Экономические науки/7.Учет и аудит.

Викладач Бурдейна Л.В.

ПВНЗ «Буковинський університет», Україна

Виробничі запаси, як частина оборотних засобів підприємства

Розвиток ринкових процесів в Україні, впровадження світового досвіду господарювання, а також залучення іноземного капіталу в економіку України збагачують фінансово-господарську діяльність підприємств новими методами, опанування якими потребує від українських економістів та бізнесменів сучасних знань, переосмислення основного економічного закону розвитку нашого суспільства, мети господарської діяльності, а отже і мети господарського обліку.

У забезпеченні виходу економіки з кризового стану і стабільного її розвитку вирішальну роль відіграє науково обґрунтована інвестиційно-інноваційна політика держави. Саме вона визначає реальні джерела. напрямки і структуру інвестицій, здійснення раціональних і ефективних відтворювальних процесів під виконання загально державних, регіональних і місцевих соціально-економічних і технологічних програм.

Реформа бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні – це ще один крок нашої держави до високо розвинутого цивілізованого майбутнього.

У більшості розвинутих країн, з якими українські підприємства мають ділові відносини, існують гармонізовані національні стандарти бухгалтерського обліку, орієнтовані на міжнародні. Цим досягається єдність у принципах бухгалтерського обліку і отримання інформації для складання фінансової звітності. Впровадження в Україні світового бухгалтерського досвіду підвищить якість фінансових звітів, ступінь їх відповідності міжнародним вимогам і як слідство – довіру до українських партнерів з боку іноземних інвесторів.

Програму реформування бухгалтерського обліку в Україні було затверджено наказом Міністерства фінансів України від 1 грудня 1998 року №248. Цей процес в Україні має відбутися поступово, шляхом поетапного запровадження, починаючи з січня 2000 року, єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Економічні труднощі, яких зазнають підприємства України, спричинені, частково незадовільним забезпеченням їх виробничими запасами, які є складовою частиною оборотних засобів.

В процесі планування виробничого процесу слід врахувати фактичний рівень забезпеченості підприємства виробничими ресурсами, плановий об’єм виробництва і реалізації продукції, забезпеченість трудовими ресурсами. Важливим резервом підвищення оборотних засобів, в тому числі і виробничих запасів, є більш інтенсивне використання виробничих потужностей, повне завантаження складських приміщень матеріальними цінностями.

Суттєвим елементом інтенсифікації промислового виробництва, одним із найефективніших шляхів швидкого зростання національного багатства України є раціональне використання сировинних, паливних та інших матеріальних ресурсів.

В сучасних умовах економія матеріалів, сировини і паливно-енергетичних ресурсів набуває особливо великого значення, бо кожний відсоток зекономлених матеріалів і палива – це додаткові кошти підприємства.

Запаси займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємства різних сфер діяльності; при визначенні результатів господарської діяльності підприємства та при висвітленні інформації про його фінансовий стан. Запаси і являються найбільш важливою і значною частиною активів підприємства; відносяться до складу оборотних активів, можуть бути перетворені на грошові кошти протягом року або одного операційного циклу. Запаси поділяються на виробничі, що придбані або самостійно виготовлені та підлягають подальшій переробці на підприємстві; в процесі виробництва не використовуються однаково; можуть повністю споживатись у технологічному процесі, або тільки змінювати свою форму і розмір, або входити до складу виробу без будь-яких зовнішніх змін, або лише сприяти виготовленню продукції, але не включатися до її маси або хімічного складу, і товарні - придбані підприємством для подальшого перепродажу.

Впровадження ринкових перетворень і різноманітних форм власності в Україні зумовили внесення змін в існуючу систем бухгалтерського обліку і звітності як необхідну умову отримання достовірної інформації для прийняття економічно обґрунтованих рішень, вибору надійних господарських партнерів уникнення підвищеного ризику в фінансовій діяльності.

Створення нової системи бухгалтерського обліку пов'язане з регулюванням найважливіших його принципів, методів і функцій. Україна вперше самостійно почала формування цілісної національної системи бухгалтерського обліку.

На першому етапі це реформування спиралося на використання діючих методів, які базувались на таких загальноприйнятих принципах, як: подвійний запис, документування, безперервності, балансу, рахунків та інвентаризації.

Дуже важливо, що методологічне керівництво бухгалтерським обліком і звітністю було покладене на державну структуру Міністерство фінансів України, яке безумовно справилося з цим непростим завданням.

Жодна господарська операція, яка здійснюється на підприємстві та установі, не повинна уникнути документування. Однак документуванням господарських операцій займаються не тільки і не стільки працівники бухгалтерської служби підприємства чи установи, а в першу чергу ті, хто проводить господарські операції і дає дозвіл на їх проведення. Саме тому постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.95р. № 307 „Про внесення змін і доповнень до Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні” визнано доцільним зобов'язати керівників підприємств, установ і організацій забезпечити документування всіх господарських операцій, зв'язаних з одержанням доходів, різними витратами, змінами у стані майна, зобов'язань і капіталу.

Важливою умовою правильної організації бухгалтерського обліку матеріалів є розроблення номенклатури матеріалів. На підприємствах кожна група матеріалів може складатися із сотень і тисяч назв, сортів, розмірів. Для раціонального обліку матеріалів, який би сприяв оперативній роботі, плануванню та бухгалтерському обліку, потрібно розробити деталізоване групування матеріалів. Для цього на підприємствах перелік найменувань окремих видів матеріалів класифікується за визначеною ознакою. Матеріали поділяються на групи, наприклад, кольорові, чорні метали. Кожна група поділяється на підгрупи, наприклад група чорних металів – на прокат, вуглецеву сталь, мартенівську, леговану. У межах кожної підгрупи матеріали, у свою чергу групуються за профілем, маркою, сортом потім за розміром. За кожною назвою, сортом, розміром матеріалів закріплюється постійний шифр, який має бути проставлений на всіх документах, пов’язаних з обліком матеріалів. Цим шифром користуються також і в аналітичному обліку.

Перелік матеріалів, згрупованих за характерною для них ознакою і відповідним чином зашифрованих із вказівкою одиниці виміру, називається номенклатурою матеріалів. На кожному документі на надходження або витрати має бути вказано не тільки назву матеріалу, а і його номенклатурний номер. Однією з важливих умов правильної організації бухгалтерського обліку матеріалів є попереднє розроблення норм запасу матеріалів за кожним номенклатурним номером і норм витрат кожного виду матеріалів. На кожний вид виробленої продукції, що потрібно для контролю за станом залишків матеріалів на складах підприємства в межах потреб, а також за правильним використанням у виробництві.

Господарська діяльність кожного підприємства базується на найбільш раціональному використанні матеріальних і грошових ресурсів, а також робочого часу у процесі виробництва.

Литература:

1. Закон України від 16.07.99р. №996 – XIV „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”.

2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затверджене наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.95р. №88.

3. Положення бухгалтерського обліку № 9 „Запаси” № 246 від 20.10.1999р.