Экономические науки / 10. Экономика предприятия

Оверчук А.В., викладач

Житомирський державний технологічний університет

Фінансове планування та його місце в

ринковій економіці

В останні роки забезпечення конкурентоспроможності суб’єкти господарювання, повинні планувати перспективу розвитку власного виробництва відповідно до потреб ринку [1]. Виходячи з цього на підприємствах України найважливішою функцією управління господарською діяльністю стає планування, у тому числі й фінансове. Ефективне управління фінансами підприємств можливе тільки за умови планування всіх фінансових ресурсів, процесів і відносин суб’єктів господарювання.

Водночас, фінансове планування підприємницьких структур слід розглядати як цілеспрямовану дію на господарську діяльність в цілому, на окремі ланки і суб'єкти господарювання з метою обґрунтування ефективності прийнятих економічних та соціальних рішень.

Як суб'єктивна діяльність людей, фінансове планування тільки тоді дає позитивні результати, коли базується на знанні об'єктивних закономірностей суспільного розвитку, тенденціях руху грошових потоків, вивченні вихідної інформації, результативності раніше проведених заходів та фінансових операцій.

Вагоме значення у даному процесі має використання сучасних методів планування, обґрунтування управлінських рішень, багатоваріантність розрахунків на основі новітніх інформаційних технологій, що забезпечується розвитком науки, техніки, високою кваліфікацією фахівців даного профілю.

На всіх етапах історичного розвитку та рівнях управління фінансове планування відзначалося загальними ознаками, які дозволяють виокремити його з єдиної системи планування. До таких характеристик належать:

- об'єктом фінансового планування є фінансова діяльність суб’єкта господарювання;

- сфера його діяльності охоплює в основному перерозподільчі процеси, які здійснюються за допомогою фінансів при утворенні, розподілі та використанні грошових коштів;

- фінансове планування звернене до вартісної сторони відтворення, його основна мета полягає в обґрунтуванні фінансових можливостей забезпечення майбутніх проектів та їхньої ефективності;

- фінансові показники, завдання, плани завжди розраховуються у вартісній формі, носять синтетичний характер, базуються на виробничих показниках, але не виступають їх пасивним відображенням. У процесі обґрунтування фінансових цілей (показників) здійснюється не просто перерахунок натуральних даних у вартісні, а визначається ефективність майбутніх витрат, вибір раціональних форм мобілізації доходів, їх розподіл, виходячи з доцільності та кінцевих результатів.

Ринкова економіка вимагає від суб’єктів господарювання впровадження якісно нового підходу в плануванні, оскільки за всі негативні наслідки і прорахунки планів відповідальність несуть самі підприємства.

Держава є центральним Інститутом, який здійснює управління суспільством та охорону його економічної й соціальної структури. Одна з основних функцій держави - створення правової основи для регулювання її економічної системи. Державними регуляторами є нормативні й законодавчі акти, що приймаються державними органами влади. Таким чином, ринкова економіка регулюється. Регулювання ринкових відносин може здійснюватися різними способами:

- шляхом встановлення регламентуючих правил;

- через детальну організацію функціонування ринку;

- шляхом встановлення жорсткого державного контролю.

Місце фінансового планування в ринковій економіці визначається тим, що планування – це одна з функцій управління, тому фінансове планування – функція управління фінансами. Функція планування охоплює весь комплекс заходів для опрацювання планових завдань та їх планомірного і цілеспрямованого втілення в життя [1].

Водночас, поряд з факторами, які вимагають широкого застосування фінансового планування у сучасних економічних умовах, діють також фактори, що обмежують його використання підприємствами України. До них належать: високий ступінь невизначеності на українському ринку, пов'язаний з глобальними змінами у всіх сферах суспільного життя; відсутність ефективної нормативно-правової бази у сфері фінансового планування; обмежені фінансові можливості підприємств для здійснення серйозних фінансових розробок у галузі планування.

Організація фінансового планування, яка відповідає об'єктивним вимогам, передбачає більш послідовне врахування його основних принципів.

Отже, обґрунтованість фінансових планів підприємств в умовах ринку означає не тільки їх реальність, але й передбачає вибір кращих рішень з урахуванням довгострокових вигод. Це у свою чергу залежить від прогресивних методів обґрунтування джерел і способів фінансування планових заходів, раціонального розподілу ресурсів, оптимізації вартісних пропорцій і фінансових взаємовідносин, які стимулюють прогресивні процеси. Тому доцільно використовувати багатоваріантні розрахунки усіх завдань, які забезпечуватимуть вибір найкращого рішення з точки зору впливу фінансових стимулів, оптимізації рівня витрат, максимізації доходів, прибутку.

Список використаної літератури

1. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. д.е.н., проф. Л.Г. Мельника. – Суми: ВТД „Університетська книга”, 2004. – 648 с.

2. Крамаренко Г.О., Чорна О.Є. Фінансовий менеджмент: Підручник. – Київ: Цент навчальної літератури, 2006. – 520 с.