Право/2.Адміністративне і фінансове право

Студент Негрецький О.Ю.

Національний університет державної податкової служби, Україна

Правові основи здійснення державного страхування

На сучасному етапі поглиблення ринкової трансформації та структурної перебудови національної економіки дедалі більшого значення набувають такі елементи страхування, які б сприяли створенню оптимальних умов для підприємницької діяльності. До них належить страхування, яке в багатьох країнах світу розглядається як могутній стабілізаційний фактор та суттєве джерело забезпечення довгострокових інвестицій в економіку держави.

В Україні в умовах переходу до ринкової економіки перед багатьма підприємствами постала проблема фінансової стабільності, забезпечення безперервної виробничої діяльності. Вдале подолання кризових ситуацій, що забезпечує в перспективі максимальну фінансову стійкість, можливе за умов ефективного функціонування страхового ринку.

В умовах ризику страхування стає не тільки методом захисту страхувальників від руйнівних стихійних лих, але і засобом забезпечення від несприятливих змін ринкової кон’юнктури , що можуть негативно впливати на господарсько–фінансову діяльність суб’єктів та добробут населення.

Страховий ринок України останнім часом стрімко розвивається, проте в його формуванні та розвитку існує низка проблем і труднощів, а отже існує потреба в системному, комплексному дослідженні трансформації, спрямованих на їх виявлення та розробці рекомендацій щодо їх вирішення.

Страхування є глобальним фінансовим інститутом, що неминуче вимагає інтеграції національних страхових систем у світову фінансову систему. Міжнародна кооперація в страхуванні необхідна для роботи цілих секторів економіки, таких як міжнародна торгівля і міжнародні перевезення, авіація, космонавтика, туризм і ін. Разом із тим цілком відкритих страхових ринків у світі не існує. В усіх країнах установлюються стандартні вимоги страхового нагляду за іноземними операторами й структурами з їхньою участю (ліцензування, наявність національної юридичної особи і т.п.).

В даний час ефективність страхового сектора в Україні залишається досить низкою. Частка страхових платежів, що можуть розглядатися як джерело потенційних інвестицій в економіку, складають близько 2,2 % ВВП (у країнах ЄЕС — 8,53 %). В Україні страхується лише 6 % ризиків, тоді як на Заході — 90-95 %.

Основними факторами, що визначають розвиток ринку страхових послуг для населення, є:

1. рівень доходів населення;

2. довіра до страхових компаній;

3. «страхова культура» населення;

4. податковий режим — надання стимулів населенню для розвитку соціально – орієнтованих видів страхування;

5. поширення обов'язкового страхування.

Стосовно до ринку страхування юридичних осіб основними факторами росту є: платоспроможність підприємств і організацій; оподатковування витрат на страхування майна, відповідальності і персоналу; поширення обов'язкового страхування; уміння використовувати страхові інструменти для рішення задач, що стоять перед підприємством.

Голові причини нерозвиненості страхового ринку України — низький рівень життя населення, слабке фінансове становище підприємств, відсутність у суспільстві традицій використання страхових послуг. Відносна слабкість вітчизняних страхових компаній грає при цьому другорядну роль.

Страхування «міжнародних» ризиків - каско і відповідальності перевізників, страхування великих проектів, включаючи проекти за участю іноземних інвестицій, уже зараз контролюються закордонними страховиками або прямо, або по каналах перестрахування. На цих сегментах дуже часто вітчизняні компанії використовуються іноземними страховиками в якості «фронтерів», цілком передавальна відповідальність за кордон. Могутній іноземний капітал може виявитися сильніше національних органів страхового нагляду. Фінансові показники іноземних страхових компаній такі, що ми до них ще довго не наблизимося. Наприклад, оборот усього холдингу American International Group (AIG) перевищує річний бюджет України. Це друга по ринковій капіталізації у світі компанія по наданню фінансових послуг. Від неї пішла пропозиція купити компанію American General за 23 мільярда доларів. Британська Prudential пропонувала за покупку American General 20,9 мільярдів доларів, сподіваючись закріпитися, таким чином, на північноамериканському страховому ринку.

Страхування – не лише перспективний, а дуже складний вид діяльності. Однією з найважливіших передумов успішного розвитку страхової справи є забезпечення її висококваліфікованими кадрами..

Поширення страхування та розвиток добре функціонуючого страхового ринку повинні стати пріоритетом державної економічної та соціальної політики. Створення місткого та ефективного страхового ринку потребує часу. Є необхідним прийняття законодавчих та регуляторних норм.

З розвитком ринкових відносин і підвищення ролі страхового ринку в їхньому розвитку, держава повинна приділяти значну увагу розробці і прийняттю нормативно-правової бази по страхуванню, як одному з найбільш впливових механізмів державного регулювання страхової діяльності, тобто сукупності законів, постанов і інструкцій, які б регулювали цю сферу.

Слід зазначити, що за допомогою правового регулювання страхової діяльності держава здійснює поступовий розвиток страхового ринку, будує відповідну страхову інфраструктуру, забезпечує рівні права всім суб’єктам страхових взаємин – незалежно від форм власності й організаційної структури цих суб’єктів, удосконалює діючі види страхування, а також вводить нові види страхування. Тут принципово те, що коли виникає, яка–небудь проблема по здійсненню того або іншого виду страхування, або взагалі на страховому ринку України, держава намагається вирішити її за допомогою прийняття законодавчого або нормативного акту, що спрямований на поліпшення ситуації в цій сфері з одночасним покладанням на орган по нагляду за страховою діяльністю.

Потрібно сказати, що в країнах з розвинутою ринковою економікою нормативно-правова база, що регулює страхову діяльність, нараховує тисячі нормативних актів. Створення такої бази, чітке визначення прав і обов’язків кожного суб’єкта страхової діяльності – обов’язкова умова формування цивілізованого страхового ринку. Разом з тим необхідно підкреслити, що не менш серйозна задача держави в розглянуті сфері − упровадження ефективного механізму реалізації нормативних актів шляхом незалежного виконання своїх функцій органом державного нагляду за страховою діяльністю, який би примушував виконувати закони, а також формував етику ділових відносин. Регулюючий вплив держави на страховий ринок не може обмежуватися лише механізмом правового забезпечення страхової діяльності, адже без забезпечення гарантій дотримання законодавства всіма суб’єктами страхового ринку не буде працювати в цілому механізм державного регулювання страхової діяльності в Україні.

З вищенаведеного можна зробити такий висновок, що страхове законодавство – істотна передумова існування здорової системи страхування. Потрібно затвердити таке законодавство, що дало б змогу функціонувати цілому сектору страхових послуг: Торгівельний кодекс, Податковий кодекс та ін. слід створити таке правове середовище, в якому б виконувалися умови договорів, існували високоякісні правила та стандарти ведення страхової діяльності, що у свою чергу буде підвищуватись прозорість ринку страхових послуг та довіра до його учасників.

Страхове законодавство потрібно звести в Страховий кодекс, що повинно з’єднати всю сукупність законодавчих актів, що мають відношення до того чи іншого аспекту страхової діяльності. Розробка та впровадження Страхового кодексу дозволить охопити всі сектори страхового ринку, буде сприяти упорядкуванню взаємин між всіма його суб’єктами і разом з цим спростить законодавчу базу і знищить усі непорозуміння, що з’являються через протиріччя норм у різних законодавчих актах.

Підводячи підсумки проведеного аналізу формування механізму правового регулювання страхової діяльності, можна зробити висновок, що незважаючи на всі проблеми, що існують в сфері страхування, страхова діяльність в Україні існує, поступово розвивається й усе більше впливає на економічні процеси в Україні. Страхові компанії поступово накопичують фінансові ресурси. Безпека, що вони надають, також робить свій внесок у розвиток державного сектора, що є істотною передумовою економічного розвитку в країні. Поглибилася спеціалізація роботи страховиків, законодавчі обмеження визначили те, що страховики почали спеціалізуватися на визначених видах страхування, у визначених галузях. Розширилася сфера страхування, з’явилися й розвиваються нові види страхування, ринок страхових послуг почав надавати різні види страховки від несподіваних збитків фізичних та юридичних осіб.

З вище викладеного випливає, страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. Водночас ретельне вивчення поняття страхування і зіставлення різних його тлумачень, які містяться в наукових працях, показують, що офіційне визначення терміна дещо перевантажене правовими аспектами.

Отже, страхування здатне стати механізмом, за допомогою якого суспільство і держава можуть вирішити чи не найважливіші економічні, соціальні та політичні проблеми.

Існування здорового сектора страхування має важливе значення для всіх верств населення та секторів економіки. Страхування життя, здоров'я та цивільної відповідальності власників транспортних засобів дозволяє домогосподарствам досягати вищого рівня життя шляхом задоволення їх потреби в безпеці та гарантованого рівня доходу. Страхування транспортування, майна та відповідальності за продукцію сприяє розвитку підприємницької та комерційної діяльності. Страхування на випадок ранньої смерті та інвалідності частково заміщує державні соціальні видатки та дозволяє державі зберегти кошти для інших важливих соціальних завдань. Страхування життя сприяє розвитку ринків капіталу та фінансового сектора завдяки створенню попиту на довгострокові фінансові активи. Отже, страхування повинно розглядатися не як товар розкоші, а як необхідна передумова стійкого економічного зростання країни.

Література:

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. ст. 141.

2. Закон України «Про страхування» 7 березня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. - № 85/96. – ст.78.

3. Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 року// Відомості Верховної Ради України. - № 1533-ІІІ. – ст.171.

4. Базилевич В. Д. Страховий ринок України. - К.: Тов. "'Знання'".- КОО.- 1998;

5. Заруба О.Д. Страхова справа: підручник. – К.: 1998.

6. Кащенко О.Л., Борисова В.А. Соціально-економічні основи страхування. Навчальний посібник. Суми: Університетська книга, 1999. - 252 с.

7. Страхові послуги : Навч.-метод. Посібник для самост. вивч. Дисц. / За заг. ред. Т.М. Артюр. – К.: КНЕУ, 2000. – 124 с.

8. Турбина К.Е. Тенденции развития мирового рынка страхования. – М.: Анки, 2000. – 130 с.