Экономические науки/4.Инвестиционная
деятельность и фондовые рынки.
Маковій С.М., студентка 5-го курсу спеціальності
8.050104 "Фінанси",
к.е.н. Скригун
Н.П.
Національний університет харчових технологій
ВЕНЧУРНЕ ІНВЕСТУВАННЯ: РИЗИКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ В УМОВАХ
ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ
В сучасних умовах погіршення економічної ситуації в країні зростає
усвідомлення суспільством потреби в створенні життєздатної економіки, яка була
б стійкою до кризи і мала б потужний потенціал розвитку. Світовий досвід показав,
що переважна більшість відкриттів та проривів у високотехнологічних галузях
здійснена завдяки венчурному капіталу та венчурним підприємствам. Саме тому подальший
розвиток вітчизняної економіки має ґрунтуватися на удосконаленні економічних
механізмів, які сприяли б впровадженню у виробництво новітніх досягнень
науково-технічного прогресу. Одним з таких механізмів є розвиток венчурних
підприємств, адже в стабільній економіці стійке економічне зростання
забезпечується перш за все за рахунок високотехнологічних галузей, орієнтованих
на інновації. Інноваційний розвиток, підкріплений серйозними науковими
дослідженнями, здатний забезпечити не тільки подолання кризи, але й попередити розповсюдження
різноманітних негативних явищ та процесів в майбутньому.
Оскільки венчурні підприємства достатньо чутливі до нестачі інвестицій
та умов функціонування, мають нестійку рентабельність (особливо на ранніх
етапах свого розвитку) лише окремі з них досягають успіху на ринку. Прогресуюча
фінансово-економічна криза здійснить подвійний вплив на інноваційні
перетворення в країні. З одного боку, фінансова криза перш за все вплине на
венчурні підприємства, оскільки зростаюча інфляція сприятиме зростанню
короткострокових, спекулятивних інвестицій, що викличе зміну структури інвестицій
в бік збільшення питомої ваги інвестицій в торгівлю, фінансово-кредитну сферу
тощо. Дефіцит вільних коштів обумовить відмову інвесторів від фінансування
наукових досліджень з віддаленими та невизначеними перспективами окупності. Погіршення
економічної ситуації викличе зростання бюджетних витрат, в результаті чого
зменшиться державне фінансування інвестиційно-інноваційного розвитку держави.
З іншого боку, кризова ситуація може стати стимулом для переходу до економіки
виробничого типу, що обумовить неминучий пошук шляхів і засобів усунення
кризових процесів. Прагнення до економії ресурсів стимулюватиме дослідження в області створення ресурсозберігаючих технологій. Разом з тим в умовах
економічної кризи є можливість вигідно інвестувати у недооцінені компанії з
хорошою технологією, сильною командою. В нинішніх умовах деякі такі компанії
матимуть проблеми з ліквідністю, тому інвестори можуть ввійти в компанію
дешевше. В умовах кризи інвестори мають
можливість формувати команди висококласних спеціалістів, оскільки до кризи
існувала певна спекулятивна ситуація на ринку працевлаштування, зокрема,
програмістів ІТ-спеціалістів, зарплати яких були необґрунтовано завищені за
рахунок перевищення попиту над пропозицією на таких спеціалістів.
Особливість фінансування венчурних підприємств полягає в тому, що
інвестиції необхідні на всіх етапах такого підприємства. Інвестиції венчурного
капіталу пов’язані з тривалими термінами вкладень, відносно високим комерційним
ризиком, і відповідно, потенційно вищими доходами.
Встановлено, що венчурний капітал має певні особливості: у випадку
венчурного фінансування необхідні кошти можуть надаватися під перспективний
проект без будь-яких гарантій, оскільки інвестори поділяють всю
відповідальність і ризики разом з підприємцями; венчурне інвестування
розраховано на тривалий термін, тому такі підприємства тривалий час є
неліквідними; ризикові капіталовкладення здійснюються, як правило, в передових
напрямках НТП, і венчурні капіталісти готові вкладати в новітні наукоємні ризиковані
розробки, оскільки саме в них приховано найбільший потенційний резерв отримання
прибутку. Венчурний капітал може надаватися
формальним та неформальними секторами. Формальний сектор представляють фірми
(фонди) венчурного капіталу, які об'єднують ресурси ряду інвесторів: приватних
та державних пенсійних фондів (в Європі на них приходиться понад 50% всіх
інвестицій венчурного капіталу), благодійних фондів, корпорацій тощо. Учасниками
неформального сектора є приватні інвестори венчурного капіталу. Формальний і
неформальний сектори відіграють взаємодоповнюючу роль. Так, інвестиції
неформального сектора є надзвичайно важливими на ранніх стадіях розвитку фірм,
коли вони потребують інвестицій в розвиток концепції продукту та створення
дослідного зразка, в той час як формальний сектор проявляє найбільшу
зацікавленість на стадії швидкого росту фірми, коли виникає потреба в
інвестиціях на розширення виробництва і збільшення обсягів реалізації.
Аналіз інвестицій свідчить про те, що найбільш активно вкладають кошти в інноваційну сферу у США. Так, за оцінками спеціалістів, у 2008 році інвестиції США в інноваційний розвиток є у 30 разів, а в Європі у 13 разів вищими, ніж в Україні. І хоча українські інвестиції мали останнім часом тенденцію до збільшення, все ж їх занадто мало для стабільного розвитку венчурів. Серед найбільш вагомих причин, які перешкоджають розвитку цього виду бізнесу в Україні, виокремлено такі: недосконалість законодавчої бази; відсутність належної державної підтримки; неоднозначність податкового законодавства; несприятлива економіко-політична ситуація; високий і непрогнозований рівень інфляції; низька обізнаність громадян України про існування венчурного бізнесу.
Таким чином,
венчурне інвестування – оптимальний механізм підтримки національної економіки.
Оскільки держава в умовах економічної кризи не може здійснювати в повному
обсязі фінансування інноваційних розробок, каталізаторами інноваційних процесів
може стати недержавний капітал. Більш того, пасивність українського інвестування
в інновації є однією з причин обережного ставлення до України з боку іноземних
інвесторів. І хоча венчурному бізнесу не уникнути непростого періоду розвитку,
однак широке впровадження цього
механізму вкрай необхідне вітчизняній економіці.