СИСТЕМА ВНУТРІШНЬОГО АУДИТУ БАНКУ: ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

К. е. н. Акєнтьєва О. Б., Хомич О. І.

Донецький державний університет управління

СИСТЕМА ВНУТРІШНЬОГО АУДИТУ БАНКУ: ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

В сучасних умовах економічної кризи для підвищення ефективності управління банківською діяльністю велике значення набуває побудова та розвиток надійної та ефективної системи внутрішнього аудиту (далі – СВА). Необхідність підвищення ефективності СВА банків України викликана зростанням кількості проблемних банків і пов’язана не лише із загальною макроекономічною нестабільністю, а й з дією негативних чинників, які виникають внаслідок некваліфікованого управління, відсутності стратегічного планування, ризикованої кредитної політики, ненадійної та недієвої системи внутрішнього контролю (далі – СВК) в банках.

Значний внесок у дослідження теоретичних і прикладних аспектів внутрішнього аудиту (далі – ВА) зробили такі вітчизняні спеціалісти та науковці, як М. Жукова, О. Кірєєв, І. Краснова, О. Нетикша, О. Паденко, І. Пермякова, О. Полєтаєва, Б. Усач, Н. Швець, Н. Шульга та ін. Дослідження авторів мають хоч і глибокий, але вузькоспеціалізований характер і присвячені здебільшого діалектиці становлення та розвитку служби ВА банку. Українській науковій школі бракує загальносистемних досліджень побудови надійної та ефективної СВА банку, заснованих на комплексному підході.

У світовій практиці існує багато різних визначень поняття “внутрішній аудит”. Міжнародний інститут внутрішніх аудиторів дає таке тлумачення: “Внутрішній аудит – це незалежна діяльність з перевірки і оцінки роботи організації в її інтересах” [1, с.6]. Під ВА банку зазвичай розуміють незалежну діяльність з виявлення недоліків у функціонуванні банківської установи, спрямована на дослідження фінансової звітності, на оцінку і аналіз організаційної структури, метою якої є надання достовірної і своєчасної інформації керівництву для запобігання збоїв у ефективному функціонуванні діяльності банківської установи. На практиці ВА зазвичай зводиться до ревізії банківських операцій. У Розпорядженні Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України „Про затвердження Методичних рекомендацій щодо проведення внутрішнього аудиту фінансових установ (Методичні рекомендації, п.1.2.) 27.09.2005р. № 4660 надано наступне визначення цього поняття: “Внутрішній аудит – незалежна експертна діяльність служби внутрішнього аудиту фінансової установи, яка полягає в проведенні перевірок та здійсненні оцінки, як правило, таких елементів: системи внутрішнього контролю фінансової установи; фінансової і господарської інформації; економічності та продуктивності діяльності фінансової установи; дотримання законів, нормативних актів та інших зовнішніх вимог” [2].

В нашій країні організація СВА формується з урахуванням досвіду всесвітньої практики. Загальне дослідження дозволяє зробити висновок, що в Україні СВА обіймає три сфери: законодавчу, нормативну, інструктивну. Слід зазначити, що питання ВА в нашій країні регламентуються Законом України “Про банки і банківську діяльність”, Положенням про організацію внутрішнього аудиту в комерційних банках України, Методичними вказівками щодо застосування стандартів внутрішнього аудиту в комерційних банках України, МСА, внутрішніми наказами по внутрішньому аудиту, Положенням про внутрішній аудит Ради акціонерів та ін. Слід зазначити, що наявність служби ВА в банківських установах визначено як одну з обов’язкових умов отримання ліцензії на здійснення банківської діяльності. Інструктивна сфера ВА передбачає розробку документів, необхідних для реалізації стандартів. Ця сфера недостатньо розвинута, хоч має великі перспективи.

Відомо, що в українській банківській практиці ВА з’явився на основі відомчої (внутрішньогосподарської) ревізії. До 90-х років банківська діяльність вважалась низькоризиковою сферою і внутрішній контроль за діяльністю банку здійснювали контрольно-ревізійні служби. Але за ринкових умов ефективне функціонування цих служб виявилося обмеженим через відсутність більш-менш придатного аналітичного інструментарію. Фактично поступовий розвиток діяльності цих служб завершився в деяких банках трансформуванням їх у СВА.

Головною метою ВА є контроль за оптимальним функціонуванням усіх структурних підрозділів банку, за їх адекватною поведінкою в конкретних умовах макросередовища. Слід особливо підкреслити, що СВА функціонує на внутрішньому “полі” банку. За організацією ВА поділяють на одно- і багатопредметний. Прикладом однопредметного аудиту є перевірка окремої банківської операції (овердрафта), а багатопредметного – внутрішньобанківських операцій [3, c.31]. У міжнародній банківській практиці виділяють наступні форми ВА: фінансовий аудит, операційний аудит, проектний аудит та управлінський аудит [4, с.108]. У [5] цей список доповнено наступними видами ВА: аудит менеджменту та аудит дотримання. У сучасних умовах слід найбільшу увагу приділяти саме фінансовому аудиту та управлінському аудиту, бо саме від правильності і своєчасності виявлених помилок у фінансовому аудиті та прорахунках в управлінській діяльності залежить ефективне та стале функціонування банку.

Служба внутрішнього аудиту – це незалежний структурний підрозділ, створений у рамках організації, який виконує систематичну, щоденну роботу з перевірки, контролю та оцінки її діяльності [6, c. 20]. Служба є незалежною і в її компетенцію входить перевірка, оцінка та звітування про діяльність керівників і персоналу банку по забезпеченню досягнення цілей, поставлених перед акціонерами та директорами банку. Згідно дослідженню практики ВА і внутрішнього контролю, проведеної IFC (International Finance Corporation) визначено, що 70% опитаних банків має кількість персоналу у відділі ВА менше п’яти чоловік. Для служби ВА ця кількість працівників вбачається замалою [7, с.52]. Поділяючи у цілому підхід О. Нетикши щодо посилення ефективності функціонування банківського сектору [8], на нашу думку, доцільно: (1) мати службу ВА, яка б налічувала хоча б 10 чоловік; (2) створити два підрозділи такі як: (1) планування та стратегічного розвитку; (2) контрольно-аналітичний з чітким розмежуванням виконуваних функцій, що дозволить найбільш ефективно та якісно проводити аудиторські перевірки і надавати консультації та в майбутньому уникати недоліків в роботі. Внутрішні аудитори можуть консультувати працівників банку з різноманітних питань, а саме з планування, розробки та впровадження нових банківських продуктів, з податкового законодавства, з налагодження внутрішньотехнологічного контролю банку тощо. Проведене дослідження дозволяє виділити основні функції ВА: контрольну, консультативну, інформаційну, захисну, аналітичну, координаційну [3, с.27], мотиваційну. Однією з найважливіших функцій ВА банків є всебічний аналіз фінансових операцій; активів (доходних і недоходних), пасивів (власних і залучених), доходів і витрат, прибутків (збитків), рентабельності та дотримання відповідних нормативів [9]. Як зазначено у дослідженні практики внутрішнього аудиту і внутрішнього контролю, проведеної IFC контроль за збереженням активів займає друге місце за пріоритетністю ролі у внутрішньому аудиті [10, с.51].

Висновки: 1. Банки є основним інститутом, який забезпечує інвестування економіки. Все це зумовлює необхідність ретельного контролю за їхньою роботою. Цей контроль можливий за допомогою розвитку ефективної СВА банку. 2. Внутрішній аудит передбачає якісно новий вид внутрішнього контролю і він принципово відрізняється від внутрішньої ревізії, що здійснювалась контрольно-ревізійною службою банку. Поняття ВА значно ширше ніж поняття внутрішньої ревізії. Якщо ВА спрямований на оцінку різноманітних операцій і систем контролю у межах банку та підвищення рівня корпоративного управління, то метою ревізії є виявлення і локалізація недоліків та повідомлення про них керівництво банку. 3. В умовах економічної кризи в Україні СВА банку стає однією з найважливіших складових банківського менеджменту. ВА є основою ефективного управління банком, вхідною базою прийняття якісних управлінських рішень на всіх рівнях банківського менеджменту. ВА сприяє прозорості фінансової звітності, врахуванню з боку банківської установи інтересів зацікавлених сторін, надання їм належної і своєчасної інформації. 4. Сучасна українська банківська система має законний елемент внутрішнього контролю – службу внутрішнього аудиту. Підрозділ внутрішнього аудиту є невід’ємною складовою організаційної структури банку. Наявність такого структурного підрозділу в банку викликана необхідністю посилення внутрішнього контролю за функціонуванням підрозділів банку.

5. Сталий розвиток і надійність банківської системи України в умовах сьогодення також багато в чому залежить від постановки в банках високорозвинених, надійних та ефективних СВА банків, що дозволяє давати реальну і всебічну оцінку досягнутим результатам діяльності банків, виявляти їхні сильні і слабкі сторони, визначати конкретні шляхи вирішення виникаючих проблем. Підвищення надійності СВА та високий рівень корпоративного управління у банківській установі сприяє виходу її на міжнародні ринки та значному полегшенню операцій на фондовому ринку. 6. Основні шляхи розвитку СВА банку: (1) узагальнення основної термінології, яка використовується в різних законодавчих та нормативних документах в сфері ВА; (2) узгодження законодавчих актів щодо здійснення ВА та гармонізація вітчизняного аудиторського законодавства з відповідними міжнародними стандартами; (3) розвиток стандартів ВА банку на основі [12]; (4) обов’язкова [11], раціональна побудова ефективного та надійного підрозділу ВА банку; (5) розробка чіткого механізму визначення повноважень підрозділів ВА банку; (6) підвищення кваліфікації вітчизняних внутрішніх аудиторів; (7) встановлення персональної відповідальності працівників підрозділу ВА банку за умисні або ненавмисні помилки в роботі та ін.

Література

1. Робертсон Дж. Аудит: Пер. с англ. – М.: Контакт, 1993. – 496 с.

2. Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України „Про затвердження Методичних рекомендацій щодо проведення внутрішнього аудиту фінансових установ” від 27.09.2005 р. № 4660. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?code=v4660486-05.

3. Кірєєв О. І., Шульга Н. П., Полєтаєва О. С. Внутрішній аудит у комерційному банку: Навч. посіб. – К.: КНТЕУ, 2001. – 295 с.

4. Швець Н.Р. Внутрішній аудит у банку: сучасні тенденції в Україні / Н.Р. Швець // Фінанси України. – 2007. – № 2. – С. 105-112.

5. Внутренний аудит в банках и взаимоотношения надзорных органов и аудиторов. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.budgetrf.ru/Publications/Magazines/VestnikCBR/2002/vestnikcbr05062002/vestnikcbr05062002100.htm.

6. Краснова І., Жукова М. Роль і значення внутрішнього аудиту в центральному банку / І. Краснова, М. Жукова // Вісник НБУ. – 2008. – № 3. – С.20-24.

7. Дослідження практики внутрішнього аудиту і внутрішнього контролю в Україні. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ifc.org/ifcext/eca.nsf/AttachmentsByTitle/IAIC_StudyFinal_Ukr.pdf/$FILE/IAIC_StudyFinal_Ukr.pdf.

8. Нетикша О. Сучасні тенденції в організації внутрішнього аудиту / О.Нетикша // Вісник НБУ. – 2003. – № 5. – С. 58-60.

9. Герасимович «Облік та аудит у комерційних банках» // Електронний ресурс. – Режим доступу: http://in1.com.ua/book/16294/13435/

10. Дослідження практики внутрішнього аудиту і внутрішнього контролю в Україні. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ifc.org/ifcext/eca.nsf/AttachmentsByTitle/IAIC_StudyFinal_Ukr.pdf/$FILE/IAIC_StudyFinal_Ukr.pdf.

11. Положення про організацію внутрішнього аудиту в комерційних банках України: Затверджено постановою Правління Національного банку України від 20 березня 1998 №114 // Бюллетень законодавства і юридичної практики України. – №4. – 2006. – Аудит в Україні. – С. 148-169.

12. Методичні вказівки щодо застосування стандартів внутрішнього аудиту в банках України: Затв. постановою Правління Національного банку України від 20 липня 1999 року №358 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – №4. – 2006. – Аудит в Україні. – С. 169 – 188.