К. б. н. Уваєва О. І., Комісарук Т. І, Пех В. П.

Житомирський державний університет імені Івана Франка

Схильність до хвороб сечостатевої системи представників різних груп крові

Відомо, що більшість хвороб є мульфакторними, які включають і роль спадкової схильності. На сьогодні для дослідження багатьох патологій широкого поширення набув маркерний підхід. Значну увагу приділяють оцінці асоціацій захворювання з ознаками, які, можливо, відіграють певну роль у їх патогенезі і етіології. З’ясування таких асоціацій дозволяє визначити фактори ризику розвитку певної патології. Одним з найбільш доступних методів маркерного аналізу є вивчення групи крові і резус-приналежності.

Отже, на сьогодні група крові та резус-приналежність має велике значення не лише під час переливання крові, пересадки органів і тканин, під час вагітності, але і для з’ясування схильності людини до низки захворювань.

Метою роботи було дослідити схильність до захворювань сечостатевої системи людей різних груп крові за системою АВО та Rhesus. В 2008 р. у межах Житомирської області нами досліджено 229 людей (138 жінок, 91 чоловік) віком 16–41 років. Проаналізовано їх амбулаторні карти (лікарні та поліклініки міст Новоград-Волинський, Чуднів, Житомир, Червоноармійськ, Овруч, Коростень), де зазначено вік, стать, перенесені ними хвороби. Групу крові та резус-фактор хворого визначали за допомогою діагностичних моноклональних реагентів – анти-А, анти-В і анти-D.

За результатами проведених досліджень люди ІІ групи крові мають схильність до хронічного пієлонефриту. Виявилося, що 13% представників цієї групи крові хворіло хронічним пієлонефритом. Значну стійкість до цього інфекційного захворювання проявили особи ІV групи крові – всього 1% хворих. Між цими двома групами якраз і відмічені статистично достовірні відмінності.

Генетичним маркером, що визначає підвищений ступінь ризику захворювання нефроптоз, є І група крові у поєднанні з негативним Rh-фактором – більше 60% від всіх досліджуваних. Серед представників ІV групи крові хворих не відмічено.

Найчастіше інфекційними хворобами сечового міхура уражаються особи ІІІ групи крові – 42% хворих, з них 30% хворіє декілька разів на рік і 12% – лише один раз на рік. Слід зауважити, що хворіють здебільшого жінки – 19% усіх досліджених. Найстійкішими щодо циститу виявилися представники ІІ групи крові – лише 22% хворих. Достовірні розбіжності відмічено між представниками ІІ і ІІІ груп крові. Найчастіше інфекційними хворобами сечового міхура уражаються резус-позитивні особи – 44% хворих, з них 12% хворіє декілька разів на рік і 32% – лише один раз на рік. Більш стійкішими до інфекцій сечового міхура виявилися резус-негативні люди – 35% хворих, з них 13% хворіє декілька разів на рік і 22% – лише один раз на рік. Проте статистично достовірні відмінності між двома досліджуваними групами нам не вдалося зареєструвати.

Генетичним маркером, що визначає підвищений ступінь ризику захворювання сечокам’яною хворобою, є ІІ група крові, особливо у поєднанні з негативним Rh-фактором – близько 50% від всіх досліджуваних. Серед хворих представників ІV групи крові не відмічено.

Найбільш вразливими до хронічного простатиту є люди ІІ і ІІІ груп крові – відповідно 3 і 4 % хворих. Серед представників І групи крові хворих не виявилося. За результатами проведеного статистичного аналізу існує достовірна різниця між частотами захворювань на хронічний простатит людей І групи крові з представниками ІІ і ІІІ. Що стосується резус-приналежності, то за нашими дослідженнями хворіють лише резус-негативні люди – частота зустрічальності 4%, у іншій групі людей хворих не відмічено.

Проведений статистичний аналіз не дозволив відмітити достовірні відмінності між частотами захворюваності осіб різних груп крові на аденому простати.

Відмічено значну схильність до генітального кандидозу резус-негативних людей, оскільки в них ця хвороба зустрічається статистично достовірно набагато частіше (5%), ніж серед резус-позитивних осіб (0,6%).

Проведений статистичний аналіз не дозволив відмітити достовірні відмінності між частотами захворюваності осіб різних груп крові на ерозію шийки матки.

Серед досліджуваних нами людей лише одна хворіла на фіброму матки – резус позитивна жінка ІІІ групи крові, тому достовірних висновків щодо схильності до цього захворювання представників різних груп крові ми не можемо зробити.

За результатами проведених досліджень виявилося, що немає значних відмінностей серед резус-позитивних і резус-негативних людей у частоті зустрічальності хронічного пієлонефриту, нефроптозу, сечокам’яної хвороби, аденоми простати, ерозії шийки матки, фіброми матки.