История / Отечественная история

Вєтрова Г.В.

Ізмаїльський державний гуманітарний університет

Соціальний та національний склад власників кредитних установ Одеси у другій половині ХІХ ст.

До складу засновників фінансових установ, як правило, входили представники привілейованих станів, які мали можливість розпоряджатися значними грошовими ресурсами. Так, до правління Одеського комерційного банку із капіталом 5 млн. крб. входили граф А. Г. Строганов, князь С. М. Воронцов, контр-адмирал Н. М. Чихачьов, таємний радник А. А. Абаза, статський радник Г. Г. Маразлі.

В той же час для пореформеної доби було характерним зрощування банківського капіталу з торговельним, чому сприяло накопичення власниками торговельних домів значних грошових ресурсів. Членами правління Одеського комерційного банку були представники грецької торговельної еліти І. Мавро, П. Родоконакі, М. Маврокордато [4, 181]. У комісію по створенню Херсонського земського банку в Одесі у 1862 р. увійшли статський радник Г. Г. Маразлі, предводитель дворянства Херсонської губернії Касінов та представники купецтва Є. Андріївський, М. Сокальський, Л. Рафалович. До складу правління Бессарабсько-Таврійського земельного банку, заснованого у 1872 р. в Одесі із основним капіталом 7,5 млн. крб., входили почесні громадяни А. Ф. Рафалович, М. Ф. Рафалович, Р. Л. Харі, комерційний радник Б. А. Магнер, статський радник К. П. Кухта, статський радник – князь Ю. Є. Гагарін, який керував торговельним домом в Одесі [1, 191; 6, 1819;]. У 1879 р. було засновано Одеський обліковий банк із капіталом 1,5 млн. крб. Президентом банку був грек П. С. Раллі, віце-президентом – почесний громадянин, австрієць за походженням, А. І. Тработті. Обидва належали до одеської торговельної еліти [5, 1763; 1, 192]. До складу засновників Санкт-Петербурзького Міжнародного комерційного банку (1869 р.) входив великий торговельний дім Одеси “Федір Маврокордато і К”. Серед засновників Центрального банку руського поземельного кредиту (1873 р.) були одеські торговельні доми “Ефруссі і К”, “Брати Рафаловичі”, “Т. П. Родоконакі” [1, 133-134].

Російський уряд вважав, що задовольнити потреби промисловості та торгівлі у капіталістичному кредиті повинні установи приватно-сімейного типу, засновані на принципі кругової поруки та відповідальності. У пореформену добу відбувався розквіт такого виду банкірського промислу, як банкірські доми, які відігравали велику роль у фінансовому та економічному житті. Банкірські доми, як правило були звичайними торговельними домами, які займалися банкірськими операціями і суміщали торгівлю із банківським підприємництвом. Операціями у кредитно-фінансовій сфері займалися одеські торговельні доми “М. Ашкеназі”, “Д. Барам і К”, “І. Грубер”, “А.С. Зусман та Син”, “А. Куссіс та І. Ксидіас”, “Тработті і К” [6, 457, 463, 466, 469, 478,].

В Одесі з часу її заснування у 1795 р. була розвинута банкірська справа, яка на початку ХІХ ст. зосереджувалася у руках грецьких та італійських купців. Поступово їх змінили представники місцевого капіталу. Ще з 30-х рр. ХІХ ст. закордонною торгівлею та банківськими операціями займався одеський купець першої гільдії і комерційний радник, грек за походженням, Ф. Родоконакі. Його комерційний обіг сягав 5 млн. крб. Свою справу він залишив сину Периклу Родоконакі, який не мав здібностей батька і не зумів зберегти свій спадок.

Велику роль у фінансуванні промисловості і торгівлі Півдня України відігравали одеські єврейські банкірські доми Рафаловичів, Ефрусі, Ашкеназі. Банкірські доми Півдня, як правило, мали власні контори за кордоном. Потомствений почесний громадянин М. І. Ефрусі, залишаючись російським підданим, був головою банкірського дому “М. Ефрусі і К” у Парижі. Банкірський дім “Ф. Рафалович і К” було відкрито в Одесі в 1833 р. З 1843 р. його головою був Давид Рафалович. У 60-х рр. дім мав щорічний грошовий обіг до 50 млн. крб. та зв’язки із Лондоном, Парижем, Петербургом. У 1894 р. банкірський дім “Ф. Рафалович і К” було ліквідовано у зв’язку із банкротством, яке стало наслідком необережної гри на біржі власників підприємства. У пореформену добу відомим банкіром в Одесі був потомствений почесний громадянин Герман Рафалович, який брав участь у створенні Одеського Комерційного, Петербурзького Облікового, Київського комерційного і Руського для зовнішньої торгівлі банків [1, 8-9]. Розвитку банкірської справи в Одесі сприяла родина Ашкеназі. Засновник торговельного дому – Мойсей Ашкеназі – багато років займався хлібним експортом на Поділлі. У 1864 році він заснував відділення фірми в Одесі, а у середині 1870-х передав керівництво своєму сину – Євгену Ашкеназі. Відділення займалося операціями, пов'язаними із закупівлею і реалізацією сільськогосподарської продукції, але паралельно виступало вже і як кредитна установа. У 1890 р. справа перейшла до онука засновника фірми Зігфрида, який наприкінці ХІХ ст. значно її розширив, кредитував великі експортні операції, комерційні і промислові підприємства [3, ар. 3]. З.Є. Ашкенази продовжував займатися хлібним експортом і кредитно-банківськими операціями [2, 8].

Отже, фінансова буржуазія на Півдні була представлена вихідцями з привілейованих станів, а також купцями і почесними громадянами, які розпоряджалися значними матеріальними ресурсами. Як правило, банківськими справами в регіоні займалися представники єврейської та грецької торговельної еліти, тобто, мало місце зрощення банківського і торговельного капіталів.

Література:

1. Ананьич Б.В. Банкирские дома в России 1860 – 1914 гг. Очерки истории частного предпринимательства / Борис Васильевич Ананьич – Ленинград: Наука, 1991. – 200 с.

2. Губарь О. Где находилось «родовое гнездо» семейства Ашкенази / О. Губарь // «Тиква»-«Ор Самеах». – № 554 (7). – Одеса, 14 лютого 2007 р. – с. 8

3. ДАОО. – Ф. 246 (Банкірський будинок Ашкеназі в Одесі. 1893-1918). – Спр. 1 (Матеріали щодо утворення та діяльності акціонерного товариства Південно-Східного пароплавства “Звезда” банкірського будинку Ашкеназі, 1893-1908).

4. Правительственные и частные кредитные учреждения и акционерные общества в Новороссийском крае и Бессарабии // Новороссийский календарь на 1873 г. – Одесса, 1873. – С. 180-187.

5. Указатель действующих в империи акционерных предприятий и торговых домов: в 2 т. / [под. ред. В.А. Дмитриева – Мамонтова]. – СПб, 1905. –

Т. 1 – 1905. – 1808 с.

6. Указатель действующих в империи акционерных предприятий и торговых домов: в 2 т. / [под. ред. В.А. Дмитриева – Мамонтова]. – СПб, 1905. –

Т. 2 – 1905. – 783 с. (нач. с 1809 стр.)