Педагогические науки /2. Проблемы подготовки специалистов

Зайцева Л.С.

Технологічний інститут

Східноукраїнського національного університету імені В. Даля

(м. Сєвєродонецьк)

Необхідність володіння навичками міжкультурної комунікації майбутніх фахівців з економічної діяльності

На рубежі другого та третього тисячоліть стає все більш очевидним, що людство розвивається шляхом розширення взаємозв’язків та взаємозалежності різних країн, народі та їх культур.

Навчити студентів спілкуватися (усно й письмово), навчити працювати, створювати, а не тільки розуміти іноземну мову, - це важке завдання, ускладнене ще й тим, що спілкування – не просто вербальний процес. його ефективність, крім знання мови, залежить від безлічі чинників: умов і культури спілкування, правил етикету, знання невербальних форм вираження (міміки, жесті).

Знайомство з основами міжнародного взаєморозуміння в останні десятиріччя займають дуже важливе місце. Сьогодні володіння мовами набуло реальної економічної цінності.

Різнобічні міжнародні контакти виявили, що успіх економічної діяльності багато в чому залежить від рівня підготовки українських представників у галузі між культурної комунікації, яка не може з’явитися сама по собі, бо їй треба цілеспрямовано навчатися.

Треба також урахувати закономірності не тільки міжособистісного спілкування, але й здійснення між культурної комунікації у віртуальній формі (електронна пошта, мережа Інтернет та інші сучасні технології).

Отже, існує потреба і підготовці фахівців до між культурної комунікації, у формування культурологічних знань та вмінь. Сутність проблеми полягає в тому, як ефективно здійснити таку підготовку, як забезпечити їх не тільки загальними знаннями, але й підготувати конкурентоспроможних професіоналів своєї справи.

Володіння навичками між культурної комунікації – це той стрижень, навколо якого формується професійна компетентність сучасних спеціалістів.

Головним недоліком навчання у вищих навчальних закладах є те, що кругозір спеціаліста вузького профілю, який добре знає відповідну сферу виробництва, є занадто недостатнім для успішного виконання практичної діяльності в сучасних умовах. Значною мірою це стосується професійно значущих ситуацій між культурного спілкування, які передбачають міжнародні ділові контакти, відкриття спільних підприємств, інтенсифікацію професійної діяльності в тісному контакті із зарубіжними партнерами.

Ефективність ділових контактів з представниками іншого культурного соціуму обумовлюється низкою таких основних факторів, як: необхідність створення атмосфери психологічного комфорту, відкритості, уміння налагоджувати й розвивати добрі стосунки із зарубіжними колегами. Нездатність ураховувати всі ці фактори може призвести до того, що міжнародні програми ділових спільнот виявляться під загрозою зриву, адже створити нові потенційні форми співробітництва буває дуже нелегко. Визнання важливості інтелектуальної й культурної освіти людини потребує також знання іноземної мови.

Зовнішньоекономічна діяльність являє собою виробничо-господарчу діяльність, яка включає експорт та імпорт товарів, створення спільних підприємств, а також виробничу й науково-технічну взаємодію.

Організація зовнішньоекономічної угоди вимагає знання англійської мови на всіх трьох її етапах:

- під час вибору продукції та послуг, тому ще цей етап передбачає закупівлю технічної документації на продукцію, а отже, її переклад рідною мовою;

- під час вибору та пошуку партнерів. Будь-яка інформація про закордонну фірму буде надана англійською мовою;

- під час укладання угоди. На цьому етапі знання англійської мови найважливіше для того, щоб уникнути можливих помилок.

Отже, через вивчення іноземної мови майбутні фахівці підвищують рівень своєї культури, формують в собі готовність сприяти налагодженню між культурних, наукових та зовнішньоекономічних зв’язків.

Література:

1. Рогова Г.В. Технология обучения иностранным языкам //Иностранные языки в школе. – 1986. - № 2.

2. Рогова Г.В., Рабинович Ф.Н., Сахарова Т.Е. Методика обучения иностранным языкам. – М.: Просвещение, 1991.

3. Смолкин А.И. Методы активного обучения. – М., 1991.

4. Талызина Н.Ф. Управление процессом усвоения знаний. – М., 1984.