Гордійченко В.В. ЗНТУ

Роль Гр.Сковороди у творчості Т.Г.Шевченка

Тарас Григорович Шевченко поетичною творчістю Григорія Савича Сковороди (1722-1794) захоплювався ще з дитинства, переписував його вірші з рукописного списку свого вчителя-дяка Павла Хомича Рубана (1802 – р.см. невід.) із села Кирилівка.Саме до нього восени 1822 року малого Тараса віддали вчитисяграмоти. Хата, де вчився Шевченко, збереглася і нині. У вірші до свого приятеля А.О. Козачковського(1812-1889) –переяславського лікаря, який залишив нащадкам спогади про поета, він писав:

“Давно те діялось. Ще в школі.

Таки в учителя-дяка,

Гарненько вкраду п'ятака-

Бо було трохи не голе,

Таке убоге – та й куплю

Паперу аркуш. І зроблю

Маленьку книжечку, Хрестами

І візерунками з хрестами

Кругом листочки обведу

Та й списую Сковороду

Або Три царіє со дари”.

(“Три царіє со дари” – різдвяна колядка про поклоніння волхвів народженому Ісусові Хресту).

У творчості Григорія Сковороди Тараса Шевченка приваблювали демократичні, просвітницькі та волелюбні ідеї й критика кріпосницікої системи царської Росії.

У повсті “Близнецы” поет називав Сковороду “Диогеном наших дней”. Справа в тому,що герой повісті пан сотник Никифор Федорович Сокира, запросивши героя в образі самого автора Т.Шевченка на пасіку ночувати, то у них завелася бесіда про народні пісні, про прекрасні мотивні пісні:

“Да, – говорил он, – после этой трогательной простой прелести наших песен – это значит уродливые создания современных нам романсов? Кроме безнравственности, ничего более. – И чрезвычайно деликатно коснулся песен покойного своего учителя музыки Сковороды. Он сказал: Это был Диоген наших дней, и если б не сочинялон своих винегретных песен, то бало бы лучше. А то, видите ли, нашлись и подражатели. Хоть бы и князь Шаховский или Котляревский. В своей оде в честь князя Куракина –сколок Сковороды. Только та разница, что учитель мой, как истинный философ, никому не льстил”.

Вважав, що Сковорода був би таким же великим народним поетом, як і Роберт Бернс (1759-1796) – великий шотландський поет, який реалістично змальовував нестерпні умови життя шотландського селянства, закликав до боротьби за свободу і боротьбу за незалежність та за справедливі соціальні умови своєї вітчизни, коли б “його не збила з пливу латинь...” (Передмова до нездійсненого видання “Кобзаря”).

Отже, через стару українську літературну мову Шевченко в повісті “Близнецы” називає твори Сковороди “винегретными”, протиставляючи їх чарівним народним пісням.

Крім князя Шаховського Олександра Олександровича (1777-1846), “подражателем Сковороды”, він назвав і Івана Петровича Котляревського (1769-1837), мається на увазі вірш-пісню “Всякому городу нрав и права” із збірника Сковороди “Сад божественных песней”, де Котляревський інтерпретував цю пісню у своїй п'єсі “Наталка Полтавка” із вуст героя-пана Возного.

Збірку “Сад божественных песней” Сковороди, Шевченко згадував і в повісті “Наймичка”. За припущенням українського літературознавця, фольклориста і мистецтвознавства Павла Миколайовича Попова (1890-1971), поетичні образи цієї збіри філософа Сковороди, зокрема 10-ї пісні, означилися на вступі до його сатиричної поеми “Сон”.Наприклад , у Гр.Сковороди сатирична пісня №10 починається такими словами:

“Всякому городу нрав и права; Всяка имеет свой ум голова; Всякому сердцу своя есть любовь. Всякому горлу свой есть вкус каков…”

У Т.Шевченка поема-комедія “Сон” починається так:

У всякого своя доля

І свій шлях широкий:

Той мурує, той руйнує.

Той неситим оком

За край світа зазирає.-

Чи нема країни,

Щоб загарбать із собою

Взять у домовину.

Література

1. Говдя П. Т.Г. Шевченко-художник. – К.: Мистецтво, 1955.

2. Касіян В.І. Мистецтво Тараса Шевченка. – К.:Знання, 1963.

3. Паламарчук Г. П Нескорений Прометей. Творчість Шевченка-художника 1850-1857 рр. – К.: Мистецтво, 1968.

4. Стебну І. Естетичні обрії Тараса Шевченка // Тарас Шевченко про мистецтво. – К., 1971.