«Право»/ 2. Адміністративне і фінансове право

Подорожна Т.С.

Викладач кафедри економічної теорії і права Подільського державного аграрно-технічного університету, Кам’янець-Подільський

Теоретичні аспекти бюджетно-правових термінів

Термінологія, як відомо, це сукупність і система термінів, що функціонують в структурі тієї чи іншої мови. Кожний окремий термін – це слово чи словосполучення, що має професійне значення, формує та виражає професійне поняття [1] і уточнюється у контексті будь-якої теорії чи галузі знань [2]. Саме визначення є засобом введення в науку нових термінів, що відіграє важливу роль при створенні наукової термінології у будь-якій галузі знань. Зокрема на думку Д.П. Горського: “для того, щоб слова, які використовуються у наукових теоріях набули характеру наукових термінів, вони повинні виражати один і той же предмет” [3].

Розуміння і описання термінів і термінологій стає поступово все більш повним і глибоким і як наслідок відчувається нерозривний зв’язок між термінологією і окремою наукою [4].

На думку авторів монографії “Язык закона”, терміни – це слова точного значення, що мають один чітко окреслений смисл. “Юридичний термін – це слово (чи словосполучення), що вживається в законодавстві, являється узагальненим найменуванням юридичного поняття, що має точний і визначений смисл, і відрізняється смисловою однозначністю, функціональною стійкістю” [5]. Ми не можемо погодитись з таким трактуванням поняття “термін”, хоча припускаємо, що в ідеалі так воно і повинно бути. Але сучасна українська юридична термінологія є складною, динамічною, ієрархічно організованою системою термінологічних одиниць, внутрішня структура і зв’язки якої ізоморфні структурі і організації логічних зв’язків між правовими явищами і поняттями. Ступінь розробленості й упорядкування, стан і глибина її наукового вивчення – це показники рівня розвитку держави, суспільства, нації, національної свідомості і правосвідомості, правової культури у її різних проявах [6]. Фактично, у нашій правовій системі один і той же термін можуть мати різний зміст, а неточне або помилкове терміновживання, логічні і граматичні помилки, змістові неточності у формулюванні правових норм призводять до розпливчастого їх тлумачення, що є неприпустимим у мові права [7]. На думку автора потрібно неодмінно ліквідувати ілюзії, що виникли раніше: одна з них – що термін повинен бути коротким; друга – що терміни потрібно вивчати “в сфері фіксації”, тобто в словниках, а не в живому функціонуванні; а саме в текстах. Увага до живого функціонування термінів в реальних текстах дозволила побачити і зрозуміти, що термін може складатися з двох, трьох і більше чисел повнозначних слів (наприклад, бюджетна система, бюджетний процес, наука бюджетного права та ін.) і така “некороткість” терміна – загальне правило, а зовсім не виключення з нього. Тому одна із задач юриспруденції, а також термінознавства – звернути на цю проблему особливу увагу.

У бюджетному праві поряд із термінологією всієї юридичної науки, яка використовується у її першопочатковому значенні або замінюється словосполученням, що уточнює значення вихідного слова, шляхом приєднання допоміжних слів (наприклад, поняття “правовідношення” властиве будь-якій з юридичних наук, в той час як поняття “бюджетне правовідношення” властиве лише для бюджетного права), також використовується специфічна термінологія бюджетного права (наприклад, бюджет, бюджетний устрій, бюджетний дефіцит, бюджетні трансферти та ін.). Саме у цей момент (під час використання – П.Т.) поняття стає терміном конкретної науки.

Враховуючи вищенаведене обгрунтування щодо визначення юридичного терміну, дамо визначення бюджетно-правового терміну.

Бюджетно-правовий термін – це слово (чи словосполучення), яке використовується у бюджетному законодавстві, є узагальненим найменуванням бюджетного поняття та застосовується в процесі (і для) пізнання бюджетно-правової дійсності під кутом зору юриспруденції.

Сучасні ж реалії життя висувають перед бюджетно-правовою наукою задачі, вирішення котрих багато в чому пов’язані з точністю і логічною стрункістю термінологічних систем. Однак природні неупорядковані терміносистеми зазвичай мають суттєві недоліки, що порушують інформаційні властивості терміна [8].

На нашу думку та на думку ряду вчених, в бюджетному праві можна виділити дві групи недоліків бюджетних термінів [9]. Перші – “органічні”, обумовлені особливостями розвитку даної науки, - ліквідуються в ході перегляду і удосконалення бюджетних терміносистем (методологічний і лінгвістичний аспекти роботи над термінами) [10], другі, пов’язані з помилками терміновживання (їх можна назвати неорганічними), - ліквідуються в процесі уточнення і поправки конкретного тексту (тут намічається редакторський аспект роботи над терміном).

Література:

1. Термин и слово. Межвузовский сборник. – Горький., 1979. – с.14.

2. Головина С.Ю. – Понятийный аппарат трудового права: Монография. – Екатеринбург: Издательство УрГЮА, 1997. – с.72.

3. Головина С.Ю. – Вказана робота – с.305.

4. Илия Трифонов. Наука и терминология. София.- 1985. – с.6.

5. Язык закона./ Под ред. А.С. Пиголкина. – Москва, 1990. – с.65.

6. Артикуца Н. Проблеми і перспективи вивчення юридичної термінології. // Право України. – 1998. - № 4. – с.56-57.

7. Артикуца Н. Нові підходи до мовної підготовки майбутніх юристів і викладачів права. // право України. – 1997. - № 12. – с.58.

8. Квитко И.С. Термин в научном документе. Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата филологических наук. – М., 1979. – с.1.

9. Как работать над терминологией: Основы и методы / Сост. С.И. Хоршунов и Г.Г. Самбурова. М., 1968. – с.6.

10. Сифоров В.И. Проблемы научно- технической терминологии. – Вестник АН СССР, 1975.- № 8. – с.17.