Філологічні науки 3. Теоретичні та методологічні проблеми дослідження мови

Канд. філол. наук, доц. Чуєшкова О.В.

Українська інженерно-педагогічна академія

Економічна термінологія і номенклатура

Спеціальна лексика економічної галузі поєднує у своєму складі не лише терміни, але й номенклатурні одиниці. Саме тому одним із питань, актуальних для загального термінознавства, є виявлення тих параметрів, за якими названі одиниці можна розмежовувати, виявляючи стрижневі для терміносистеми, тобто власне терміни.

Співвідношення названих понять – питання в термінознавстві не менш дискусійне, ніж специфіка самого терміна. Свідченням цього є наявність у науці двох протилежних поглядів на цю проблему. Так, на думку Л. Капанадзе, провести межу між терміном і номенклатурним знаком майже неможливо. Про недоцільність чіткого розмежування цих понять пишуть також Р. Кобрин, О. Моїсеєв, Н. Родзевич та ін. Позиція науковців, які обстоюють розмежування термінології та номенклатури (серед них, зокрема, Г. Винокур, Н. Васильєва, В. Овчаренко, Н. Подольська, О. Реформатський, А. Суперанська), зводиться до такої тези: понятійність термінів – предметність або речовинність номенів.

Від номенклатури природничих наук, яка відображає етапи пізнання людиною природи, прийнято відрізняти технічну та комерційну номенклатури. Технічна номенклатура позначає предмети, що створені людиною; комерційна номенклатура спеціально створюється для того, щоб забезпечити товарам добрий збут (так звана номенклатура споживача). Пропонуємо коротку характеристику останньої, спеціально створеної для функціонування в економічній сфері. Основною вимогою, яка висувається до комерційних номенів, є позначення товару з усіма його матеріальними якостями.

Зазначимо, що, крім термінів “комерційна номенклатура”, “комерційний номен”, науковці використовують й інші номінації. Так, наприклад, З. Комолова [1] серед різних груп власних імен, таких, як топоніми, антропоніми та ін. виділяє широку, але мало вивчену групу власних назв товарів, так званих товарних марок або словесних товарних знаків. Виділяючи ці власні назви в окрему групу ономастики, автор пропонує для них термін “прагмоніми”, що в перекладі з грецької означає “назва речі, товару”. На нашу думку, правомірним є використання обох термінів (“комерційний номен” та “прагмонім”), що дає нам право вживати їх як синоніми.

Більшість прагмонімів є мотивованими, їхня звукова оболонка тим чи іншим способом маніфестує підставу номінації. Мотиваційними чинниками науковці найчастіше вважають такі: 1) розмір виробу: Простір – меблі; Гном – велосипед; 2) речовина, яка є складовою частиною виробу: Вишня, М’ятна – цукерки; Ромашка, Обліпиха; Огірковий – креми; Вершкове – морозиво; 3) особа або предмет, для яких перш за все призначений товар: Крихітка – підгузники; Карапуз – пральний порошок; Агу, Сонечко – дитяче мило; Пушок – шампунь для тварин; Дорожній – фен; 4) місце, де може застосовуватись виріб: Порт – портова радіостанція; 5) якість предмета: Момент – клей; Норд – холодильник; Легка хода – шкарпетки; 6) функція предмета: Затишок – обігрівач; Локон – засіб для перманенту; Будівельник – конструктор; 6) місце виробництва: Донбас, Саратов, Мінськ – холодильники; Запорожець – автомобіль; Харків’янка – пральна машина; Березівська, Миргородська – мінеральні води; 7) підприємство, яке випускає виріб: ЛАЗ – автобус; Світоч – цукерки; 8) присвята (особі, герою будь-якого твору, події, географічному об’єкту тощо): Прометей, Вечірній Київ – цукерки; Прилуки – сигарети; ФЕД – фотоапарат; Перемога – годинник; Україна – піаніно.

Наведені приклади є свідченням умотивованості комерційної номенклатури (що, на нашу думку, є правильним), хоча так буває далеко не в усіх випадках. Як зауважує О. Покровська, “комерційні номени – це слова-денотати, і для того, щоб мати уявлення про предмет (товар), його функції, призначення, залишається лише бажати вмотивованості позначуваного предмета” [2, с.28]. Як бачимо з прикладів, принципи вмотивованості можуть бути різними, але всі вони підпорядковані одній меті – рекламувати товар із метою подальшого збуту. Відзначимо, що на сучасному етапі розвитку економіки з’являється все більше назв із затемненою внутрішньою формою. Слушною є думка З. Комолової про те, що процес створення прагмонімів зазнає колосального впливу соціальних чинників, одним із яких є чинник моди. Унаслідок того, що нашому суспільству на цьому етапі його розвитку властивою є схильність до всього західного, вітчизняні товари часто отримують незрозумілі пересічному споживачеві ”престижніші” назви англійською мовою. Ми повністю підтримуємо позицію О. Покровської, яка так прокоментувала аналізовану ситуацію: “Якщо з’являється новий денотат, який ще не має спеціального позначення <…> треба дати йому назву. Але називати обережно, дбаючи про культуру мови, отже, тут необхідно виробити, впорядкувати методику надання й мовного оформлення найменувань товарів споживчого ринку” [2, с.28]. Жодних заперечень не викликає пропозиція дослідниці для номінації товарів залучати лексику, пов’язану зі світом національно-культурних традицій.

Підсумовуючи сказане, ще раз наголошуємо на тому, що наукова економічна термінологія і комерційні номенклатурні одиниці – це різні речі, які необхідно розмежовувати. Основними критеріями диференціації є понятійність для термінів та предметність для прагмонімів.

Література:

1. Комолова З.П. Семантическая мотивированность прагмонимов // Проблемы семантики: Сб. ст. – М.: Наука, 1974. – С.333 – 339.

2. Покровська О.А. Українська термінологія ринкових відносин: Дис. ... канд. філол. наук. – Х., 1995. – 207 с.

Чуєшкова Оксана Володимирівна, кандидат філологічних наук, доцент кафедри українознавства і політології Української інженерно-педагогічної академії. Домашня адреса: 61170, Харків, вул. Тимурівців, 25, кв. 145, тел. (0572) 67-67-29.