Бойко Т.Ю.

НТУУ „КПІ”

ФММ, гр.УС-61

Проблема фінансування малого бізнесу

Тема є актуальною на сучасному етапі розвитку економіки нашої країни, адже 75 % підприємців України на перше місце серед проблем малого бізнесу ставлять дефіцит фінансів. Проблема фінансування суб`єктів малого підприємництва полягає в обмеженні доступу до таких джерел фінансових ресурсів, як кошти банківської системи та ринку цінних паперів.

Проблемою щодо забезпечення фінансовими ресурсами малих підприємств є потреба у фінансовому інституті, який сприяв би руху тимчасово вільних коштів у розпорядження суб`єктів малого бізнесу. Існуючі фінансові інститути не орієнтовані на інтереси малих підприємств. Банки надають коротко- та середньотермінові кредити здебільшого тривалодіючим підприємствам під заставу, яка набагато переважає надану позику, що перешкоджає використанню малими підприємствами коштів цих установ. Такий стан посилюється в кризових умовах економіки України.

Страхові компанії, інвестиційні фонди та компанії не дають змоги використовувати їхні ресурси на підтримку малого підприємництва України. Біржі, позабіржові торгові системи недоступні для малих підприємств через існуючі вимоги включення цінних паперів підприємства у лістинг. Доступ на фондовий ринок підприємств невеликого та середнього розміру досить ускладненний. Це пов`язано із витратами від недооцінки цінних паперів підприємств. Недооцінка при первинному розміщенні акцій може сягати 10% від їх реалізованої вартості. Іншою причиною є страх одноосібного власника втратити контроль над своєю фірмою через продаж акцій.

Існують спеціалізовані джерела підтримки малих підприємств, до яких треба віднести: державну фінансову допомогу, міжнародну донорську допомогу, підтримку великих підприємств.

В Україні державна фінансова допомога малим підприємствам проводиться в рамках державних цільових програм підтримки малого підприємництва за рахунок бюджетних коштів. Але ці програми не стали дійовимі інструментами фінансової підтримки малих підприємств, що пов`язано з незначними фінансовими можливостями, викликаними обмеженими ресурсами бюджетної системи.

Головні завдання уряду у галузі фінансування малих підприємств: розширення участі комерційних банків у наданні позик; забезпечення збільшення капіталу, який може бути використано шляхом розвитку конкуренції на ринку надання позик малим підприємствам; зміщення акцентів і раціоналізація державних програм допомоги малим та середнім підприємствам; сприяння наданню акціонерного капіталу малим підприємствам.

Фінансова підтримка з боку великих підприємств відбувається у формі кредитів, фінансування через відповідний механізм субпідряду, лізингу, франчайзингу. Вони об’єднують потенційні можливості, переваги, ресурси та сфери діяльності великих і малих підприємств. Зокрема, субпідряд – це форма виробничо-збутової інтеграції, лізинг – виробничо-фінансової, а венчурне фінансування є формою інноваційної інтеграції (рис. 1).

Рис1. Основні форми співпраці малих і великих підприємств

Організаційною формою кооперації великих і малих підприємств в галузі виробництва є система субпідряду. Під час таких відносин багато малих підприємств, які спеціалізуються на подетальному, технологічному, модельному, спецільному виробництві, постачають свою продукцію великому підприємству, що виробляє значно більші промислові об’єми.

Використовуючи виробничий потенціал малого бізнесу, могутні компанії й корпорації надають їм певні пільги: гарантують закупівлю значної частини виробленої ними продукції, доставляють або надають в оренду засоби виробництва, визначають пільгові умови придбання сировини й матеріалів тощо.

Лізинг забезпечує наступні переваги:

ü стовідсоткове кредитування, яке не потребує негайного початку платежів;

ü набагато простіше отримання контракту за лізингом, ніж позики. Лізинг передбачає цільове використання коштів, а саме на придбання устаткування, та забезпечення позики у вигляді цього ж обладнання;

ü можливість через лізинг сучасних і високопродуктивних технічних засобів не тільки оперативно реконструювати виробництво, а й спрямовувати зекономлені кошти на інші потреби.

Венчурне фінансування стосується малих підприємств у наукомістких галузях економіки, де вони спеціалізуються на проведенні наукових досліджень та інженерних розробках. Воно має такі характеристики:

ü фінансові засоби вкладаються у венчурний бізнес без матеріального забезпечення і без гарантій, при цьому інвестори ідуть на великий ризик;

ü передбачається обов`язкова пайова участь інвестора у статутному капіталі фірми в прямій чи опосередкованій формі (не більше 50%);

ü засоби надаються на довготривалий терміні на безповоротній основі, тому в більшості випадків інвестори чекають 3-5 років, щоб упевнитися в перспективності вкладень;

ü передбачається активна участь інвестора в управлінні підприємством, яке фінансується.

Фінансова допомога малому підприємництву сприятиме не лише його становленню, зокрема появі нових суб'єктів господарювання, а має бути спрямована також на забезпечення його фінансової самостійності, на створення сприятливих умов розвитку та зміцнення конкурентоспроможності малого підприємництва на національному та світовому ринку.