Сергієнко Т.М., викладач кафедри іноземних мов СНАУ

Ущаповська І.В., ст.викладч кафедри іноземних мов СНАУ

Поняття "готовність" у сучасній психолого-педагогічній науці.

Структура готовності до шлюбу та сімейного життя.

Сучасний етап розвитку українського суспільства позначений великою кількістю розлучень, особливо серед молодих пар, спричинених кризою інституту сім'ї. В такій ситуації достатньо актуальною постає проблема готовності молоді до шлюбу та сімейного життя.

Деякі вчені виділяють наступні види готовності.: тимчасова (ситуативна) й тривала (стійка) (Л.Нерсесян, В.Пушкін).; функціональна й особистісна (С.Муратов, Н.Хомутіннікова); психологічна й практична (Б.Ананьєв).; загальна й спеціальна (Ю.Васильєв, Б.Райський).; готовність до розумової та фізичної праці (О.Ковальов) та ін. .

В рамках функціонального підходу готовність розглядається як "психічний стан, що виникає в суб'єкті для задоволення будь-якої потреби" і визначається як "така існуюча ознака установки, яка спостерігається в усіх випадках поведінкової активності суб'єкта"

В межах особистісного підходу можемо виділити два напрямки трактування поняття "готовність". В рамках першого напрямку готовність розглядається як: умова успішного виконання діяльності (Кузьменко Н.В.); вибіркова активність, що налаштовує організм, особистість на майбутню діяльність (Зайцева С.І.); регулятор діяльності (Янотовська Ю.В.).

Другий же напрямок підкреслює інтегративні характеристики даної категорії, що визначається як: синтез якостей особистості (Крутецький В.О.); цілеспрямоване вираження особистості, включаючи її переконання, погляди, мотиви, почуття, вольові та інтелектуальні якості, знання, вміння, навички, налаштованість на певну поведінку (Квіткіна Л.Г.); якість особистості, що інтегрує раніше засвоєні установки, знання, вміння, навички, досвід, характеристики і мотиви діяльності (Дяченко М.І., Кандибович Л.О.) .

Отже, категорія "готовність" має досить широке значення. Значно вужчим є поняття "готовність до шлюбу та сімейного життя", що передбачає розуміння молодими людьми, які створюють сім'ю, її соціальної сутності, суспільної значущості своїх дій, відповідних зобов'язань одного перед одним, відповідальності за сім'ю і дітей, добровільне прийняття неминучих у сімейному житті турбот, певне обмеження особистої свободи Підготовленість до сімейного життя означає сформованість у молодих людей навичок здорового способу життя, наявність достатніх психолого-педагогічних, юридичних, економічних, медичних знань з питань становлення особистості, формування статево-рольової ідентифікації, розвитку комунікативних навичок, корекції особистих проблем, духовного виховання, створення власного іміджу; володіння знаннями медико-соціальних проблем алкоголізму, наркоманії, профілактики захворювань, що передаються статевим шляхом, планування сім'ї та збереження репродуктивного здоров'я молоді, профілактики вагітності, народження здорових дітей, розвитку сімейних традицій тощо. Без цієї готовності перехід від неформальних взаємин емоційного характеру (кохання) до формальних - регламентованих і обов'язкових стосунків між партнерами по шлюбу - виявляється пов'язаним зі значними труднощами.

Виходячи з методологічних та теоретичних посилань, можемо стверджувати, що готовність молоді до сімейного життя є багатоаспектною категорією. На думку Гребеннікова І.В., її структуру складають такі елементи:

1. Загальносоціальна готовність включає розуміння та прийняття молоддю політики держави у сфері шлюбно-сімейних стосунків та демографії.

2. Етична готовність передбачає наявність у молодих людей таких якостей як рівноправне ставлення до представників протилежної статі; повага до матері, батька, відповідальність, чесність, вірність, стриманість, доброта, поступливість; усвідомлення моральних основ шлюбно-сімйних відносин; почуття обов'язку перед дружиною (чоловіком), сім'єю, дітьми; культура інтимних почуттів.

3. Психологічна готовність базується на сформованості уявлень про особистість як рівень розвитку індивіда; психологічні основи шлюбу та сімейного життя; процес розвитку почуттів, необхідних для шлюбного та сімейного життя; механізми спілкування тощо.

4. Правова готовність передбачає ознайомленість молоді з основами законодавства про шлюб та сім'ю, обов'язками подружжя одного перед одним, перед дітьми, перед суспільством.

5. Фізіолого-гігієнічний компонент базується на знанні фізіологічних особливостей чоловічого та жіночого організмів, основ особистої гігієни тощо.

6. Педагогічна готовність передбачає сформованість уявлень про: роль сім'ї у вихованні дітей; специфіку сімейного виховання; виховних функціях батька та матері; шляхи підвищення педагогічної культури батьків; володіння конкретними знаннями та вміннями з самовиховання та виховання дітей.

7. Естетичний компонент передбачає ставлення молоді до сімейного життя як до самостійної естетичної цінності.

8. Господарська готовність передбачає володіння знаннями про бюджет сім'ї, культуру побуту; вміння вести домашнє господарство

Проаналізувавши запропоновані Гребенніковим І.В. компоненти структури готовності молоді до сімейних стосунків та додавши матеріальний елемент, можемо назвати чотири основні. А саме: фізичний, соціально-психологічний, матеріальний та психосексуальний компоненти.

Готовність молоді до шлюбу та сімейного життя являє собою складну структуру, елементи якої досить тісно пов'язані між собою, а зміна одного з них неодмінно спровокує зміну іншого. І, беручи до уваги той факт, що сучасна молодь в недостатній мірі підготовлена до шлюбу та сімейних стосунків, необхідно приділяти особливу увагу удосконаленню кожного компоненту цієї структури.

Сергієнко Т.М._______________

Ущаповська І.В. ______________