Филологические науки/6.Актуальные проблемы перевода

К. філол. н., доц. Тупиця О. Ю.

Полтавський державний педагогічний університет імені В.Г. Короленка

ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ БЕЗЕКВІВАЛЕНТНОЇ ЛЕКСИКИ У ПОЕТИЧНОМУ ТЕКСТІ

Практика слововживання та спостереження над поетичними текстами свідчать, що культура та мова перебувають у діалектичній єдності. Причина такої діалектики полягає в тому, що мова залежить від культури, як її вербальний компонент, відображаючи за допомогою наявних засобів, реагує на зміни та змінюється сама разом із культурою. Мова виступає засобом вербалізації певного культурного середовища й зберігає в часі інформацію про минуле, утримує в своїй структурі результати пізнання соціумом навколишньої дійсності та передає досвід цього пізнання прийдешнім поколінням. Лексичні одиниці містять у своїй семантиці національно-культурні компоненти й тому несуть важливу культурно-історичну інформацію. Безеквівалента лексика (далі БЛ) у структурі поетичного тексту виступає як окремий феномен, через який можна отримати інформацію про культуру. Культурні зміни, що відбуваються у певному мовному середовищі, пов’язані з історичними, економічними та іншими змінами, відображаються також у лексичному складі мови й у складі БЛ: галаган, гульден, ліцитаційний акт, клейнод.

Безеквівалентні лексеми називають специфічні поняття, притаманні лише певним мовам; саме тому їх значення для втілення картини світу тексту надзвичайно важливе. У композиції поетичного твору такі одиниці актуалізуються. Під впливом дій інтегративних відношень відбувається акцентуалізація периферійних значень, активізація конотативних та асоціативних елементів семантики, спостерігається поширення семантики БЛ на інші смисли речення, строфи, а то й на текст. Унаслідок цього слово набуває маркованості, привертає увагу читача.

У тексті-відповіднику (іншомовному перекладі) інваріант БЛ перетворюється на культурний варіант, оскільки сприймається носіями іншої мови по-іншому. У переважній більшості текстів безеквівалентні одиниці зберігаються, коли означають “лексичні українізми” [1, с.98], без яких не можна реалістично створити місцевий колорит, передати дух та думки. Часто БЛ виступає перешкодою для розуміння.

Розкриваючи значення безеквівалентних одиниць іншої мови, читач отримує знання про культурний розвиток іншого народу й водночас установлює взаємозв’язки між різними культурами (своєю та чужою), інколи доходить висновків про їх спільність чи самобутність. Саме тому безеквівалентні одиниці в поетичному тексті привертають увагу читача, актуалізуються, набувають пізнавального та естетичного значення.

Провідними носіями фонових знань для носіїв будь-якої мови та культури є БЛ-назви осіб. Такі БЛ допомагають автору розкрити характер персонажа чи ліричного героя поетичного твору, уникнувши тим самим значних за обсягом зображень, не властивих для поетичного тексту, прямо вказати на національно-культурну належність героя та всього тексту. З кожною безеквівалентною одиницею пов’язані також своєрідні етнокультурні асоціації у свідомості носіїв мови та культури, що сприяє створенню образу на основі лише однієї лексеми: козак, гетьман, чумак, москаль. Безеквівалентні одиниці в композиції поетичного тексту сприймаються як сильні позиції, що позначаються на змісті всього тексту. Для розуміння таких слів носіям іншої мови часто необхідний коментар. Наприклад:

На розпутті кобзар сидить Та на кобзі грає; Кругом хлопці та дівчата – Як мак процвітає. (Т. Шевченко.)

Сидит кобзарь у дороги, С кобзою своею Кругом хлопцы да девчата Маками алеют. (Б. Турганов.)

Still sitzt der Kobsar am Kreuzweg,

Läβt die Saiten rauschen;

Rings die Mädchen und die Bursche

Blühn wie Mohn und lauschen.

(Erich Weinert.)

Кобзар – український народний співець, що супроводить свій спів грою на кобзі; скальд, менестрель, трубадур [3, т.4, с.200].

Слова кобза, кобзар також подаються в словнику російської мови з визначенням “старовинний український музичний інструмент” та “український народний співець” [2, с. 279].

Кобза – старовинний український струнно-щипковий музичний інструмент [3, т.4, с.200]. Слово запозичене з тюркських мов, очевидно походить від турецького kopuz “вид однострунної гітари”.

Безеквівалентні лексичні одиниці української мови (кобза, кобзар) у наведених контекстах сприяють створенню етнічної картини світу поетичного тексту. У текстах-відповідниках вони сприймаються як реалії іншої етнокультури, екзотизми. На їх основі створюється своєрідна модель світу, тобто поетичний текст починає існувати як феномен української культури на теренах іншої. Такі міжкультурні “зв’язки” з’являються через сприйняття образів-смислів, які виникають на основі української БЛ.

Носіям, наприклад, німецької мови для розкриття семантики цих лексичних одиниць потрібні тлумачення, які ґрунтуються на встановленні етнокультурної належності слів, тобто Kobsar – Kobsaspieler, ukrainischer Volksliedersaenger (Kobsa – altes ukrainisches Zupfinstrument).

Дніпро, брат мій, висихає, Мене покидає, І могили мої милі Москаль розриває... (Т. Шевченко.) Щоб він не плакав, не журивсь, Щоб він де-небудь прихиливсь, То оддадуть у москалі. (Т. Шевченко.)

Stumm und trocken rinnt der Dnjepr, Einst des Lands Gebieter, Und in meinen heiligen Gräbern Wühlt der Moskowiter. (Erich Weinert.) Damit er weint nicht, nicht betrübt Und ohne Hausung bleibt – da gibt Man ihn zu den Soldaten fort! (H. Rodenberg.)

Москаль – застаріле “солдат”, “росіянин” [3, т.4, с.808] є похідним від Москва. Таке слово з подібними значеннями трапляється й у інших мовах: словацька Moskal’ “росіянин”, білоруська москаль “солдат”, німецька Moskowiter, Soldat.

Явище безеквівалентності виявляється на основі порівняння відповідних контекстів. Москаль – в українській мові “солдат”, а також росіянин. У порівнянні, наприклад, з німецькою мовою реалії москаль (солдат) відповідає Knecht (Landsknecht), Soldat – лексема, що існує в багатьох мовах (без ознак національної маркованості). Moskal – похідне від “Москва” німецьким читачем сприймається саме як “росіянин” чи “москвич”, тому можна спостерігати в перекладі “Moskowiter”. У іншому контексті зрозуміло, що “оддадуть у москалі” – до війська, тому й передано москалі – Soldaten.

Тече вода в синє море, Та не витікає, Шука козак свою доля, А долі немає. Пішов козак світ за очі; Грає синє море, Грає серце козацькеє... (Т.Шевченко.)

Es zieht der Strom unendlich sich Hinab zum blauen Meer; Vergebens wandert der Kosak Dem Glücke hinterher. Kommt der Kosak an fernen Strand; Es tönt des Meeres Gischt, Es tönt des Kosaken Herz… (E.J. Bach.)

Козак (козаченько) – вільна, незалежна людина; парубок; член військового формування вільних поселенців на окраїні держави; соціальний тип. Саме слово – давнє запозичення з тюркських мов.

БЛ-реалії назви осіб кобзар, козак, москаль, та ін. сприяють створенню етнічної картини світу. Автори використовують ці лексичні одиниці переважно з метою відтворення особливостей історичної доби, суспільно-політичних умов тощо. Наявність таких лексичних одиниць у композиції поетичного тексту забезпечує розуміння та сприйняття твору як феномену певної національної культури. Безеквівалентні лексичні одиниці в тексті-відповіднику створюють умови для етнічної ідентифікації; поетичний текст, таким чином, сприймається реципієнтом як явище іншої культури на теренах власної. Поетичний текст стає джерелом країнознавчої інформації.

Процес осягнення художнього слова, що належить до класу безеквівалентних та реалізується в поетичному тексті, здійснюється лише на фоні культурного середовища тексту. Для трансформації таких одиниць необхідно, у першу чергу, “проникнути” у фонові знання представників іншої культури, розкрити культурно-естетичний смисл середовища, використати історико-культурний контекст із безліччю його варіантів. Це можуть бути, наприклад, слова-символи, тобто символіка життя, що пов’язана з народним світобаченням, з історією, які знайшли своє відображення в своєрідній символічній лексиці, словах-образах: калина, верба – дівчина, явір – парубок. Трансформація таких одиниць – своєрідна проблема, оскільки автор мусить розуміти, що “буквальне перенесення” часто є недоречним. Носії іншої мови та культури не розпізнають символічного значення, бо в їхньому середовищі воно відсутнє. Часто доречнішою була б заміна своєрідним образом-символом іншої культури.

Література:

1. Миропольська Н.Є. Мистецтво слова в структурі художньої культури учня: теорія і практика. – К., 2002. – 204с.

2. Ожегов С.И., Шведова Н.Ю. Толковый словарь русского языка: 80 тыс. слов и фразеологических выражений / Российская академия наук. Институт русского языка им. В.В. Виноградова. – М., 1997. – 944с.

3. Словник української мови: В 11 т. – К., 1970 – 1980. – Т.1 – 11.