Гордієнко В.О.

ДДФА

ПРОБЛЕМИ БЮДЖЕТНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

Бюджетна політика любої держави націлена на забезпечення економічного зростання та соціального розвитку. Ця мета може бути досягнута, перш за все, шляхом створення сприятливих фінансових відносин для розвитку галузей виробництва, що забезпечують найбільші темпи зростання економіки та підвищення життєвого рівня населення. В таблиці наведені данні про структуру економіки і валовий внутрішній продукт (ВВП) на душу населення країн, що характеризують сучасну Європейську спільноту.

Таблиця

Структура економіки і ВВП Європейських країн.

Країна	ВВП на душу населення,$	Макроструктура економіки (у % до ВВП
		Сільське господарство	Промисловість	Послуги
Германія	22418	1	31	68
Англія	24186	1,4	24,9	73,7
Італія	18928	2,4	30	67,6
Польща	4657	3,8	35	61,2
Болгарія	1622	13,7	28,5	57,8
Росія	2139	5,8	34,6	59,6
Білорусь	1217	15	40	45
Україна	763	23	42	35

З метою встановлення залежності між структурою економіки(х) і валовим внутрішнім продуктом на душу населення( функція, У) була побудована кореляційно – регресійна модель(рис).

Як бачимо, зростання долі послуг в макроструктурі економіки суттєво впливає на зростання функції(близько 80% зростання функції пояснюються впливом структури).

Слід зазначити, що зростання долі послуг(вони складає близько 12 трлн. дол.) в розвинених країнах проходить за рахунок наукомістких галузей. Серед цих галузей: бізнес послуги(38% загального доходу); фінансові послуги(25%); телекомунікації і трансляції(21%); послуги приватної охорони здоров’я і освіти.

Найбільшого економічного зростання досягли країни які тривалий час прямували капіталістичним шляхом розвитку В макроструктурі економіки яких переважають послуги( близько 70% ВВП).Основою промислового виробництва є: машинобудування, верстатобудування, електротехнічна, авіакосмічна, хімічна, нафтопереробна, автомобільна, фармацевтична, комп’ютерна і телекомунікаційна промисловості. Продукція цих видів промисловості і являється основою експорту розвинених країн.

Країни колишнього соціалістичного табору і Радянського Союзу суттєво відстають по показнику на душу населення, їх макроструктура більш рівномірна. В експорті цих країн переважає сировинна і продукція неглибокої переробки. Порівняння історично і географічно близьких країн світу Білорусі і України, теж дає висновок, що економічні досягнення, а білоруси перевищили Радянський рівень економіки, суттєво залежать від структури промисловості. Так економіка Білорусі, яка являлась «складальним цехом СРСР» (основні підприємства Мінський тракторний завод, Мінський автозавод, Гомсельмаш, “ Горизонт”, “Вітязь”. по власній структурі близька до Європейських країн.

Сформована структура виробництва тягне Україну в якість держави з еколого-небезпечними гірничо-металургійними підприємствами(ГМП) ( доля яких складає:30% об’єму промислового виробництва, 45% валютної виручки, хоча тільки 5% сплати у бюджет) і сховища Європейських відходів.

І політика держави всіляко цьому сприяє. Це і експеримент на ГМП України (коли з них було списано більшу частину боргу перед державою, своєрідна санація перед приватизацією ) і всі які преференції (щодо платні в державні фонди, тощо).

Першочергові задачі, що витікають із створеної ситуації. Потрібно перервати порочне коло, коли олігархи тримають свої “кишенькові” партії і за рахунок цього отримують всі які преференції для ГМП. 5% платні до бюджету підприємствами чорної металургії не відповідають об’ємам виробництва і взагалі навіщо в такому разі державі постачати олігархам газ по 50 дол., коли світові ціни становлять більш ніж 200 дол. за 1000м³. Для впровадження енергозберігаючих технологій потрібно постачати ГМП ресурси по світовим цінам. І нехай “хазяї” підприємств, доведуть, що в цих умовах вони спроможні ефективно працювати. Для підвищення ефективності ГМП потрібно зруйнувати його монополізацію. Скільки було публікацій провідних економістів у пресі в 80-ті роки про відсутність конкуренції на підприємствах Радянського Союзу, а в самостійній Україні монополізація збільшилась. Конкуренція на українських металургійних підприємствах зовсім відсутня. Так в трубній промисловості за радянських часів заводи ім. В.Леніна, ім. К.Лібкнехта, ім. Н.Якубовського, ЮТЗ, НТЗ –це окремі підприємства, які конкурували між собою. А зараз ці заводи входять у НВК Інтерпайп і така картина типова для ГМП. До речі, першим кроком відродження промисловості Японії після війни була руйнація дзайбацу (монополій). Щоб не втратити остаточно машинобудування, потрібно переорієнтувати ГМП на поставку продукції не на експорт (через офшори звідки і 5% платні до бюджету), а на українські підприємства (зараз це лише 18% обсягів виробництва із яких ½ ремонтно-механічним підприємствам). Це також дасть змогу менш залежати від світової кон’юнктури цін на продукцію ГМП.

Слід зазначити, що маючи надто велику металургійну промисловість – Україна приречена розвивати сучасне машинобудування.. Таким чином рецепти економічного підйому держави залежать від структурної перебудови економіки, потрібна лише політична воля керівництва.