Педагогічні науки

Миколаєнко Андрій Євгенович

аспірант ІІІ р. н., кафедри ЗТДМВТНК

ДВНЗ «ПХДПУ імені Григорія Сковороди»

Використання принципу систематичності і послідовності в навчально - виховному процесі.

У період великого бурхливого вдосконалення нових технологій, науково-технічний прогрес визначає вимоги до розвитку освіти, які полягають у забезпеченні кількісних і якісних змін його змісту. Тому завданням освіти на даний час є розвиток розумових і фізичних здібностей людини, як найвищої цінності суспільства, її талантів, виховання високих моральних якостей, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, піднесення освітнього рівня особистості на вищу сходинку та забезпечення господарського комплексу кваліфікованими фахівцями.

Одним з головних дидактичних принципів навчання є систематичність та послідовность. Систематичність у навчанні передбачає засвоєння знань, навичок та вмінь у певному логічному зв’язку, і коли всі вони взяті у сукупності, то разом становлять собою цілісне утворення, тобто систему. Послідовності в навчанні передбачає вивчення навчального матеріалу, який спирається на раніше засвоєний, і логічно визначає наступну сходинку у пізнавальній діяльності. Принцип систематичності і послідовності зумовлений внутрішньою логікою науки, яка вивчається закономірностями психічного і фізичного розвитку особистості. Цей принцип визначає взаємодію системи роботи викладача і діяльності студентів у процесі навчання. Сучасна наука пропонує віднести принцип систематичності до більш загального принципу системності - сукупності знань, яка визначає наявність у свідомості людини структурних взаємозалежностей та зв’язків побудови знань усередині наукової теорії. При цьому систематичність - це така якість знань, яка характеризує наявність у свідомості людини змістовно - логічних зв’язків між окремими фрагментами знань. Головним завданням організації роботи з систематизації є включення нового знання у вже існуючу систему з метою формування системи понять, їх властивостей, взаємозв’язків та залежностей [1, 4].

У науково - педагогічній літературі немає однозначного тлумачення основних термінів, що характеризують систематизацію знань, а під системою іноді розуміють сукупність тих чи інших предметів. Однак майже в усіх визначеннях наголошується, що система являє собою множину, комплекс, сукупність елементів, предметів, об’єктів і явищ, які виділені і поєднані у певному зв’язку та певним чином взаємодіють між собою [4]. З огляду на різноманітність термінів, що характеризують систематизацію знань визначальними є: систематизація, системний підхід та системність знань.

Систематизація - це розумова діяльність, у процесі якої розрізнені знання про предмети та явища об’єктивної дійсності зводяться у єдину наукову систему, встановлюється їхнє поєднання на основі обраного принципу. Вона спирається на аналіз і синтез та класифікацію властивостей певної об’єктивної системи і здійснюється у формі відповідних логічних систем - теорії чи гіпотези. Умовою систематизації є висунення ідеї, яка може привести знання до логічної єдності [1].

Стосовно системного підходу, то науковці визначають його як напрям у методології наукового пізнання, в основі якого лежить розуміння об’єктів як систем. Суть та специфіка цього підходу в педагогіці полягає у розкритті цілісності об’єкта, елементів, які її забезпечують, виявленні різних типів зв’язків і зведення їх у єдину теоретичну систему [2].

Переходячи до системності знань можна сказати, що вона являє собою сукупність знань, яка характеризується наявністю у свідомості людини структурно - функціональних зв’язків між різнорідними елементами знань. Сукупність знань припускає розуміння людиною співвідношенні між різнопорядковими поняттями, законами, науковими фактами і постулатами, усвідомлення особистістю знань за їх місцем в науковій теорії. Основи наукової теорії є провідним компонентом змісту освіти, який передбачає його систематичність, яка з давніх часів цікавить науковців [3]. Цій проблемі приділялась велика увага на всіх етапах становлення освіти. (Я.А. Коменський, І.Г. Песталоцці, І.Ф. Гербарт, А. Дістервег, К.Д. Ушинський та ін.).

Забезпечення систематизації знань характеризується певними етапами, які чітко визначені у працях педагогів - науковців. Підтвердження цьому можна знайти у дисертаційному дослідженні В.Л. Тодосійчука «Здійснення процесу систематизації знань включає такі етапи: розуміння наукового знання як системи; визначення логічної структури знання та його підсистем; виявлення провідних елементів системи знань, їх властивостей і функцій; встановлення зв’язків та співвідношень даної системи знань з іншими, розгляд її як елементу систем вищих порядків; утворення різних систем знань від обраного принципу систематизації» [4].

Література.

1. Гончаренко Семен. Український педагогічний словник. – К.: Либідь, 1997. – 376 с.

2. Коберник О. Проектно-технологічна система трудового навчання. // Трудова підготовка в закладах освіти. – 2003. - №4. – С. 8 - 12.

3. Педагогический энциклопедический словарь / Гл. ред. Б.М. Бим-Бад; Ред. кол. : М.М. Безруких, В.А. Болотов, Л.С. Глебова и др. – М.: Большая Российская Энциклопедия, 2003. – 326 с.

4. Тодосійчук В.Л. Систематизація економічних знань студентів сільськогосподарських вищих закладів освіти у процесі вивчення профільних дисциплін: Дис. канд.. пед. наук 13.00.04 / Інститут педагогіки АПН України. – К., 1999. – 171 с.

5. Тхоржевський Д.О. Методика трудового навчання. – К.: - Вища школа, 1973. – 350 с.