Филологические науки /3.Теоретические и методологические проблемы  исследования языка

Кандидат філологічних наук, доцент Нікуліна Н.В.

Харківський національний автомобільно-дорожній університет

ТРАНСПОРТНА ТЕРМІНОЛОГІЯ В ЧАСИ УКРАЇНСЬКОЇ БЕЗДЕРЖАВНОСТІ (МОВНО-ПРАГМАТИЧНИЙ АСПЕКТ)

Зацікавлення в Україні національно-мовним питанням з роками не згасає, а у певні періоди, як, скажімо, на сучасному етапі, коли багато мовиться про лінгвоксенофобію, двомовність чи регіональність російської мови, навіть зростає. Тому метою нашої наукової розвідки є мовно-прагматичний екскурс в часи української бездержавності, причому без позитивізму чи негативізму, тобто суто факти.

Історичні події початку ХХ століття на теренах західноукраїнських земель для вжитку української мови розвивалися майже за однаковим сценарієм. Мовна ситуація 20-30-х років у різних куточках України, розшматованої між Росією, Польщею, Румунією і Чехословаччиною, свідчить про мовні утиски, що лише посилили національні почуття українців, які мали право на самоствердження, лінгвоідентифікацію й національне відродження.

Однак, за визнанням багатьох науковців (сюди можемо віднести навіть одіозного на сьогодні В.І.Леніна із статтею «Право націй на самовизначення»), саме в Галичині, що на той час була підпорядкована юрисдикції Польщі, в несприятливих умовах і при ухваленому 1924 року Законі Польської республіки про обмеження вживання української мови в адміністративних органах, суді та школі, сталися найбільш ліберальні зміни для розвитку українського термінознавства, про що свідчить активна лінгвістична діяльність Івана Огієнка, зокрема в варшавському часописі «Рідна мова».

Зміна ставлення до української мови як до меншовартісної і утвердження української термінології здійснювалося в кожному рядку і кожній статті науково-публіцистичного видання. Знаменними вважаємо слова І. Огієнка: «Стан національної науки для народу недержавного має ще більше значення, бо власне він показує ступінь зрілости такого народу. Усім відомий факт, що саме високий ступінь розвитку української науки змушує держави, де живе український народ, уважніш до нього ставитись» [1, с. 491].

Глибоко розуміючи вагу наукової термінології, на шпальтах з’являються великі за обсягом, а інколи невеличкі статті, присвячені термінологічній справі. Так, Б.Кобилянський [2] у своїй статті вказує на велике значення перш за все термінологічних словників для науки, школи та громадян. При цьому автор рекомендує розпочати роботу в трьох галузях термінологічної праці: промисловості, спорті і техніці.

Нормальний природній перебіг творення і розвитку національної термінології полягав у збиранні термінологічного матеріалу, їхньому друці в часописі і закликові до дискусії, під час якої вироблялася українська фахова термінологія. І розпочалася титанічна праця не тільки науковців, авторитетних україністів, але і небайдужих, національно свідомих, пересічних читачів часопису.

У нашій статті ми маємо на меті заналізувати технічну термінологію, зокрема транспортну, до якої залучаємо автомобілеву, залізничну, терміни аеронавтики (летунства), термінологію плавби (мореплавства). Причому найбільшої уваги з боку читачів часопису, навіть дискусійного її опрацювання, зазнала автомобілева термінологія. Тут можна висловити особливу подяку двом добродіям – панові В.Дителю і С.Сенеті, які у своїх дописах дали порівняльну характеристику термінам автомобілебудування у режимі трьох мов: української, польської, російської. Вони намагалися, орієнтуючись на дві географічно сусідні Україні слов’янські мови, створити українську автомобільну систему з питомо слов’янськими коренями, оформленими в слова за власне українськими словотвірними фонетичними й морфологічними законами. Нами ж укладено за друкованими матеріалами цих статей [3, 4, 5, 6] своєрідний словничок, у якому чітко видно безумовне прагнення до питомого назовництва, хоча і не без орієнтації на мови сусідів.

Польський термін	Український термін	Російський термін
gaźnik, karburator	газівник	карбюратор
nakrętki	гайка	гайка
hamulec	гальмо	тормоз
lewarek	гальмовик	тормозная рукоять
tłumik	глушник	глушитель
dętka	гумодутка	камера
massyw	гумошина	резиновая покрышка
most tylny	задній місток	задний мост
wał korbowy	колінчастий вал	коленчатый вал
komora sprężania	комора спружности	камера сжатия
nadwozie	надвіззя	кузов
skrzynka biegów	перелучня трибова	коробка скоростей
podwozie	підвіззя	шасси
łoźysko	підчопник	подшипник
opona	пневмошина	покрышка
bieg jałowi	порожній хід	холостой ход
bolce	прогонич	болт
wał rozdzielczy	розподільний вал	распределительный вал
szpicleder	розподільний щит	передняя доска
rozrusznik	розрушник (стартер)	стартёр
dźwig	рушій (мотор)	двигатель
sprzęgło	сполучня	конусное соединение
sprzęt	споруддя	снаряжение
prądnica	струмниця (динамо)	генератор
tłoki	толок	поршень
korbowód	хитун	шатун
wentyle	хлипак	клапан
chłodnica	холодниця	радиатор

Пропонована таблиця виявляє більшу схильність перш за все В.Дителя до польської мови як основи українського термінотворення – 35% термінів мають спільне з польською мовою, 20% – з російською, українських – 45%, що не викликає подиву, бо близькість польської та української мов обумовлена багатьма чинниками, до яких залучаємо:

1. Спорідненість через єдине родо-племінне походження у той період, коли формувалися мови родові.

2. Сусідство і взаємовплив протягом тисячоліть.

3. На теренах Польщі проживало багато етнічних українців, на теренах України – поляків.

4. Польські землі ніколи не були під владою України, Україна довгий час була під владою Польщі, зокрема Західна.

5. Безумовний вплив на мовні уподобання української, однак зпольщеної еліти.

Усе зазначене у жодному разі не нівелює доробок дописувачів «Рідної мови», тому що у дискусіях вирішувалася доля української наукової мови. Як приклад наведемо ті українські варіанти до польських термінів, що так і залишилися дискусійними, не ввійшовши до наукового обігу: оpona – наколесня і пневмошина; dźwig – рухар і порушник; dętka – вкладня і гумошина; czоłg – танк і панцеросовг та інші. Але загальновідомі і широко розповсюджені терміни-інтернаціоналізми автори не прагнули українізувати, розуміючи, що з часом інтернаціональна термінологія розширюватиме сферу свого впливу, а національна, навпаки, звужуватиме.

Отже, ці поодинокі дослідження науковців-ентузіастів шляхом дискусійних статей на шпальтах журналу „Рідна мова” в 1936 році були першими спробами на Західній Україні, що на той час перебувала у складі Польської держави, виробити національну автомобільну термінологію. Безумовно, далеко не з усім можна погодитися, але на тлі білої плями в українській термінології пропозиції В.Дителя і С.Сенети на той історичний момент видавалися вкрай слушними. На жаль, не все заплановане здійсненне, тому що автори статтей про автомобілеву термінологію планували після обміну думок та дискусійних завваг укласти малий Словничок автомобілевої термінології. Однак у життя задумку впроваджено не було, тому що зазначений словник так і не побачив світ.

На завершення знову зацитуємо видатного українського діяча І.Огієнка: «Для народу українського, що втратив свою державність і поділений тепер поміж чотирьох держав, соборність наукової термінології – як і соборність української мови та правопису – принесе величезні користі не тільки культурні, але й політичні. Така термінологія завжди нагадуватиме нашому народові – де б він не жив, до якої держави не належав би він – про його всенаціональну єдність» [1, с. 496]. І ми завдячуємо нинішньому розвою української термінології автомобілебудування та ремонту транспортних засобів саме таким непересічним українським діячам, які навіть на польській землі дбали про розвиток українського наукового слова.

Література

1. Огієнко І. Для одного народу одна наукова термінологія // Рідна мова. – 1935. – Ч.11. – С. 491-498.

2. Кобилянський Б. Справа термінологічних словників (Проєкт) // Рідна мова. – 1937. – Ч.4. – С. 163-170.

3. Дитель В. Автомобілева термінологія // Рідна мова. – 1936. – Ч.6. – С. 261-264.

4. Сенета С. Автомобілева термінологія // Рідна мова. – 1936. – Ч.8. – С. 361-364.

5. Дитель В. Автомобілева термінологія // Рідна мова. – 1936. – Ч.9. – С. 407-412.

6. Дитель В. До автомобілевої термінології (відповідь на дописа пана С.Сенети) // Рідна мова. – 1936. – Ч.10. – С. 449-452.