Секція «Педагогічних наук»

Підсекція: №3

Кириченко О. Л.

Магістр педагогiчно – iндустрiальний факультет

ДВНЗ Переяслав – Хмельрицький державний педагогiчний унiверситет iменi Григорiя Сковороди

Розвиток мислення вчителя як необхідна умова його

професійної підготовки

Одним з важливих показників професійної підготовки вчителя трудового навчання є розвиток технічного мислення. Воно може проявлятися через різні здібності (аналізувати, порівнювати, узагальнювати тощо). Одна з найважливіших здібностей, яка формується у студента упродовж процесу навчання, - спроможність оволодівати різними способами розв’язання практичних завдань на теоретичному рівні, тобто здатність діяти подумки. Це є психологічною передумовою будь-якої діяльності, забезпечуючи прогнозування, пошук способів досягнення мети й узагальнення результатів пошуку.

Найпростішим елементом будь-якої розумової діяльності (причому і практичної, і словесно-теоретичної) вважається фундаментальний „будівельний” факт „поєднання-роз’єднування”. Доведено, що перш аніж людина зможе „поєднати-роз’єднати” щось подумки, вона повинна обов’язково зробити це практично або хоч наочно. [2, с.153]. Тобто мислитель ні дії викликаються практичними - між ними існує нерозривний взаємозв’язок. Але коли людина діє тільки практично, наприклад руками, то спостерігаючи за нею, можна побачити тільки її рухи. Мислительний бік активності - невидимий. Інша справа, коли вона починає розмірковувати, і тут уже впадає в очі насамперед мислительна активність. Але мислення аж ніяк не зводиться до вміння розмірковувати вголос. Більше того, розмірковування можуть бути й марними.

Таким чином, є всі підстави стверджувати, що сам процес трудового навчання, а відповідна і підготовка майбутнього вчителя неможлива без розвитку у нього технічного мислення як визначальної якості цієї підготовки.

Поняття „розвиток” визначається в різних джерелах: філософських, педагогічних, психологічних тощо. Розвиток у філософському розумінні розглядається як закономірна зміна, у результаті якої виникає новий якісний стан об’єкта - його складу або структури [1, с.91].

Таким чином, дослідження, проведені педагогами й психологами, дозволяють стверджувати, що людина не народжується особистістю, а стає нею в процесі розвитку. Проблема розвитку особистості і вплив процесу навчання й виховання на розвиток особистості є однією зі складних і ключових у педагогічній теорії й практиці.

Під час розгляду цієї проблеми виділяються дві основні теорії. Прихильники першої теорії – теорії іманентного розвитку дотримуються точки зору, що розвиток людини відбувається за його власними законами незалежно від навчання й заперечують будь-який істотний вплив навчання і виховання на розвиток людини.

Прихильники іншої групи зазнають визначальну роль навчання й виховання в розвитку людини. Вітчизняні психологи, прихильники другої теорії, внесли в поняття „розвиток” новий зміст, що стосується процесів зміни психіки, індивідуальних особливостей особистості, інтелекту, поставивши ключове питання: чи здатна освіта забезпечити розвиток, тобто досягнення вищих зразків прояву інтелекту або це залежить тільки від природних, вроджених здібностей учня?

Успіх педагогічної діяльності можливий лише за умови розвиненого професійного мислення, що включає як педагогічне, так і мислення, специфічне для певної предметної області знань. Учитель, у якого сформоване професійне мислення, здатний оцінити значення розвитку мислення учнів у процесі навчання й важливість оволодіння для цього психолого-педагогічними знаннями про сутність мислення, що становлять його форму, а також опанувати прийомами, способами, методами, що дозволяють ефективно вирішувати це завдання. Отже, повертаючись до праць учених (В.А.Сластьонін, В.А.Кан-Калик, И.Я.Лернер й ін.), ми можемо зробити висновок, що розвиток професійного мислення як педагогічного, так і спеціального допомагає педагогові осмислити особливості протікання інтелектуальних процесів учнів, цілісність навчального процесу, урахувати його багатофакторність, застосувати такі форми й методи в навчанні, які сприяють найбільш ефективному розвитку учнів й є необхідною умовою його професійної підготовки.

В сучасній психології виділяють різні класифікації мислення. Зупинимося на основних з них. У першу чергу багато психологів виділяють теоретичне й практичне мислення.

Теоретичне мислення спрямоване на відкриття законів, властивостей об’єктів.

Практичне мислення – процес мислення, що відбувається під час практичної діяльності.

Відповідно до однієї з найважливіших класифікацій виділяють такі види мислення, як наочно-образно й наочно-дійове.

Наочно-образне мислення - вид мислення, що здійснюється на основі перетворень образів сприйняття в образи подальшої зміни, перетворення й узагальнення предметного змісту, що формують відбиття реальності в образно-концептуальній формі. Відмінна риса цього виду мислення полягає в тому, що розумовий процес у ньому безпосередньо пов’язаний зі сприйняттям мислячою людиною навколишньої дійсності й без нього відбуватися не може. Наступна класифікація мислення: продуктивне й репродуктивне мислення. Технічне мислення, як й інші види мислення, може бути продуктивним і репродуктивним. При репродуктивному мисленні суб’єкт здійснює знайомі йому дії зі знайомим матеріалом, досягаючи знайомих результатів або здобуваючи нові результати відомими йому шляхами. Дослідивши запропоновані в літературі визначення технічного мислення, ми зупинилися на наступному, найбільш співзвучному досліджуваній проблемі визначенні технічного мислення: під технічним мисленням розуміється комплекс мислительних процесів та їхніх результатів, які забезпечують вирішення завдань професійно-технічної діяльності (конструкторських і технологічних, що виникають при створенні, обслуговуванні і ремонті технічних засобів праці).

Технічне мислення так само, як і будь-яке інше, здійснюється в процесі вирішення технічних завдань. Саме особливості технічного матеріалу багато в чому визначають своєрідність діяльності, способу дій із цим матеріалом. У структурі технічного мислення багато дослідників виділяють теоретичний і практичний компоненти діяльності. Досліджуючи психологічну структуру технічного мислення, Т.В.Кудрявцев виявив, що воно трикомпонентне: „поняттєво-образно-практичне”. Таким чином, сформоване технічне мислення припускає розвиток образного мислення на високому рівні.

Практичний компонент технічного мислення припускає обов’язкову перевірку практикою отриманого рішення. Методологічне значення практичного компонента відзначається багатьма дослідниками, що займаються проблемами техніки.

Використана лiтература

1. Выготский Л.С. Избранные психологические исследования, – М.: Изд-во АПН РСФСР, 1954, – 206 с.

2. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. – К.: Радянська школа, 1989. – 230с.

3. Фурман А.В. Психодіагностика розумових здібностей школярів // Рідна школа, 1996. - №9. – С.19-26.

Підпис автора_________

Кириченко Олексій Леонідович

студент

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

Київська область

м.Переяслав-Хмельницький

вул. Кожум’яки №14

індекс (08405)

тел. 8(04467)7-29-97

моб.8(096)659-99-42