Іваньшина Н.М.

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

Ключові слова: Інтернет,  метод, дистанційна освіта, вища освіта, стратегія, технологія, чинник.

У статті розглядаються поняття, стратегія, категорії дистанційної освіти, а також  сукупність використованих в учбовому процесі педагогічних методів і прийомів.

Ключевые слова: Интернет,  метод, дистанционное образование, высшее образование, стратегия, технология, фактор.

В статье рассматриваются понятия, стратегия, категории дистанционного образования, а так же совокупность используемых в учебном процессе педагогических методов и приемов.

Key words: Internet, method, distance education, higher education, strategics, technology, factor.

The article deals with concepts like  strategy, categories of distance education, as well as  totality of pedagogical methods and receptions which are used  in an educational process.

ПОНЯТТЯ ДИСТАНЦІЙНОЇ ОСВІТИ, ОСОБЛИВОСТІ МЕТОДІВ УНІВЕРСИТЕТСЬКОЇ ОСВІТИ

Процес входження вищої школи у світовий освітній простір вимагає вдосконалювання, а також серйозну переорієнтацію компьютерно - інформаційної складової. Інформаційний вибух породив безліч проблем, найважливішої з яких є проблема навчання. Особливий інтерес представляють питання, пов'язані з автоматизацією навчання. Найбільш доступною формою автоматизації навчання є застосування ПК, тобто  використання машинного часу для навчання й обробки результатів контрольного опитування знань учнів. Все більше використання комп'ютерів дозволяє автоматизувати, а тим самим спростити ту складну процедуру, що використовують наукові співробітники й викладачі при створенні методичних посібників. Тим самим, подання різного роду "електронних підручників", методичних посібників на комп'ютері має ряд важливих переваг. По-перше, це автоматизація, як самого процесу створення таких, так і зберігання даних у будь-якій необхідній формі. По-друге, це робота із практично необмеженим обсягом даних. Створення комп'ютерних технологій у навчанні є аналогічним із виданням навчальних посібників нової генерації, що відповідають потребам особистості навчаємого.

Багато хто вважає, що дистанційна освіта - це просто нова форма відомого нам заочного навчання. Чим вона відрізняється від заочного? По суті - нічим (так чи інакше студентові доводиться займатися самостійно), а по організації навчального процесу –є багато відмінностей. Зокрема, індивідуальними планами занять для кожного учня й можливістю спілкуватися з викладачем. Якоюсь мірою  це так: вибравши дистанційний курс, людина дійсно може вчитися не виходячи з будинку. Але тільки при одній умові: якщо в нього є сучасний комп'ютер, оснащений стандартною програмою.

Зміст саме  в тім, що дистанційна освіта, розвиток сучасної техніки й технологій нероздільні: одне сприяє розвитку іншого. І зараз  студент, де б він не жив, може вчитися по програмі практично будь-якого західного університету не виїжджаючи зі своєї країни. Освіта стає загальносвітовою і загальнодоступною, випереджаючи процеси політичного й економічного об'єднання, що відбуваються у світі.

Дистанційне навчання ввійшло в XXІ століття як найефективніша  система підготовки й безперервної підтримки високого кваліфікаційного рівня фахівців.

Деякі закордонні дослідники, призначаючи особливу роль телекомунікаціям в організації дистанційного навчання, визначають його як теленавчання (teletraіnіng). Термін "дистанційне навчання" (ДН) означає таку організацію навчального процесу, при якій викладач розробляє навчальну програму, головним чином формується на самостійному навчанні студента.[1;1]Таке середовище навчання характеризується тим, що учень в основному, а найчастіше й зовсім відділений від викладача в просторі або в часі, у той же час, студенти й викладачі мають можливість здійснювати діалог між собою за допомогою засобів телекомунікації. Дистанційне навчання дозволяє вчитися жителям, де немає інших можливостей для професійної  або одержання якісної вищої освіти, немає університету потрібного профілю або викладачів необхідного рівня кваліфікації.

У цей час ДН й вища освіта перебуває в процесі адаптації до    змін, що відбуваються в суспільстві. Нові техноінфраструктури починають визначати суть освітнього середовища так само, як колись наголос на навчальну аудиторію привели до поняття навчального часу. Назріває переосмислення ролі утворення, тепер менш залежного від географічного положення й більше - від інтересів професійних співтовариств, які навчальні заклади покликані задовольняти за допомогою підготовки молодих кадрів і перепідготовки старих. Ця ж тенденція виразиться в найближчому майбутньому в масовій переробці навчальних програм. Нові технології ДН прекрасно підходять для оцінки успіхів тих, яких навчають, "за результатами", а отже, і для побудови програм, орієнтованих на видачу реальних результатів. Таким чином, дистанційне навчання третього покоління наділить учнів можливістю бути автономними 

пізнаючими суб'єктами, значно змінить звичні відносини вчитель-учень. Більше того, нові технології, середовища й методи дозволять однозначно визначити ту мету й завдання освіти, які довгий час лише мали на увазі, а саме підготовку до прийняття рішень, діям у невизначених проблемних ситуаціях, розвиток системи цінностей, міжкультурна взаємодія й спілкування. Все це може стати реальністю із впровадженням методів ДН.

Важливим інтегрованим фактором типології дистанційних університетів є сукупність використовуваних у навчальному процесі педагогічних методів і прийомів. Вибравши як  критерій спосіб комунікації викладачів і тих, яких навчають, ці методи (прийоми) можна класифікувати в такий спосіб:

1. Методи навчання за допомогою взаємодії  навчаємого, з освітніми ресурсами при мінімальній участі викладача та навчаємого(самонавчання). Для розвитку цих методів характерний мультимедійний підхід, коли за допомогою різноманітних засобів створюються освітні ресурси: друковані, аудио-, відео-матеріали, і що особливо важливо для електронних університетів - навчальні матеріали, що доставляють по комп'ютерних мережах. Це, насамперед :

-інтерактивні бази даних;

-електронні журнали;

-комп'ютерні навчальні програми (електронні підручники).

В інтерактивних базах даних систематизуються масиви даних, які можуть бути доступні за допомогою телекомунікацій. Використовуючи ці ресурси, розробники курсів, наприклад, можуть підтримувати локальні бази даних як для студентів, так і для викладачів. Іншим рішенням є надання доступу до зовнішніх баз даних. Число баз даних, доступних через комп'ютерні мережі швидко росте.

2. Методи індивідуалізованого викладання й навчання, для яких характерні взаємини одного студента з одним викладачем або одного студента з іншим студентом (навчання "один до одного").

3. Методи, в основі яких лежить подання студентам навчального матеріалу викладачем або експертом, при якому навчаючійся не відіграє активну роль у комунікації (навчання "один до багатьох").

Ці методи, властиві традиційній освітній системі, одержують новий розвиток на базі сучасних інформаційних технологій.

4. Методи, для яких характерно активна взаємодія між всіма учасниками навчального процесу (навчання "багатьох до багатьох"). Значення цих методів і інтенсивність їхнього використання істотно зростає з розвитком навчальних телекомунікаційних технологій. Іншими словами, інтерактивні взаємодії між самими що навчаються, а не тільки між викладачем і що навчаються, стають важливим джерелом одержання знань. Розвиток цих методів пов'язано із проведенням навчальних колективних дискусій і конференцій. Технології аудіо-, аудіографічних і відео- конференцій дозволяють активно розвивати такі методи в дистанційній освіті. Особливу роль у навчальному процесі дистанційних університетів грають комп'ютерні конференції, які дозволяють всім учасникам дискусії обмінюватися письмовими повідомленнями як у синхронному, так і в асинхронному режимі, що має більшу дидактичну цінність.

З метою класифікації дистанційних університетів по педагогічним принципам, що лежить в основі їхньої навчальної практиці, доцільно виділити наступні принципи телематичних систем утворення: интерактивність навчального процесу, навчання як діалог, адаптивність навчання,гнучкість навчального матеріалу, "передання" матеріалу в дистанційному утворенні, активність навчаємого.

Дистанційні освітні установи звичайно ґрунтуються не на якомусь одному із цих принципів, а на їхній сукупності. Проте, звичайно виділяються домінуючі.

Можна вказати кілька можливих стратегій розвитку ДН.

1. Навчальним закладам варто починати думати про ДН в термінах взаємодії між навчальними закладами, а не в термінах конкретних програм. Це потребує нових підходів до розробки програм, оскільки ДН в змозі  поширитися за межі розходжень між очним і заочним навчанням і навіть підготовкою й перепідготовкою кадрів.

2. Навчальним закладам треба продумати організацію й керування розвитком ДН з метою більше гнучкого використання нових технологічних можливостей відповідно до  потреб конкретних програм. Будуть потрібні нові організаційні підходи в міру розвитку ДН від односредового до многосредового.

3. Навчальним закладам необхідно визначитися із цілями й перспективами ДН, визначити навчальні, технічні й адміністративні цілі ДН й відповісти на питання:

Які навчальні програми виграють від впровадження ДН?

Наскільки глибоко варто впроваджувати ДН?

4. Навчальним закладам варто розробити модель своєї взаємодії. Вона повинна відображати потенційні відносини із середньою школою, технікумами, з бізнесом і промисловістю, а також іншими навчальними закладами регіону, усієї держави й інших країн.

Так, наприклад, в Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля упроваджується дистанційна форма навчання з використанням відео конференції. В грудні 2005 викладачі англійської мови, комп'ютерних технологій і менеджменту провели ряд консультацій у режимі on-line, пов'язаних з методичною і технічною організацією телеконференцій.

В рамках угоди між Східноукраїнським національним університетом імені Володимира Даля і Вищою школою бізнесу Northumbria University (Ньюкасл, Великобританія) професором Пітером Шортом був прочитаний спецкурс "European Marketplaces" для студентів економічних спеціальностей.

Спецкурс був прочитаний з відео студії Northumbria University в режимі on-line. Відпрацьована технологія використовування відеоконференції була застосована під час роботи Четвертої міжнародної науково-практичної конференції "Сучасні тенденції в комп’ютеризованому навчанні іноземним мовам" (1-2 червня 2006 р., Луганськ). Професорами П. Шортом і Т. Ніколном були зроблені доклади з Великобританії в режимі on-line.

Також у вересні 2008 року була проведена П’ята міжнародна науково-практична конференція «Сучасні тенденції комп’ютеризації навчання іноземним мовам». У конференції взяли участь 96 викладачів з Великобританії, Польщі, Росії, України. Учасники з Великобританії зробили доповіді в режимі on-line. Видано збірник матеріалів П’ятої міжнародної науково-практичної конференції «Сучасні тенденції комп’ютеризації навчання іноземним мовам». На кафедрі іноземних мов стало традицією проведення онлайнових методичних семінарів. У квітні 2008 року було проведено міжнародний онлайновий семінар «Використання інформаційних технологій у викладанні іноземних мов» між Східноукраїнським національним університетом імені Володимира Даля і Белгородським державним університетом (Росія). Під час роботи семінару завідувач кафедри іноземних мов СНУ Краснопольський В.Е. продемонстрував можливості програм Movie Maker та Power Point для створення навчальних матеріалів, далі російські колеги показали свої досягнення в галузі комп’ютерного навчання іноземним мовам. В роботі семінару брали участь проректор національного університету імені Тараса Шевченка Меняйленко О.С., директор центру мовної підготовки Донбаського державного технічного університету Барков М.М., начальник кафедри іноземних мов Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.В. Дидоренка Могілевська Н.Е.

Надруковано 33 статі, зроблено 25 наукових доповідей на різних міжнародних, Всеукраїнських та регіональних науково-методичних конференціях.

Отримано свідоцтво про реєстрацію авторських прав № 23601 на мультимедійну навчальну програму “The Bible Stories”.

ДН вийшло з минулого десятиліття як серйозний претендент на зміну всієї вищої  освіти. Глибина цієї зміни визначається тенденціями у використанні технологій, у перегляді відносин між навчальними закладами,  між навчальними закладами й учнями, у появі нових видів діяльності усередині навчальними закладами. Нинішня обстановка пропонує навчальним закладам небувалу можливість для створення такого освітнього середовища, де технології будуть  насамперед  зорієнтовані на потребі учнів. Сучасні комп'ютерні телекомунікації здатні забезпечити передачу знань і доступ до різноманітної навчальної інформації нарівні, а іноді й набагато ефективніше, ніж традиційні засоби навчання. Експерименти підтвердили, що якість і структура навчальних курсів, так само як і якість викладання при дистанційному навчанні, найчастіше набагато краще, ніж при традиційних формах навчання. Нові електронні технології, такі як інтерактивні диски CD, DVD -ROM,електронні дошки оголошень, мультимедійний гіпертекст, доступні через Інтернет за допомогою інтерфейсів  WWW можуть не тільки забезпечити активне залучення учнів у навчальний процес, але й дозволяють управляти цим процесом не схожому від більшості традиційних навчальних середовищ. Інтерактивні можливості, використовуваних у системі дистанційного навчання (СДН) програм і систем доставки інформації, дозволяють налагодити й навіть стимулювати зворотний зв'язок, забезпечити діалог і постійну підтримку, які неможливі в більшості традиційних систем навчання.

В останні роки проблема дистанційного навчання у вищих навчальних закладах досліджується за такими напрямами: принципи дистанційного навчання обґрунтовані у роботах А. Андрєєва, І. Булах, А. Хуторского; психолого–педагогічні засади дистанційного навчання вивчають Р. Гуревич,

В. Кухаренко, В. Олійник, О. Полат, С. Сисоєва; теоретичні і методичні засади дистанційного навчання у вищій школі на основі системного підходу проаналізовано П. Стефаненком; активізація пізнавальної діяльності студентів в умовах дистанційного навчання досліджена О. Собаєвою; методика розробки та використання дистанційного курсу англійської мови розроблена у працях

Н.Муліної; підготовку майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей як тьюторів для системи дистанційної освіти дослідила Т. Койчева; технічну побудову системи дистанційного навчання та контролю знань на базі Інтернет–технологій в післядипломному навчанні обґрунтував П. Федорук; методи та засоби створення мультимедійних дистанційних курсів розглянуто у роботах

О. Веренич.

Давайте розглянемо як фактор (інтегрованої характеристики) університету дистанційного навчання розглядається тип використовуваних у навчальному процесі інформаційних технологій. При цьому необхідно підкреслити два важливих аспекти.

По-перше, така черговість розгляду факторів зовсім не означає присвоєння найвищого пріоритету технології в організації навчального процесу. Як би потужні й досконалі не були технологічні застосування, вони повинні служити освітнім (педагогічним) цілям, а не навпаки. Але з іншого боку, не можна й недооцінювати роль нових інформаційних технологій, які найчастіше пропонують якісно нові можливості реалізації освітнього процесу.

По-друге, наведений нижче перелік основних технологій, застосовуваних в університетах дистанційного навчання, звичайно ж не означає, що якась конкретна модель повинна характеризуватися застосуванням лише однієї з них. Мультимедіа-підхід, заснований на використанні декількох взаємодоповнюючих інформаційних технологій, представляється найбільш ефективним у галузі освіти.

Використовувані сьогодні технології дистанційної освіти можна розділити на три більші категорії:

-неінтерактивні (друковані матеріали, аудіо-, відео-носії);

-засобу комп'ютерного навчання (електронні підручники, комп'ютерне тестування й контроль знань, новітні засоби мультимедіа);

-відеоконференції - розвинені засоби телекомунікації по аудиоканалам, відеоканалам і комп'ютерним мережам.

Електронна пошта економічно й технологічно є найбільш ефективною технологією, що може бути використана в процесі навчання для доставки змістовної частини навчальних курсів і забезпечення зворотного зв'язка студента з викладачем.

Основним фактором при виборі інформаційних технологій як засобів навчання повинен бути їхній освітній потенціал. В Україні економічна й технологічна ситуація така, що вибір засобів залежить не від їхнього педагогічного потенціалу й навіть не від їхньої вартості, а від їхньої поширеності.

 Таким чином, величезна кількість фактів, прикладів наведених вище показують необхідність створення й розширення ДН в Україні і її регіонах, як невід'ємний фактор розвитку кваліфікованого, інтелектуального, високо професійного й просто здорового суспільства. Дистанційна освіта відкриває студентам доступ до нетрадиційних джерел інформації, підвищує ефективність самостійної роботи, дає зовсім нові можливості для творчості, знаходження й закріплення різних професійних навичок, а викладачам дозволяє реалізовувати принципово нові форми й методи навчання із застосуванням концептуального й математичного моделювання явищ і процесів.

Дистанційна форма навчання знімає багато психологічних проблем, пов'язаних з комунікацією навчаючихся, дозволяють їм бути більше щирими. Можливість попрацювати над своєю думкою допомагає тим, яких навчають, усунути погрішності усного спілкування. Відкритість дистанційної форми діяльності безумовно розширює світогляд тих, яких навчають, до планетарного рівня. Почуття близькості всіх країн і континентів - одне з перших почуттів, що виникають практично в кожної людини, що починає працювати з електронною поштою або Web-системою мережі Іnternet.

ДН, як  вид утворення - серйозна й важлива справа. І може бути, через якийсь час багато хто будуть проходити курси по мережі. Але єдине, що можна сказати точно: старого доброго очного утворення воно не замінить, а також, що  дистанційне  навчання  повинне  з’єднати достоїнства самостійної підготовки й очного навчання в навчальному центрі, іншими словами, дистанційна й очна освіта повинна доповнювати одна одну.

Список літератури:

1. Пидкасистый П.И., Тыщенко О.Б. «Компьютерные технологии в системе дистанционного обучения» // Педагогика, 2007 г. № 7 с. 2. Полат Е.С. Дистанционное обучение: организационные педагоги­ческие аспекты / Полат Е.С. /www.internews.ua  3. Designing Courses for Distance Learners// Ins1titute for Distance Education University of Maryland System, 2004. 4. Элизабет Кларк. Дистанционное обучение: способ преуспеть? LAN/ Журнал сетевых решений, №12, 08 г.