Экономические науки/2. Внешнеэкономическая деятельность

Хінева М.Н.

Одеський державний економічний університет

Міжнародна конкурентоспроможність продукції:

сучасні методологічні питання аналізу

В сучасній світовій економічній системі відкритих ринків питання міжнарод- ної конкурентоспроможності продукції набуло неабиякого значення. Причиною цього є те, що наявність або відсутність такої властивості у товарів є визначаль- ною не тільки щодо їх присутності на ринку, а й загалом щодо існування як окремих товаровиробників так і цілих галузей економіки певних країн. Тому забезпечення міжнародної конкурентоспроможності продукції є найголовнішим фактором успішного функціонування суб’єктів ринку в сучасних умовах.

Загалом проблемам наукової розробки теорії конкурентоспроможності присвячено достатньо уваги в роботах таких вітчизняних та зарубіжних вчених як М. Портера, І. Багрової, М. Гельвановського, Р. Зав’ялова, Р. Фатхутдінова, Ю. Козака, І. Сіваченка, І. В. Осипова, Б. Буркинського, Богомолова, Є. Хохло- ва, Н. Комкова, А. Лазарєва, І. Ліфіца та ін.

Зважаючи на значний внесок зазначених вчених в розвиток теорії конкурентоспроможності, рівень теоретичної розробки питання міжнародної конкурентоспроможності продукції в економічній науці, на наш погляд, є недосконалим для забезпечення адекватного відображення його сутності в сучасних умовах.

Вищезазначене обумовило мету даного дослідження – оптимальне визначен- ня поняття „міжнародної конкурентоспроможності продукції”, встановлення його проявів і закономірностей їх взаємозв’язків в умовах світової системи від- критих ринків.

Виходячи з того, що поняття міжнародна конкурентоспроможність продукції є похідним, то відповідно до цього воно вбирає у себе всі особливості та фактори, що впливають на поняття конкурентоспроможність та конкуренто спроможність продукції, а також безпосередньо відображає їх складність і багатоаспектність. Однак, воно володіє також особливостями та факторами, які властиві лише йому.

Загалом в сучасній науковій економічній літературі визначення поняття саме міжнародної конкурентоспроможності продукції зустрічається досить рідко. Автори, які займаються проблематикою теорії конкурентоспроможності зазви- чай, обмежуються лише зазначенням того, що при здійсненні зовнішньоеко- номічної діяльності конкурентоспроможність вітчизняної продукції переноси- ться на зовнішній ринок, якщо вона володіє такими конкурентними перевагами щодо ціни та якості, які достатні для ведення конкурентної боротьби на зовнішньому ринку. Однак такої характеристики міжнародної конкуренто- спроможності вкрай недостатньо для проведення глибинного аналізу, так як тут навіть не зазначається, що товар володіє міжнародною конкурентоспромож- ністю тільки коли він може бути реалізованим на зовнішньому ринку більш прибутково ніж на внутрішньому, тобто обов’язковим є врахування також управлінського підходу конкурентоспроможності.

Традиційним визначенням міжнародної конкурентоспроможності є визначення в роботі І. Багрової, де вона зазначає, що міжнародна конкурент-тоспроможність продукції це сукупність вартісних і якісних властивостей продукції, які забезпечують задоволення конкретних потреб споживачів на певному сегменті зовнішнього ринку [1, с. 278]. Недоліком цього визначення залишається відсутність відображення здатності товару бути реалізованим на зовнішньому ринку з більш високим прибутком для підприємства, тобто надається тлумачення міжнародної конкурентоспроможності продукції у маркетинговому розумінні. Заслуговує на увагу той факт, що цій роботі також окремо визначається поняття конкурентоспроможності експорту. Під конкурентоспроможністю експорту тут розуміється сукупність властивостей, наданих продукції під час її розробки, виробництва, реалізації, що забезпечують відмінність від аналогів за ступенем задоволення потреб споживачів, за рівнем витрат на придбання й використання, за ступенем інформованості, доступності, зручності для покупця, що сприяє її динамічній реалізації на зовнішньому ринку в певний період часу[1, с. 279]. На жаль, в роботі не вказується різниці між поняттями міжнародної конкурентоспромо-жності продукції і конкурентоспроможності експорту, тому можна зробити висновок, що ці поняття використовуються як синоніми (що є досить обґрун- тованим), з тією різницею що останнє є більш інформативним, однак в ньому залишається недолік притаманний першому.

На наш погляд, враховуючи сучасний рівень теоретичної розробки цього питання, міжнародну конкурентоспроможність продукції (конкурентоспро- можність експорту) можна визначити як властивість товару забезпечувати задоволення певної потреби споживачів на зовнішньому ринку на більш високому рівні щодо співвідношення його ціни та якості у порівнянні з іншими товарами, з одночасним забезпеченням його виробникові вищої рентабельності ніж на внутрішньому ринку.

Слід також зазначити, що в науковій літературі загальноприйнято розрізня- ти внутрішню та міжнародну конкурентоспроможність продукції, яка відпо- відно відноситься до внутрішнього та світового ринку [2, с. 213]. Однак таке розмежування понять дає підстави виявити певну недосконалість розробки цієї проблеми в сучасній економічній науці. Так, враховуючи той факт, що в переважній більшості країн світу панує система відкритої ринкової економіки як основа соціально-економічного ладу суспільства, то будь-який внутрішній ринок може бути сферою конкуренції як вітчизняних так і закордонних виробників і відповідно їх товарів. Тому, треба визнати, що в сучасних ринкових умовах конкуренція товарів в переважній більшості носить міжнародний характер. Тобто в якості двох проявів конкурентоспроможності продукції можна запропонувати:

а) внутрішню міжнародну конкурентоспроможність товарів;

б) зовнішню міжнародну конкурентоспроможність товарів.

З цього приводу доречно також звернути увагу на базову закономірність теорії міжнародної конкурентоспроможності продукції, яка полягає на сам перед в тому, що конкурентоспроможність продукції на внутрішньому ринку, не є запорукою її конкурентоспроможності на зовнішньому ринку. Однак, якщо продукція вважається конкурентоспроможною на зовнішньому ринку, то це обов’язково забезпечує їй конкурентоспроможність на внутрішньому ринку.

Отже беручи до уваги вищезазначене твердження можна зробити висновок, що внутрішня міжнародна конкурентоспроможність товару є необхідною, але недостатньою умовою забезпечення зовнішньої конкурентоспроможності товару, і навпаки, зовнішня міжнародна конкурентоспроможність товару є достатньою, але не є необхідною умовою внутрішньої міжнародної конкуренто- спроможності товару.

Однак, при такому тлумаченні проявів конкурентоспроможності товару постає об’єктивне питання про причини саме такого свіввідношення між ними. На наш погляд, розв’язання цієї проблеми може бути наближеним за рахунок визначення та аналізу факторів внутрішньої та зовнішньої міжнародної конкурентоспроможності товару.

Так в роботі І. Багрової зазначається, що на конкурентоспроможність експо- ртної продукції (зовнішню міжнародну конкурентоспроможність) продукції впливає ряд факторів, зокрема [1, с. 280]:
а) економічних, що характеризують основні економічні та споживчі властивості продукції (ціну, собівартість, рівень попиту на неї тощо) і відтворюються в по- казниках загальних витрат на придбання продукції та експлуатаційних витрат за термін її служби;
б) класифікаційних (параметрів призначення), які використовуються для визна- чення належності продукції до відповідного класу за рядом ознак (видом про -дукції, її призначенням, змістом, новизною);
в) юридичних або нормативно-правових, які визначають правову захищеність продукції на зовнішньому ринку;
г) техніко-технологічних, які визначають технічні властивості продукції і регла-ментуються технологічними стандартами випуску продукції, що відповідає стандартам і нормам, діючим в обраній для експорту країні;
д) ергономічних, які характеризують властивості продукції в процесі її викорис- тання людиною (гігієнічні, антропометричні, психофізичні);
е) естетичних, які відображають виразність і досконалість зовнішнього вигляду продукції, особливості її сприйняття споживачами в процесі експлуатації (наси- ченість кольорів, дизайн, зручність у використанні);
є) організаційних, які призначені для оцінки умов платежу, поставок, термінів та умов гарантії, сервісних послуг тощо.

У сучасних умовах на світовому ринку на зміну ціновій конкуренції прий- шла нецінова, тобто конкуренція технічного та якісного рівня продукції. У кон- курентній боротьбі за ринки збуту перемагає не той, хто пропонує нижчі ціни, а той, хто пропонує вищу якість, оскільки продукція з кращою якістю значно ефективніша у використанні. При цьому роль ціни не зменшується, вона завжди була й буде виступати найвпливовішим критерієм максимізації прибутку[1, с. 278].
Крім того до факторів, які безпосередньо впливають на забезпечення зовніш- ньої міжнародної конкурентоспроможності продукції, слід віднести не лише високу якість та економічні умови продажу, а й ряд таких нецінових чинників як: унікальність, ефективність бази для поширення інформації про продукцію, динамізм збуту і можливість швидкого реагування на ринкові досягнення.

Зазначені вище фактори зовнішньої міжнародної конкурентоспроможності товару є достатніми для забезпечення внутрішньої міжнародної конкуренто- спроможності товару, однак, на нашу думку, існують також деякі фактори, які підвищують рівень міжнародної конкурентоспроможності саме вітчизняного товару на внутрішньому ринку. Серед таких факторів можна вказати наступні:

а) стійка прихильність споживачів внутрішнього ринку до товарів вітчизняного виробництва, яка обумовлена або успішною політикою держави щодо підтримки національного виробника або є наслідком власних переконань чи недовіри іноземним виробникам з боку вітчизняних споживачів;

б) можливість ефективнішого задоволення потреб споживачів внутрішнього ринку, як наслідок досконалого знання їх бажань, смаків, вподобань, настоїв та переконань;

Специфікою вищезазначених факторів є те, що їх дієвість (сила впливу) може навіть в окремих випадках заміняти деякі вагомі фактори зовнішньої міжнародної конкурентоспроможності товару, забезпечуючи при цьому збереження його внутрішньої міжнародної конкурентоспроможності.

Таким чином, адекватне відображення сутності поняття „міжнародна конку- рентоспроможність продукції” в сучасній економічній науці, на наш погляд, вимагає одночасного застосування двох підходів щодо його вичерпного тлума- чення (маркетингового та управлінського), врахування окремих його проявів в сучасних умовах світового економічного ладу у вигляді внутрішньої та зовніш- ньої міжнародної конкурентоспроможності продукції, а також факторів, що впливають на них.

Література:

1. І.В. Багрова, Н. І. Редіна, В. Є Власюк, О.О. Гетьман. За ред. д. е.н., проф. В.І. Багрової, Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: Підручник для ВНЗ. – К.: Центр навчальної літератури, 2004 – 580с.

2. Райзберг Б. А., Лозовский Л. Ш., Стародубцева Е. Б. Современный экономический словарь. 5-е изд., перераб. и доп. — М.: ИНФРА-М, 2007. — 495 с.