Світлана Никипорець

Надія Герасименко

Вінницький національний технічний університет

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ПЕРЕКЛАДУ НАУКОВОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ В НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

Сьогодні одним з головних чинників інтеграції України в європейські структури є українська мова, без впровадження якої наша країна не зможе стати рівноправним членом міжнародної спільноти. Наразі стоїть першочергове завдання – запровадити українську мову в усіх сферах діяльності нашого суспільства. В цьому напрямку активно діють Технічний комітет стандартизації науково-технічної термінології, а також Українське термінологічне товариство, головною метою якого є консолідація зусиль науковців і фахівців-термінологів з усіх царин знань з метою розвитку української мови згідно з 10-ю статтею Конституції України. Як добровільна громадська організація Товариство має сприяти практичній діяльності в галузі термінології, популяризувати й поширювати результати цієї діяльності серед широкого кола науковців, фахівців, викладачів і студентів, надавати консультації та інформаційні послуги, розвивати взаємозв'язки з міжнародними термінологічними організаціями тощо. Нажаль, на думку авторів, поза увагою науковців залишається досить багато аспектів термінології різних галузей науки.

Працюючи з фаховими текстами на етапі підготовки студентів четвертого курсу ІнЕЕЕМ ВНТУ до державного іспиту з англійської мови, автори статті побачили нестачу українських аналогів технічних термінів в галузі електроенергетики. Слід зазначити, що в галузях, де українська мова не використовувалась як фахова і внаслідок цього її розвиток практично припинився, є нагальна необхідність створення новітніх фахових словників, навчальних підручників та посібників, а також методичних розробок.

Основні засади становлення сучасної української термінології були свого часу досить чітко визначені Володимиром Козирським:

· термінологія має бути українська лексично (переважно) й максимально зберігати синонімію;

· необхідно зберегти семантику термінів; прагнути узгодження з першоджерелом;

· терміни мають бути узгоджені з вимогами мовного довкілля (можливість утворення термінологічних розгалужень, лаконічність, консонантність);

· доцільно поновити деякі ортографічні норми, що достоту відбивають притаманні українській мові риси [5, 208].

Вирішення галузевих термінологічних проблем повинне відбуватись з урахуванням вищенаведених позицій та характерних особливостей кожної галузі. Особливістю ж енергетичного словника, на думку авторів, має бути те, що він вбере у себе безліч термінів з різних галузей науки і техніки, а разом з цим, усі їхні негативні та позитивні процеси, що будуть безпосередньо впливати на розвиток фахової термінології.

Нажаль, зараз головним чином у вжитку перебуває російська термінологія або зрусифікована українська, такий собі „термінологічний суржик”, що є наслідком тривалого і болісного для української мови процесу асиміляції.

Отже, теперішній стан української наукової термінології в галузі енергетики наступний:

· відбувається занадто часте використання кальок з російської мови, на зразок: вмістимість замість місткість, слойність замість шаруватість тощо;

· продовжують використовуватись російські моделі словотвору віддієслівних іменників: установка замість установлення;

· в статтях часто плутають поняттєві відмінності російських слів і продовжують писати перевантаження, в значенні наслідку, замість перевантага тощо;

· не існує стандарту щодо вживання окремих лексичних одиниць, наприклад, circuit (англ.) – коло, контур, кругообіг; grid, network, local circuit (англ.) – електромережа;

· розбіжності у способах транслітерації на українську мову деяких англійських термінів. Наприклад, filsorption – філсорпція, філсорбція, в значенні фільтрація + адсорбція [8,23] ; user-friendly – зручний для користувача; сконструйований для використання людиною, яка не знайома з технікою.

Автори статті вважають за потрібне зазначити, що, на їхню думку, подібні риси притаманні всій сучасній українській термінології. Але не все так погано. Українською мовою видаються посібники для енергетичних спеціальностей, створюють спеціалізовані україномовні Internet-сайти, до технічних англо-українських словників вводять щораз більше термінів з галузі електроенергетики, що значно полегшує роботу перекладачів і сприяє безпомилковому написанню і адекватному перекладу текстів визначеної тематики. Та все ж цього замало для розв’язання проблеми.

Для того, щоб енергетики отримали нарешті „свою” мову, необхідно:

· вилучити з термінології абсолютно непотрібні русизми і впровадити відповідні українські терміни;

· затвердити норму вживання оновлених термінів;

· відмовитись від посередництва російської мови під час перекладу технічних текстів;

· знайти єдині українські відповідники новим англійським енергетичним термінам;

· повернути до активного вжитку вилучені інтернаціональні терміни та їх похідні;

· приділити увагу перекладу іноземних реалій на українську мову (назв компаній-виробників, заводів, станцій та ін.)

· розпочати укладання англо-українського словника енергетичних термінів;

· залучити до процесу провідних виробників енергетичного обладнання та популяризувати оновлену термінологію серед працівників галузі, впроваджуючи її в науково-освітніх закладах.

Отже, як бачимо з цього короткого огляду, можна зробити висновок, що, по-перше, джерелом виникнення нових словотвірних елементів можуть служити внутрішньомовні лексичні запозичення. Запозичується, як правило, не словотворчий елемент, а лексична одиниця, зі складу якої потім виділяється компонент, або фрагмент, що бере участь в утворенні нових похідних слів.

По-друге, слід по-новому ідентифікувати власне надбання української науки та українських вчених, виходячи не тільки з місця їх народження, праці, але і враховуючи само ідентифікацію та внесок в українську і світову науку.

І по-третє. Необхідно переосмислити підходи до джерельної бази новостворюваної навчальної літератури і особливо новітніх енциклопедичних видань.

ЛІТЕРАТУРА

1. Андрєєв С.М., Васицький К.К., Уліщенко Б.Ф. Англо-російсько-український словник науково-технічної термінології. – Х., Факт, 1999.

2. Білецький В.С. Сучасна наукова термінологія в навчальному процесі// ”Проблеми сучасного підручника середньої і вищої школи”. – Зб. наук. праць. Вип. 1. – Донецьк: 2001. – С.94-96.

3. Благовєщенський О.С. Большой русско-украинский политехнический словарь/Великий російсько-український політехнічний словник – К.: Вид. Дім Чумацький шлях, 2002. – 749с.

4. Войналович О., Моргунюк В. Російсько-український словник наукової і технічної мови – К., 1997

5. Козирський В., Шендеровський В. За правдиве назовництво українське. – К., Рада., 2003.

6. Столяров Д.Е., Кузьмин Ю.А. Большой англо-русский политехнический словарь в двух томах. – М.: Руссо, 1997 – т.1 – 701с., т.2 – 720 с.

7. Шелудько І., Садовський Т. Словник технічної термінології (Загальний) – К.: ДВУ, 1928. – 588 с.

8. ABB 2002/8. – Vol.1, стор. 23.

9. http.//www.usatoday.com/news/