Економіка/ 4. Інвестиційна діяльність та фондові ринки

к.т.н., доцент Постернак І.М., студент Лукаш Д.Ю.,

студент Тодоров М.М., студент Кузнєцов С.Ю.

Одеська державна академія будівництва та архітектури, Україна

ЕКОНОМІЧНА ОЦІНКА РЕКОНСТРУКЦІЇ ЗАБУДОВИ

Економічна оцінка (техніко-економічне обґрунтування) реконструкції житлової забудови має на увазі оптимізацію проектних рішень у межах території, обмеженої магістральними вулицями. Проекти модернізації забудови залежать від проектних рішень генплану міста і його районів і нерозривно пов'язані з модернізацією окремих будинків. Також техніко-економічне обґрунтування полягає в аналізі рішень, виконаному на основі варіантного проектування, у послідовному вивченні варіантних розробок як по благоустрою території забудови, так і по реконструкції окремих її елементів, включаючи житлові будинки [1...5].

Вся система техніко-економічних показників проекту реконструкції повинна відповідати єдиній меті, що виражається в критерії економічної ефективності проектного рішення реконструкції.

Для оцінки ефективності реконструкції житлового фонду і забезпечення більш високого рівня комфорту, чим у побудованих будинках, представляється правомірним визначити як критерій ефективності капітальних вкладень у реконструкцію максимум комфортабельності житла, що приходиться на одиницю наведених витрат реконструкції. При цьому соціально-економічний ефект реконструкції житлового будинку визначається за альтернативним варіантом нового будинку, зведеного на не обладнаній території.

У загальному виді критерій соціально-економічної ефективності і-го проектного рішення реконструкції j-го житлового будинку можна виразити в такий спосіб:

,

де Е_сер.іj – соціально-економічна ефективність і-го проектного рішення реконструкції j-го житлового будинку;

C_еp.ij – комплексний соціальний результату реконструкції і-го проектного рішення j-го житлового будинку;

П_pіj – приведені витрати на реконструкцію j-го житлового будинку по і-ому варіанту проектного рішення;

– соціально-економічний результат будівництва аналогічного (типового) житлового будинку.

Якщо в якому-небудь конкретному розрахунку варіанти проектних рішень не мають розходжень у соціальних результатах, вибір оптимального варіанта виконується по мінімуму приведених витрат. При оцінці ефективності даного варіанта в порівнянні з новим будівництвом необхідно враховувати досягнення соціальних результатів.

Критерій ефективності капітальних вкладень у реконструкцію варто відрізняти від критерію соціальної ефективності. Останній може бути сформульований як максимум забезпечення найкращих умов праці, побуту й відпочинку населення. Для практичних розрахунків доцільності реконструкції необхідно встановити динаміку вимог критерію соціальної ефективності реконструкції за етапами перспективи відповідно до темпів росту добробуту населення й конкретних умов даного міста.

Встановлюючи соціальні нормативи, необхідно враховувати економічний критерій ефективності реконструкції в порівнянні з освоєнням нових територій. При цьому повинен бути забезпечений певний стандарт житлової забудови (рівень житлової забезпеченості, благоустрою, культурно-побутового обслуговування, середні витрати часу на пересування інше).

У загальному виді при заданій величині капіталовкладень критерієм порівняльної економічної ефективності реконструкції є максимум приросту міських фондів при нормативних пропорціях житлово-комунального й культурно-побутового будівництва. Інший критерій порівняльної економічної ефективності реконструкції – мінімум народногосподарських витрат при нормативних пропорціях житлового, громадського будівництва, інженерного благоустрою й іншого. Через недолік економічної інформації застосування першого критерію (максимум приросту фондів) практично можливо лише в межах першої черги будівництва. На проектний термін доцільно приймати другий критерій.

Доцільність реконструкції сформованої житлової забудови не може визначатися простим вибором напрямку капітальних вкладень із метою досягнення найбільшого економічного ефекту. Навіть при відсутності ефекту в грошовому вираженні реконструкція сформованої забудови може виявитися бажаної із соціальної точки зору, причому економічну оцінку соціальних результатів реконструкції надалі бажано розширювати.

Економічна оцінка соціальних результатів реконструкції припускає більш повний облік витрат споживання, тобто пов'язаних із процесами праці, побуту й відпочинку (такі витрати максимальні при маловлаштованому фонді, віддаленому від місць праці, відпочинку й міських культурних центрів), а також так званих компенсаційних витрат, тобто одноразових і поточних, що забезпечують однаково високі зручності проживання населення в різних районах міста та містах різної величини.

Література:

1. Федоров В.В., Федорова Н.Н., Сухарев Ю.В. Реконструкция зданий, сооружений и городской застройки: Учеб.пособие. – М.: ИНФРА-М, 2008. – 224с.

2. Мешечек В.В., Ройтман А.Г. Капитальный ремонт, модернизация и реконструкция жилых зданий. – М.: Стройиздат, 1987. – 240с.

3. Миловидов Н.Н., Осин В.А., Шумилов М.С. Реконструкция жилой застройки. Учеб. пособие для вузов. – М.: Высш. школа, 1980. – 240с.

4. Гавриляк А.І та ін. Технічна експлуатація, реконструкція і модернізація будівель: Навчальний посібник. За ред. А.Г. Гавриляка – Львів: Видавництво НУ «Львівська політехніка», 2006. – 540с.

5. Організація будівництва. За ред. С.А. Ушацького–К.:Кондор,2007.–521с.