Чернецький І.Є.

Буковинська державна фінансова академія,Україна

 

Проблеми регулювання авторських прав та суміжних прав в Україні.

 

На різних етапах розвитку інституту авторського права мотиви його існування були різними. Спочатку головною метою був захист державних інтересів у сфері контролю за друкованим словом. Піз­ніше метою став захист інвестицій видавців у процесі тиражування. А зараз пріоритети змістилися у бік стимуляції розвитку культури і саме це пропонується як обґрунтування необхідності існування ефективного інституту авторського права і суміжних прав (далі – АП і СП). Стверджується така думка - якщо не буде АП і СП, тоді як же творець заробить собі на життя? При цьому в минулому століт­ті АП в основному стосувалося художніх та літературних творів, а тепер його поширюють практично на будь-який результат кваліфі­кованої праці, виражений в об'єктивній формі. А про СП не йшлося зовсім, бо праця виконавців тобто акторів, співаків, вважалася ре­меслом. Фахівці, юристи усвідомлюють, що існуюча на сьогодні нормативно-правова база в Україні у цілому відповідає міжнародним нормам та теоретично здатна забезпечити правову охорону об’єктів АП І СП, і вважають, щонайважливішим завданням держави сьогодні є не стільки розробка нового законодавства, скільки доопрацювання існуючого відповідно до вимог сучасних європейських норм. Хоча логічним було б удосконалювати законодавство з урахуванням тих відносин, які склалися останнім часом у сфері АП і СП  в Україні

На практиці автор не має можливостей для індивідуаль­ного управління створеними ним об'єктами АП і СП, оскільки він не може вступати в контакт із кожною радіо- або телевізійною студією для того, щоб вести переговори про лі­цензії або винагороду за вико­ристання його творів. І навпа­ки, нереально для кожної орга­нізації ефірного мовлення за­питувати конкретний дозвіл від кожного автора на використан­ня кожного його твору, охоронюваного авторським правом. Щорічно на телебаченні вико­нується в середньому 60000 му­зичних творів і, таким чином, дозвіл повинен бути отриманий від тисяч правовласників.

Практична нездійсненність індивідуального управління та­кою діяльністю як для авторів, так і для користувачів, призво­дить до необхідності створення ОКУ, чия роль полягає в тому, щоб стати сполучною ланкою між користувачами та авторами в цих ключових галузях. При цьо­му є різні ОКУ: ті, які збирають винагороду тільки за тих пра­вовласників, з якими у них укла­дені відповідні договори, та які збирають винагороду "за всіх", у нашому законодавстві вони ма­ють статус —- уповноважених.

Ще однією довготривалою невирішеною проблемою в Україні в цій сфері є несплата національними телекомпаніями та кабельними операторами в Україні (в тому числі державни­ми) винагороди за використан­ня об'єктів АП і СП. Система збору винагороди за викорис­тання фонограм, відеограм, опублікованих з комерційною метою, і виконань, зафіксова­них у цих фонограмах, відеогра­мах, та розподілу і виплати цієї винагороди виконавцям, вироб­никам фонограм, відеограм бу­ла запроваджена в Україні в 2004 році, що стало новим нап­рямом діяльності ОКУ.

В Україні користувачі, зок­рема телерадіокомпанії та ка­бельні оператори, відмовляють­ся визнавати та поважати меха­нізм колективного управління правами та виконувати зо­бов'язання, передбачені Для них чинним законодавством. Ко­ристувачі мотивують несплату винагороди за використання об'єктів АП і СП наявністю на українському ринку не однієї ОКУ, яка збирала б таку вина­городу, а декількох, при цьому за збором винагороди для одних і тих же первинних суб'єктів АП і СП приходять різні ОКУ.

На наш погляд, для вирі­шення цієї проблеми необхідно унормувати в законодавстві України європейську модель інституту "організацій колек­тивного управління", так зва­ний механізм "єдиного вікна", визначивши, зокрема, у сфері авторського права і суміжних прав "єдиного збирача винаго­роди", що дасть змогу зробити ефективнішою роботу з корис­тувачами і відповідно забезпе­чити дотримання ними прав суб'єктів АП і СП. При цьому необхідно створити не лише систему збору авторської вина­городи, а головне — створити систему її розподілу, яка наоч­но демонструвала б всьому сус­пільству, у разі необхідності, кому і скільки грошей було виплачено.

Ще на один важливий ас­пект, пов'язаний з низьким рів­нем; обізнаності суспільства у сфері авторського права і су­міжних прав, хотілось би звер­нути увагу. Для того, щоб сформувати суспільну свідо­мість у дусі поваги та належно­го ставлення до результатів творчої, інтелектуальної діяль­ності, необхідно розробити та втілити в життя спеціальну програму підвищення рівня обізнаності суспільства у сфері інтелектуальної власності, зок­рема підвищення рівня поін­формованості населення в га­лузі дотримання авторських прав, підготовки та перепідго­товки фахівців у цій сфері. Та­ка програма повинна бути спрямована на найширші верс­тви населення, починаючи із середніх шкіл. Тільки у Цьому випадку стане можливим вихо­вання поваги до чужої творчої праці у молодого покоління і його заохочення до подальшого розвитку інтелектуального і ду­ховного потенціалу українсько­го народу.

 

Список використаних джерел:

 

1.             І. Абдуліна. Чому потерпають авторські права в Україні? // Юридичний вісник України. – 2008р. - №50. – с.10

2.             В’язенко О. недосконалість норм авторського права – одна з причин порушення діяльності ОКУ // Інтелектуальна власність. - 2006р. - №12. – с.47-50.

3.             Ефективність застосування законодавства в сфері авторського права і суміжних прав// Інтелектуальна власність. - 2008р. - №8. – с.12-21.