Право /4.Трудовое право и право социального обеспечения

Потопахіна О. М.,

здобувач кафедри трудового права та

права соціального забезпечення,

ОНЮА

Нормативно-правове забезпечення працевлаштування дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування та осіб з їх числа

Однією з невирішених проблем захисту прав дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування та осіб з їх числа є питання працевлаштування дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування та осіб з їх числа. Незважаючи на значну кількість законодавчих актів у сфері правового забезпечення працевлаштування дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування та осіб з їх числа, деякі питання цієї проблеми залишаються досить не вирішеними.

Згідно з принципами, проголошеними у Статуті ООН про рівні та невід’ємні права усіх членів суспільства, що є основою забезпечення свободи, справедливості та миру на землі, Конвенція про права дитини 1989 р. визнала право дитини на захист від економічної експлуатації та від виконання будь-якої праці, яка може зашкодити її здоров’ю або слугувати перешкодою в одержанні нею освіти чи наносити шкоду здоров’ю та фізичному, розумовому, духовному, моральному та соціальному розвитку [1,с.17].

Генеральною конференцією Міжнародної організації праці, скликаної у Женеві Адміністративною Радою Міжнародного Бюро Праці та зібраної 6 липня 1973 року на свою 58 сесію, був прийнятий ряд пропозицій про мінімальний вік для прийняття на роботу. Кожний Член Організації, для якого ця конвенція знаходиться у силі, зобов’язується здійснити національну політику, метою якої є забезпечення фіктивного скасування дитячої праці та поступове підвищення мінімального віку для прийому на роботу до рівня, що відповідає найбільш повному фізично-розумовому розвитку молоді [2,с.244].

Реалізуючі міжнародні норми, наша держава розроблює та приймає нормативно-правові акти щодо сприяння профорієнтації, навчанню та забезпеченню зайнятості населення в загалі і молоді зокрема.

Так, норми Конституції України спрямовані на поліпшення умов праці неповнолітніх, гарантії праці, реалізацію програм професійно-технічного навчання, підготовку та перепідготовку кадрів відповідно до суспільних потреб, а також на правовий захист від незаконного звільнення і примусової праці. Право на працю доповнюється правом на вибір професії і роду діяльності відповідно до здібностей, професійної підготовки, освіти з урахуванням суспільних потреб. Відповідно до ст.52 Конституції України утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу. Держава заохочує і підтримує благодійну діяльність щодо дітей.[3,Ст.141]

Основними законодавчими актами, що регламентують працевлаштування та умови праці неповнолітніх, є Кодекс законів про працю України [4] та Закон України «Про зайнятість населення» [5], в яких міститься комплекс норм про працю молоді, спрямованих на забезпечення особливої охорони праці неповнолітніх.

Закон України „Про охорону дитинства” від 26 квітня 2001 року [6] визнає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров’я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток та встановлює основні засади державної політики у цій сфері.

Закон України „Про сприяння соціальному становленню молоді в Україні” від 5 лютого 1993 року [7] визначив загальні засади створення організаційних, соціально-економічних, політико-правових умов становлення та розвитку молодих громадян України в інтересах особистості, суспільства і держави, основні напрями реалізації державної політики в Україні щодо становлення та розвитку молоді.

Реалізації питань профорієнтації, навчання та зайнятості молоді безперечно сприяли й інші закони України: „Про зайнятість населення” від 1 березня 1991 року, „Про освіту” від 23 травня 1993 року, „Про органи і служби у справах неповнолітніх” від 24 січня 1995 року, „Про професійно-технічну освіту” від 10 лютого 2001 року, ”Про соціальну роботу з дітьми та молоддю” від 21 червня 2001 року, Закон України “Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування” від 25 березня 2005 року та ін.

На виконання державної політики, визначеної цими законами, Президент України та Кабінет Міністрів України видали низку указів і постанов, серед яких слід зазначити: Укази Президента України: Національну програму „Діти України” від 18.01.96р.; Про заходи щодо забезпечення працевлаштування молоді від 06.10.99р.; Про заходи щодо поліпшення становища дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків від 17.10.97р.; Про заходи щодо поліпшення утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування від 29.11.00р. тощо. Постанови Кабінету Міністрів України: Про розвиток центрів соціальних служб для молоді від 03.10.91р.; Про соціальні служби для молоді від 13.08.93р.; Концепція державної системи професійної орієнтації населення від 27.01.94р.; Положення про Комітет у справах неповнолітніх від 12.01.96р.; Концепція професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації незайнятого населення від 01.02.96р.; Положення про працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням від 22.08.96р.; Про стан реалізації державної молодіжної політики від 18.06.99р. 05.04.94р.; Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування від 05.04.94р. тощо. [8]

Соціальний захист щодо працевлаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб з їх числа гарантується, забезпечується та знаходиться під охороною держави. Державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються відносно мінімального стандарту по забезпеченню першого гарантованого місця, що не може бути змінено по бажанню роботодавця впродовж трьох років з моменту початку такої праці, а у разі неможливості надання такого робочого місця - встановлення грошової компенсації на цей період, яка виплачується особі з числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. [9,Ст.147]

Як бачимо, держава в особі відповідних органів реалізує державну соціальну політику щодо захисту дітей-сиріт і дітей, які залишились без піклування батьків.

Так, в Херсонський області органами місцевого самоврядування приймаються розпорядження та рішення щодо бронювання робочих місць для забезпечення додаткових гарантій зайнятості громадянам, які потребують соціального захисту і неспроможні на рівних конкурувати на ринку праці. Для поліпшення роботи щодо працевлаштування на заброньовані робочі місця продовжується практика в напрямку диференційного бронювання за конкретними робітничими професіями на визначених підприємствах для окремих категорій соціально-незахищених громадян, зокрема, для молоді, якій надається перше робоче місце, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Так, в Нижньосірогозькому районі Херсонській області диференційоване бронювання за професійно-кваліфікаційним складом проведено на 27 підприємствах на 100 робочих місць для соціально-незахищених верств населення, в Голопристанському районі Херсонській області – на 5 підприємствах на 11 робочих місць, в Цюрупинському районі Херсонській області – на 8 підприємствах на 18 робочих місць. Протягом 9 місяців 2003 року на обліку в Херсонській обласній службі зайнятості активними заходами сприяння зайнятості було охоплено 8 дітей-сиріт та дітей, які залишились без піклування батьків, з них 2 дитина-сирота проходили професійне навчання за направленням служби зайнятості.[10]

Незважаючи на зусилля, що докладає держава до створення належних умов для виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування та осіб з їх числа, розвитку пріоритетних форм улаштування дітей-сиріт (опіка, піклування, усиновлення, влаштування в сім’ї), є ще багато проблем, які залишаються не розв’язаними.

Саме тому, поліпшенню стану зайнятості дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування та осіб з їх числа сприятимуть, на наш погляд, такі заходи:

1. Особливу увагу приділяти питанню залучення молоді до оплачуваних громадських робіт. Необхідно організувати оплачувані громадські роботи та сезонні роботи для всіх категорій незайнятого населення, а також соціально-незахищених категорій громадян, в тому числі дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Це питання вирішувати при взаємодії служб зайнятості з місцевими органами виконавчої влади та самоврядування, роботодавцями та іншими зацікавленими організаціями.

2. Райдержадміністраціям, міськвиконкомам, органам місцевого самоврядування, міськрайцентрам зайнятості, керівникам підприємств створити спеціальні фонди для фінансування громадських робіт на об’єктах комунальної власності на основі залучення коштів підприємств та бюджетів різних рівнів.

3. Управлінням освіти і науки облдержадміністрацій:

3.1. здійснювати контроль за працевлаштуванням молодих спеціалістів-випускників державних навчальних закладів, потреба яких була заявлена підприємствами, установами, організаціями.

3.2. забезпечити поіменний контроль за працевлаштуванням випускників шкіл-інтернатів, дітей-сиріт, дітей, що залишилися без піклування батьків, дітей-інвалідів.

4. Слід визнати, що в Україні всі діючи нормативні акти відносно працевлаштування дітей-сиріт, дітей, що залишилися без піклування батьків та осіб з їх числа, лише перелічують деякі моменти з працевлаштування зазначеної категорії молоді. Тому слід на законодавчому рівні розробити та затвердити спеціальний правовий акт, який би регулював такі питання більш детальніше. Мабуть саме з вищенаведених обставин відсутній спеціальний орган, який би займався тільки питанням працевлаштування вказаної категорії дітей.

Література:

1. Збірник нормативно-правових актів у сфері захисту прав дітей .-РА „Прем’єр Медіа”.-К.-2003.-с.235.

2. Збірник нормативно-правових актів у сфері захисту прав дітей .-РА „Прем’єр Медіа”.-К.-2003.-с.235.

3. Конституція України.-ВВР.-1996.-№30.-Ст.141.

4. Кодекс законів про працю України. (Затверджується Законом № 322-VIII (322а-08) від 10.12.71 ВВР, 1971, додаток до № 50, ст.)

5. Закон України «Про зайнятість населення» від 01.03.91р.//ВВР України.- 1991.- №14.-Ст.170.

6. Закон України „Про охорону дитинства” від 26 квітня 2001 року // www. rada. сom. ua..

7. Закон України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» від 5 лютого 1993 р.// www. rada. сom. ua.

8. www. rada. сom. ua..

9. Закон України “Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування” від 13.01. 2005 року // ВВР України.-2005.-№6.-Ст.147.

10. Програма зайнятості населення Херсонської області на 2002 рік: Затв. рішенням ХХШ сесії обласної ради народних депутатів 23 скликання від 27.02.2002р. №500.

Потопахіна Ольга Миколаївна,

здобувач кафедри трудового права та права соціального забезпечення ОНЮА,

адреса: м.Одеса, пр-т Шевченко 8/8, кв.15

дом. тел. 8-048-7843903

моб.тел. 8-0674841715