Брушнівська І.П.

Науковий керівник: Томаш Л.В.

Буковинська державна фінансова академія, Україна

Проблеми винахідництва в Україні

У чому проблеми українського винахідника? Чому йому так важко знайти інвестора? Це проблеми не тільки винахідника, а й нашої держави в цілому, яка весь час декларує про своє прагнення стати передовою, спираючись на сучасні новітні технології. Такі проблеми дійсно існують і саме причини їхньої невирішеності перебувають у площині взаємовідносин між винахідниками, підприємцями та державою.

Що ж саме заважає винахідникам? Перша проблема. Перш за все нашим винахідникам бракує елементарних знань сучасних законів. Раніше винахідник самостійно виконував тільки опис винаходу. Все інше (пошук аналогів і прототипу, складання формули винаходу, збір і оформлення супровідних документів, дотримання строків відповідей на запити експертизи тощо) винахідникові допомагали робити або робили за нього патентознавці, які працювали на всіх підприємствах. Допомога, зазвичай, була безкоштовною та сприймалася винахідниками як належне. У радянські часи винахідникові в принципі не потрібно було знати ніяких правил, інструкцій і законів. Про нього піклувалася держава, в особі Госкомизобретений, одним із основних завдань якого був розвиток винахідництва як одного з «найважливіших факторів, що сприяють прискоренню науково-технічного прогресу, створенню принципово нової техніки, що перевершує за своїми параметрами кращі світові досягнення».

Друга проблема. Це відсутність організацій, які сприяють винахідницькій діяльності. У світі дуже мало компаній, які займалися б пошуком та збиранням усіх перспективних винаходів, що з'являються, і впроваджували б їх у виробництво. Можна навіть сказати — їх майже немає. Звичайно, у багатьох компаніях, особливо великих, є спеціальні підрозділи, що займаються пошуками тих або інших нововведень. Але їхня сфера пошуку дуже вузька і не виходить за рамки їхньої виробничої сфери. Тому єдиний шанс винахідника — знайти собі інвестора для реалізації проекту, тобто їздити на виставки, рекламуватися, бігати на заводи і фабрики і переконувати в перспективності свого винаходу, або використовувати фірми-посередники.

Третя проблема — це страх винахідника, що в нього ідею вкрадуть. Загалом, цей страх обгрунтований, боятися потрібно, коли твої ідеї не захищені охоронним документом. У ньому випадку рецепт дуже простий: подавайте заявку на своє творіння та починайте переговорні процеси або рекламування. Якщо ви маєте намір щось розповідати потенційному інвестору про своє «ноу-хау», то не забудьте перед перемовинами підписати договір про конфіденційність. Такий договір допоможе вам у випадку недобросовісності інвестора, а крім того, дасть вам додаткові бали у переговорному процесі. А коли вже є правова охорона, завжди можна у судовому порядку відстояти свої права. Ще не все гладко у нашій країні і у судейському секторі, але перспектива є.

Винаходами володіють винахідники, але ключ до успіху у вирішенні винахідницьких завдань знаходиться у суспільства, і як його будуть використовувати, так ми й будемо жити, так нас і будуть поважати у світі.

Також винахідники в нашій країні й країнах колишнього Союзу мають унікальний менталітет, що докорінно відрізняється від менталітету їхніх колег на Заході. Цей радянський менталітет дуже заважає більшості винахідників впроваджувати свої ідеї.

Україні потрібна дієва та впливова громадська організація. Перш за все така організація має зібрати людей творчих, ініціативних та небайдужих, які б створили у ній атмосферу доброзичливості, завдяки чому така організація стала б своєрідним реабілітаційним центром для винахідників. У свою чергу така організація повинна вести просвітницьку діяльність у суспільстві, рекламуючи членів своєї організації, допомагаючи їм створити зі свого винаходу інноваційний продукт для сучасного ринку, який, врешті-решт, принесе їм матеріальний прибуток.

Останнім часом у державі відбувається багато обговорень щодо переходу нашого суспільства на інноваційну модель розвитку. Якщо у нашій державі відбудуться такі перетворення, то винахідницька діяльність займе ключові позиції. З огляду на це і громадська організація винахідників і раціоналізаторів якісно покращиться у нових економічних умовах. Відійдуть у минуле колишні функціонери, а на їх місцях з'являться молоді енергійні люди з відповідною освітою, які дотримуватимуться принципів захисту інтересів новатора.

Список використаної літератури

1. Закон України „Про охорону прав на винаходи та корисні моделі” // Відомості Верховної Ради. – 1994, № 7. – с. 32.

2. В. Березанська Винахідник та інноваційна діяльність // Інтелектуальна власність. – 2007, № 8. – с.38-41.

3. В. Будянський, І. Коваль Питання захисту прав на об’єкти промислової власності // Інтелектуальна власність. – 2007, № 9. – с.55-59.

4. О. Слободянюк, В. Соловйов, П. Цибульов Що думають фахівці про винахідництво та раціоналізацію в Україні? // Інтелектуальна власність. – 2007, № 8. – с.33-37.

5. І. Абдуліна Місце і роль новатора в суспільстві // Інтелектуальна власність. – 2007, № 8. – с.22-26.