.
4. Реген В., Ткаченко Е.А. Управление
комплексным развитием предприятия. – СПб.: Издательство «Вернера Регена», 2006.
– 256 с.