Джобулда Ю.П.

НТУУ „КПІ”

ФММ, гр.УС-61

Проблеми розвитку інноваційної діяльності малих промислових підприємств

У конкурентному ринковому середовищі успішне функціонування та розвиток промислових підприємств значною мірою залежать від рівня їх інноваційної активності. Одним з важливих показників економічної діяльності малих підприємств України є їх інноваційна активність, яка вказує на помітне відставання інноваційних процесів у малому підприємництві від темпів розвитку інноваційних процесів в економіці. Впровадження інновацій дозволяє підприємству підвищувати конкурентоспроможність продукції (робіт, послуг) та розширювати її асортимент, зберігати традиційні ринки збуту і створювати нові, вдосконалювати процес виробництва та управління, покращувати умови праці. Однак, незважаючи на конкурентні переваги, які здатні забезпечити розробку і впровадження інновацій, в Україні зберігається тенденція до зменшення питомої ваги промислових підприємств, що здійснюють інноваційну діяльність.

Актуальність досліджень у області інноваційної діяльності визначається тим, що в даний час інновації визнаються ключовим чинником економічного зростання.

Негативною тенденцією розвитку інноваційної діяльності малого підприємництва є стале зменшення питомої ваги інноваційної продукції в загальному обсязі реалізованої продукції малого підприємництва. Питома вага інноваційно активних підприємств за кількістю впроваджених інноваційних продуктів знизилася з 26 % у 1994 році до 11,2 відсотків у 2006 році. Покращення ситуації намітилося минулого року: цей показник становив трохи більше 14 %. Але відставання від країн Європейського Союзу величезне. Питома вага інноваційно активних підприємств у таких країнах, як Греція та Португалія перевищує показники України майже вдвічі, а у Данії та Ірландії – у понад 5 разів.

В останні роки дещо активізувалась інноваційна діяльність у промисловості. Так, за даними статистичного спостереження у 2007р. здійснювали нововведення 75 промислових підприємств, що на 11,4% більше ніж у  2006р., а їх частка у кількості обстежених зросла   з 12,5% до 23,5%.   Серед підприємств целюлозно-паперового виробництва та видавничої діяльності частка інноваційно активних складала 57,1%, оброблення   деревини та виробництва виробів з деревини, виробництва транспортних засобів та устаткування - 50%, машинобудування - 32,7%, металургійного виробництва та виробництва готових металевих виробів - 31,3%, легкої промисловості - 26,3%, виробництва харчових продуктів - 19,1%. Разом з тим, низький рівень інноваційної активності спостерігається на підприємствах хімічної та  нафтохімічної промисловості у виробництві іншої неметалевої мінеральної продукції  та у виробництві і розподіленні електроенергії, газу та води.
Загальний обсяг інноваційних витрат на технологічні інновації склав 355,3млн.грн. Найбільша частка витрат (89,3%) була здійснена підприємствами  переробної промисловості. З них 36,0% припадає на підприємства з виробництва харчових продуктів, машинобудування - 22,7%. Основний напрямок інноваційної діяльності - це розробка і впровадження у виробництво нових технологічних процесів та впровадження інноваційних видів продукції. Оновленням продукції займалися   52%  інноваційно  активних промислових підприємств, з них 14,7%  впроваджували нові види машин, устаткування, приладів, апаратів,  49,3%  впроваджували нові технологічні процеси, 28,0% підприємств, що придбали нові технології. За цей період освоєно виробництво 124 нових вида інноваційної продукції, з яких  33 (26,6%) - нові види техніки. В 2007 році було  впроваджено 79 нових технологічних процесів, з них   32 - маловідходних,  ресурсозберігаючих,  придбано 61 нову технологію. Серед інноваційно активних підприємств  38 реалізовували   інноваційну продукцію. Для  29 (76,3%) підприємств продукція була новою тільки для підприємства, для 13 (34,2%) - новою для ринку.

За 2007 рік виручка, яка отримана від реалізації інноваційної продукції, становить 616,0млн.грн., що складає 6,6% від загального обсягу реалізованої промислової продукції. Найбільш активними до інновацій виявилися підприємства міста Вінниці, Гайсинського та Тиврівського районів.

Серед найбільш вагомих факторів, які перешкоджають підприємствам здійснювати інноваційну діяльність, є нестача власних коштів, значні витрати на нововведення, високий економічний ризик, недосконалість законодавчої бази тощо. На нашу думку, разом з переліченими факторами слід відзначити певну недосконалість методів оцінки ефективності інноваційної діяльності, що спричиняє відповідні труднощі із залученням коштів інвесторів, підтримкою держави, а також лишає підприємство можливості адекватно оцінити вплив інновацій на кінцеві результати його діяльності.

Також, інноваційну діяльність стримують такі фактори, як відсутність прямої фінансової підтримки інноваційних процесів (фінансування щодо утворення нових галлузей, наукоємних виробництв за рахунок коштів державного бюджету; надання безпроцентних чи пільгових позик та грантів, державне замовлення на інноваційні продукти); недосконалість фіскальних пільг для інноваторів (зниження ставок податку на прибуток підприємств, надання пільгового кредиту інноваційним підприємствам, відстрочка сплати імпортного мита – чи взагалі звільнення від сплати в результаті ввезення товарів, необхідних для реалізації інноваційного проекту), тощо. Важливу роль відіграє всебічна і стабільна його підтримка державою, яка здійснюється в різних формах (в першу чергу шляхом податкових пільг, дотацій, пільгового банківського кредитування, ухвалення і виконання інноваційного законодавства, розробка і реалізація конкретних комплексних перспективних програм розвитку малого підприємництва).

На протязі останніх п’яти років основним джерелом фінансування інноваційної діяльності залишались власні кошти малих підприємств; частка фінансування за рахунок зарубіжного інвестора і за рахунок кредитів. Такий стан зумовлено перш за все загостреністю проблеми доступу до економічних ресурсів через відсутність виваженої державної політики, що надала б доступ малим фірмам до ресурсів, що перебувають у державній власності, а також через не сформованість мережі об’єктів інфраструктури ресурсного забезпечення процесів реалізації інноваційних проектів малими фірмами.

У розвинених країнах 80-95% приросту валового внутрішнього продукту припадає на частку нових знань, втілених в техніці і технологіях, тобто в цих країнах розвивається інноваційна економіка.

Отже, розвиток малого підприємництва в Україні характеризується, зокрема, відсутністю сформованого прошарку інноваційно-орієнтованого малого підприємництва та низьким рівнем залучення традиційного малого підприємництва до інноваційних процесів, що мають місце в економіці.

Одним із основним завдань економіки України є подальший розвиток інноваційної моделі, з метою прискорення темпів її росту, досягнення високої конкурентоспроможності на світовому ринку шляхом здійснення експорту високотехнологічної продукції в його загальній структурі, поступове забезпечення необхідних темпів імпортозаміщення, розумного використання всіх ресурсів.

Створивши, умови для розвитку в країні інноваційної економіки ми забезпечимо конкурентоспроможність і економічний суверенітет. Тільки інноваційна економіка забезпечить успіх України, створить умови для реалізації інтересів громадян, забезпечить майбутнє країни. Ефективність державної політики саме у сфері управління інноваційними процесами визначає конкурентоспроможність національної економіки.

Перелік використаних джерел

1.   Пашута М. Мале підприємництво та інновації як фактори зростання економіки // Економіст. - 2004 - № 1. – с. 51-55.

2.   http://www.poluchi5.ru/009659-10.html

3.  Наукова та інноваційна діяльність на Україні. Стат. збірник.-К.: Держкомстат України, 2004. – 360 с.

4. Карась П., Тимановська Н. Інтелектуальний капітал: складові та аспекти комерціалізації в нових умовах господарювання // Економіст. - № 8. – 2006. – С.72.

5. Федірко О. А. Роль інновацій у формуванні конкурентних переваг національної економіки. - Автореферат - Київ – 2005.

6. http://www.in.gov.ua/index.php?get=news&id=1487

7. http://www.vous.vin.ua/express/2008/03.htm