Бєляєва Світлана Станіславівна

Національний авіаційний університет

Інститут міжнародних відносин

Пріоритетні напрями розвитку Національного ринку туристичних послуг в сучасних умовах господарювання

Серед завдань Державної служби туризму і курортів (далі – Держтуризмкурортів) як урядового органу державного управління, який діє у складі Міністерства культури і туризму (далі – МКТ) і йому підпорядковується [1], - вивчення потреб у фахівцях та подання пропозицій щодо забезпечення зайнятості населення у туристичній і курортній галузі, здійснення заходів щодо підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для цієї галузі.

Саме на Держтуризмкурортів покладено завдання взаємодії у питаннях реалізації державної політики у туристичній і курортній галузі із суб’єктами підприємницької діяльності, їх об‘єднаннями та іншими організаціями, в тому числі громадськими. І безпосередньо у Держтуризмкурортів серед завдань визначено подання пропозицій щодо державної підтримки суб’єктів господарювання у туристичній і курортній галузі.

Як відомо, в Україні підприємці звикли покладатися лише на власні сили та ініціативу щодо організації та здійснення відповідної господарської діяльності. Але виникають ситуації, коли підприємцям, в тому числі і тим, які прислуговуються на терені туристичної діяльності, не обійтися без дозвільної, регулюючої, контролюючої та ряду інших функцій, які належать до компетенції державних органів влади, органів місцевого самоврядування тощо. Інакше кажучи, суб’єкт господарювання у сфері туризму залежний як від зовнішніх, так і внутрішніх факторів впливу. В цілому це - нормальне явище на ринку туристичних послуг в цивілізованому світі. Інша справа – як визначаються пріоритети у розвитку туризму в умовах економічної кризи, зокрема зважаючи на негативний вплив спаду виробництва, скорочення працюючих або обмеження кількості фактичного робочого часу для працюючих (вимушені відпустки, скорочення робочого тижня тощо), який зумовив зменшення купівельної спроможності населення, суттєве скорочення обсягів реалізації туристичних послуг основними «гравцями», тобто туроператорами, турагентами.

На сьогодні в наукових колах точиться неабияка гостра дискусія щодо необхідності диверсифікації виробництва в умовах кризи, перепрофілювання та впровадження більш гнучкого та різноманітного спектру послуг із спрямуванням на кожного споживача індивідуально, а не лише гуртового продажу, що зазвичай є більш вигідним та менш трудомістким процесом. Це стосується і сфери послуг. Особливо яскраво процес гальмування щодо просування туристичних послуг в Україні виявився під час цьогорічного зимового туристичного сезону. Адже сезонність та коливання попиту на туристичні послуги – це характерна ознака туризму, і тому зважаючи на те, що літній та зимовий сезони продажу туристичного продукту «годують» туристичну галузь у міжсезоння, дозволяють планувати у подальшому покращення та урізноманітнення спектру послуг, вплив економічної кризи на ефективність туристичної діяльності цьогоріч змушує підприємства сфери туризму впроваджувати антикризові заходи, в тому числі скорочувати чисельність персоналу, зменшувати вартість послуг тощо.

Згідно офіційних статистичних даних [2, C. 75], за даними Державної служби туризму і курортів України кількість внутрішніх туристів, обслуговуваних суб’єктами туристичної діяльності України протягом періоду з 2005 року до 2007 року мала тенденцію до збільшення (відповідно у 2005 р. – 932318 осіб, у 2006 р. – 1039145 осіб, у 2007 р. – 2155316 осіб). Протягом періоду з 2000 року суттєве зменшення кількості внутрішніх туристів мало місце лише у 2004 році, зокрема в таких регіонах України, як Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Житомирська, Запорізька, Кіровоградська, Одеська, Полтавська, Тернопільська області, м. Севастополь.

Кількість туристів – громадян України, які виїжджали за кордон, обслугованих суб’єктами туристичної діяльності України, за період з 2000 року до 2006 року мала також чітко виражену тенденцію до збільшення. Якщо у 2000 році за даними Державної служби туризму і курортів України їх кількість становила 285353 особи, у 2006 році – 868228 осіб, то у 2007 році відбулося значне щорічне скорочення у порівнянні з попередніми 2003 – 2006 роками. Фактично виїхало у якості туристів за межі України у 2007 році 336049 осіб, що майже на 39% менше у порівнянні з 2006 роком [2, C. 74].

Обсяг наданих туристичних послуг у вимірі національною грошовою одиницею в Україні за період з 2000 р. до 2007 р. щорічно збільшувався. Якщо у 2000 р. він складав 803600,7 тис. грн., у 2007 р. – 5455997,4 тис. грн. [2, C. 74], у тому числі обсяг наданих туристичних послуг іноземним туристам у 2007 році порівнянно з 2000 р. збільшився майже у три рази; туристам, що виїжджали за кордон, у 2007 році надано послуги на суму, яка перевищила дані за 2000 рік, більш як у 17,5 разів [2, C. 78].

Зважаючи на недостатньо чітку та малодеталізовану систему статистичних підрахунків, на сьогодні ще неможливо представити повну реальну картину надходжень і збитків від реалізації туристичних послуг в Україні за листопад 2008 р. – січень 2009 р., але спілкуючись на вербальному рівні з фахівцями туристичної галузі, намагаючись влаштувати в турфірми для проходження технологічної та виробничої практики студентів, які опановують навчальні дисципліни за напрямом «Туризм», переконуєшся, що існують суттєві, але сподіваюсь, не кардинальні проблеми в даному сегменті національного ринку послуг.

«Державною програмою розвитку туризму на 2002 – 2010 роки», як основний постулат, наголошено на пріоритетності напряму розвитку в’їзного та внутрішнього туризму як важливого чинника «підвищення якості життя в Україні, утворення додаткових робочих місць, поповнення валютних запасів держави та підвищення її авторитету на міжнародній арені» [3].

А тому, на мою думку, результат буде лише тоді, коли теорія підтвердиться практикою, тобто якщо на рівні держави Україна проголошено, що «важливими факторами розвитку туристичної галузі є природно-рекреаційний та історико-культурний потенціал країни» [3], треба розвивати те, що є, а не у часи скрути запозичувати у інших (борги, як відомо, треба віддавати), - є населення України, яке може і хоче розширювати свій кругозір (це практично всі категорії населення, не зважаючи на вік, освіту, статеву приналежність тощо), є більш мобільна частина населення (молодь, люди спортивного складу тощо), яка, не зважаючи на економічні негаразди, буде намагатися подорожувати, спілкуватися, розважатися; є достатньо потужний прошарок населення так званого «третього віку», але із запасом бадьорості та наснаги, які потребують не тільки лікування, але оздоровлення та відпочинку з елементами спеціально розроблених турів (пізнавального, розважального, культурного та ін. характеру); є науковці, освітяни, ділові люди, які можуть бути потенційними «діловими туристами» (під час участі в роботі конференцій, виїзних сесіях тощо). І не варто забувати про дітей шкільного віку. «Подорожі вихідного дня» можуть отримати «друге дихання» саме під час економічної кризи, коли на тривалі подорожі й на закордонні поїздки недостатньо коштів, а в той же час незаповненими лишаються готельні номери в туристичних комплексах на українському ринку гостинності, різноманітні об’єкти відпочинку та розваг в рекреаційних регіонах країни чекають своїх гостей.

Для усіх вище перелічених та багатьох інших категорій потенційних споживачів туристичного продукту за часи незалежності України підготовлено фахівців супроводу, анімації, екскурсійної справи, перекладачів та інші категорії спеціалістів, які мали б реальну можливість надавати відповідні послуги туристам, і складали б потужну продуктивну силу України на національному ринку туристичних послуг. Умови сьогодення диктують більш високі вимоги до підвищення рівня якості освіти, набуття практичних навичок, що потребує підтримки з боку держави мережі запровадження при вищих навчальних закладах України ІІІ - IV рівня акредитації відповідних курсів підвищення кваліфікації, перепідготовки фахівців певного освітньо-кваліфікаційного рівня освіти, що може сприяти адаптованій зміні професії, диверсифікації соціально-професійного спрямування населення України.

Список використаних джерел

1.Положення про державну службу туризму і курортів // Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2006 р. № 132.

2.Туризм в Україні / Статистичний збірник, К.: Державний комітет статистики України, 2008. – 214 с.

3.Державна програма розвитку туризму на 2002 – 2010 роки // Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2002 р. № 583, із змінами.