Пилищук О., „Філологічні науки”

аспірант Південноукраїнського 1. Методика викладання

державного педагогічного мови та літератури

університету ім. К. Д. Ушинського

Концептуальні засади формування креативного писемного мовлення ліцеїстів гуманітарних класів

1. Проблема креативності знайшла своє відображення в дослідженнях вітчизняних і зарубіжних науковців: Д. Богоявленської, Л. Виготського, В. Загвязинського, І. Лернера, В. Моляка, Б. Кедрова, Я. Пономарьова, В. Роменець, В. Пушкіна, С. Рубінштейна, С. Сисоєвої, В. Сухомлинського, М. Ярошевського, Дж. Гілфорда, С. Меднік, П. Плсека, Е. Торренса та ін. Її розглядають крізь призму чотирьох основних аспектів: креативного процесу, креативної особистості, креативного продукту і креативного середовища.

В Україні питанню розвитку креативності присвячені дослідження Н. Гузій, Л. Засєкіної, Л. Мільто, В. Рибалка, С. Сисоєвої. У них представлені певні підходи до розв’язання цієї проблеми: методологічний аналіз; критерії тестування; стимули до педагогічної творчості; окремі методи, прийоми та дослідно-пошукові програми формування творчої особистості. Однак питання застосування креативних технологій для розвитку здатності до творчості у ліцеїстів гуманітарних класів у процесі навчання української мови все ще залишається відкритим.

2. Трактування креативності як процесу розвитку писемного мовлення, що є предметом нашого зацікавлення, знаходимо у дослідженнях Дж. Гілфорда, С. Медніка, Е. Торренса, Д. Трефорінджера, Д. Богоявленської та ін. М. Холодна, зокрема, розглядяє інтелектуальні здібності (конвергентні, дивергентні або креативні, научуваність і пізнавальні стилі) як похідні від трьох підструктур інтелекту: когнітивного, метакогнітивного та інтенціонального досвіду.

Когнітивний досвід розвитку мовлення як психічний механізм, що відповідає за оперативне опрацювання інформації, включає когнітивні схеми: понятійні психічні, семантичні, архитипічні структури та способи кодування інформації(словесно-символічне, візуальне, предметно-практичне, чуттєво-сенсорне).

Метакогнітивний досвід (ментальні структури мимовільного та довільного контролю, метакогнітивної обізнаності й відкритої пізнавальної позиції) забезпечує управління власною інтелектуальною діяльністю й формується при роботі з текстами, допомагає здійснювати попередній мисленнєвий огляд та аналіз проблеми до прийняття рішень та передбачати результати власних дій.

Інтенціональний досвід – це ментальні структури, що визначають вибірковість індивідуальної інтелектуальної діяльності і формуються при виконанні завдань, спрямованих на активізацію особистісних переживань, емоційних оцінок, здогадок та інтуїтивного досвіду.

3. Суть креативності за С. Медніком полягає у поєднанні конвергентного й дивергентного мислення, у здатності виходити за межі стереотипів на кінцевому етапі мислительного синтезу і працювати з широким семантичним полем.Уміння опрацьовувати та перекодовувати інформацію, на думку багатьох учених, є ключовим у творчій навчальній діяльності. Так, А. Паівіо у своїй теоріїподвійного кодування інформації говорить про окремі репрезентації для вербальної та зорової інформації. Дж. Брунер визначає такі три основні способи кодування інформації: дієвий, образний та символічний. На його думку,

„ проблема творчрості пов’язана зі знаходженням ефективних кодових систем, які можна застосовувати для безпосередньої інформації. М. Холодна вважає процес креативності як словесно-символічний, візуальний, предметно-практичний та чуттєво-сенсорний способи кодування інформації. Т. Б’юзен говорить у своїх наукових розвідках про кодові системи як метод креативного мислення. Процес їх створення нагадує креативний процес: визначення теми уроку розвитку мовлення, породження асоціацій в ліцеїстів за допомогою традиційних та новітніх технологій, первинна редакція створеного творчого продукту – зв’язного висловлення, вторинна реконструкція (робота над виявленням помилок) і заключний етап над письмовим твором. Мисленнєві кодові системи дозволяють досліджувати всі сторони певного явища, забезпечують свій погляд на об’єкт, який вивчається, допомагають генерувати ідеї, забезпечують всебічний і послідовний творчий процес над формуванням мовленнєвих умінь у ліцеїстів креативного характеру.

4. Зазначені вище погляди на креативність є особливо актуальними у процесі пізнавальної(когнітивної) діяльності ліцеїстів гуманітарного профілю. Розвиток невербального інтелекту, що визначає успішність навчання з усіх предметів, важливий у першу чергу під час вивчення мови. Серед інтелектуальних особливостей, які впливають на накопичення й застосування лінгвістичних знань учнями ліцеїв відзначається зокрема аналітичність інтелекту, здатність до комбінування, аналізу, реконструкції й мовне кодування, а до показників креативного мислення відносять мовну змінність, творчу уяву, асоціативний принцип вивчення мовних фактів та мовну рефлексію.

Сучасний компетентнісно-орієнтований підхід у світовій та українській освітній практиці передбачає вияв креативного мислення як опори креативності.

5. Наш досвід роботи у гуманітарних класах ліцею свідчить про те, що ці учні не володіють на достатньому рівні інструментарієм формування та розвитку креативного мислення, а відтак і не вміють сформулювати і висловити письмово свої асоціації, переживання; не володіють умінням згортати та розширювати інформацію і перетворювати її у зв’язне висловлювання.

6. Таким чином, нами розглянуто основні концепт-положення формування креативного писемного мовлення в учнів гуманітарних класів ліцею, ефективні кодові схеми креативності як мисленнєво-мовленнєвого процесу, а реалізація при цьому компетентнісно-орієнтованого підходу до вивчення української мови сприятиме формуванню умінь у ліцеїстів створювати різні типи і жанри повідомлень, інтегрувати лінгвістичні та комунікативні знання й уміння у різних ситуаціях спілкування.