Іваницька О.В.

Національний технічний університет України «КПІ»

Реструктуризація бюджетного фінансування у вугільній промисловості України

За останні роки у вугільній галузі України спостерігається тенденція зростання зарплати при значному падінню обсягів виробництва, продуктивності праці і погіршенні багатьох інших техніко-економічних показників роботи шахт. Цілком очевидно, що порушено загальноприйнятий критерій прогресу – продуктивність праці має випереджати зростання зарплати. Даний критерій ефективний залежно від форми власності на засоби виробництва.

Для з’ясування причин кризового критичного становища вугледобувних підприємств і пошуку шляхів виходу із ситуації, що створилася, необхідно проаналізувати роботу шахт так званої 3 групи.

Поділ шахт на чотири групи вперше було зроблено Міністерством вугільної промисловості більш як десять років тому під час складання чергової державної програми реформування галузі. До першої групи віднесли рентабельні шахти, до другої — перспективні шахти, що за певної державної підтримки зможуть через кілька років стати рентабельними. Четверту групу становили вугільні підприємства, що підлягають ліквідації: запаси вугілля на них виснажилися або його видобуток вважався невигідним. Нарешті, до третьої групи були включені шахти, що, на думку міністерства, не мають перспективи і повинні бути закриті (законсервовані) після відпрацювання вже підготовлених запасів. Вкладення державних коштів у капітальне будівництво на таких шахтах вважалося недоцільним. З часом список шахт третьої групи виявився відкоригованим: деякі з підприємств виявилися привабливими для приватних інвесторів і уникли перспективи закриття. Важливо відзначити особливість процесу ліквідації вугільних підприємств в Україні. Що стосується шахт третьої групи, то ще 2006 року Міністерство вугільної промисловості видало накази про ліквідацію більшості цих підприємств. І бюджетне фінансування для таких вугільних підприємств у планах на наступні роки не було передбачено.

Станом на кінець 2007 р., до найбільш перспективних (1 групи) Мінвуглепром визначив 53 вугільні шахти (які забезпечують просте відтворення), до третьої групи ж було віднесено 33 підприємства: шахти які вимагають ґрунтовної реконструкції із зупиненням виробничої діяльності (4), консервацією (14), і ліквідацією (15).

На сьогодні не вироблено та не обґрунтовано ефективних підходів щодо датування державних збиткових підприємств, тому воно сприймається як необхідність покриття поточних збитків, що не відповідає перспективам відродження економіки. Відсутній комплексний підхід до інвестування: не визначено принципів пріоритетності надання інвестицій окремим підприємствам, які можуть швидше стати прибутковими. Існуючий механізм інвестування вугільних підприємств зведено до щорічного перерозподілу державних коштів і контролю за їх використанням, без розрахунку економічної ефективності. Помилково інвестування ототожнюється із залученням коштів ззовні, що формує споживацьке ставлення підприємств до інвесторів та принижує роль внутрішніх джерел інвестування, а саме прибутку та амортизаційного фонду. Таким чином, необхідністю постає реструктуризація дотаційного фонду вугільної промисловості за принципом пріоритетності надання фінансової підтримки найбільш перспективним (опірним) вугільним шахтам. Фінансування цих шахт має проводитися за рахунок спеціально створеного інвестиційного фонду. Запропоновано технологічну надійність шахти визначати через відношення середнього очікуваного часу відновлення цього устаткування до прийнятого базового періоду часу:

Ктн = ,

де Ктн – коефіцієнт технологічної надійності шахти;

Поч – очікуваний час відновлення основного устаткування у роках;

n – кількість видів основного устаткування;

Пб – базовий період часу у роках.

Якщо Ктн > 1, це свідчить про безперспективність шахти до інвестування, тому шахта продовжує існувати у режимі датування. При цьому, величина дотації повинна забезпечувати оптимальні параметри відтворювального процесу, що сприятиме підвищенню ефективності роботи підприємств та збільшення показників фінансової стійкості. Датування шахти у режимі санації проводитиметься доти, доки не настане черга впровадження інвестиційного проекту.

При значенні показника Ктн ≤ 1, шахта визнається пріоритетним об’єктом інвестування, тому вона має і дотуватися і інвестуватися.

Враховуючи те, що у 2008 р. на реструктуризацію вугільних підприємств було виділено 803,677 млн. грн., що складає 18,07% загального обсягу фінансування, і той факт що заходів реструктуризації потребують насамперед шахти 3 групи, питома вага фінансування у наступному періоді має дещо змінитися, а саме кошти, які будуть вивільнені після ліквідації 15 шахт, мають бути спрямовані у створений інвестиційний фонд.

Таким чином, результатом проведення інвестиційної політики держави є збільшення щорічного фінансування найперспективніших шахт за ступенем технологічної надійності майже на 10%, при незмінній частці дотацій вугільних підприємств 2 групи та достатньої кількості коштів на утримання консервації та проведення реконструкції 3 групи шахт. Такий підхід забезпечить повноцінність інвестування. Підприємства, які вийдуть на окупність проекту, надалі не матимуть потреби в зовнішніх інвестиціях, які б спрямовувались на забезпечення простого відтворювального процесу. Величина амортизаційного фонду, створеного під час окупності проекту, повністю забезпечить заміну основної техніки після закінчення термінів її експлуатації, тобто шахти потребуватимуть додаткових інвестицій тільки для капітального будівництва, або в рамках якісного нового інвестиційного проекту.