Ю.І. Лебедін

здобувач кафедри адміністративного та господарського права ОНУ ім.І.І.Мечникова

ПОМІЧНИК ПАРЛАМЕНТАРІЮ: ПО ТРУДОВОМУ

ДОГОВОРУ ЧИ НА ГРОМАДСЬКИХ ЗАСАДАХ

Відповідно до Закону України «Про статус народного депутата України», помічники-консультанти народного депутата працюють за строковим трудовим договором на постійній основі чи за сумісництвом або на громадських засадах [1, ст.34]. Законодавче розмежування щодо юридичної регламентації трудових відносин помічників-консультантів народного депутата України створило чимало правових прогалин щодо повноважень помічників обох груп.

Насамперед, викликає сумнів доцільність діючого численного складу помічників. Адже згідно з законом, народний депутат може мати до тридцяти одного помічника-консультанта, на чотирьох з яких поширюється дія Закону України «Про державну службу» та присвоюється не вище ніж сьомий ранг державного службовця четвертої категорії, вони прикріплюються для кадрового та фінансового обслуговування до Апарату Верховної Ради України або до виконавчих апаратів органів місцевого самоврядування. Тобто, лише чотири помічника мають статус державного службовця.

27 помічників створюють свою діяльність у народного депутата на громадських засадах. На перший погляд коло обов’язків помічників охоплює здійснення професіональної роботи самого депутата у науковому, організаційному, технічному напрямку.

На наш погляд, найбільш істотним моментом юридичної регламентації діяльності помічника-консультанта, є розмежування правового статусу штатних помічників-консультантів народних депутатів України, що здійснюють свої функціональні обов'язки на постійній основі, і помічників-консультантів, що співробітничають з народним депутатом України на громадських засадах. Це є вельми значущим аспектом адміністративно-правового забезпечення діяльності помічників-консультантів, оскільки в Україні існує офіційна форма посвідчення помічників-консультантів народних депутатів України, вказуюча на характер їх роботи на громадських засадах, яке нічим не відрізняється від посвідчень помічників, що працюють за трудовим договором (Помічник-консультант народного депутата України має посвідчення, що підтверджує його особу та повноваження, та використовує його у випадках, передбачених законодавством [2, ст.5.3.]). Це, на наш погляд, створює певні утруднення в здійсненні ними своїх функціональних обов'язків. Між тим, сам адміністративно-правовий статус тих помічників, які працюють за трудовим договором та тих, які здійснюють діяльність на громадських засадах, повинен передбачати різний підхід до їх прав, обов’язків та повноважень.

Для усунення правового дисбалансу між двома категоріями помічників-консультантів народних депутатів України представляється доцільним розмежування юридичної регламентації їх адміністративно-правового статусу.

Вважаємо за доцільне замість видачі посвідчення єдиного встановленого зразка помічникам-консультантам, що працюють як на громадських засадах, так і за трудовим договором включити в закон норму, що передбачає різні форми посвідчень. І хоча в практиці Російської Федерації відмічено Положення, згідно якому помічникам-консультантам двох категорій видається посвідчення єдиного встановленого зразка [3], проте, враховуючи ступінь довіри депутата до своїх помічників, слід мати на увазі те, що до працівника, що працює на громадських засадах, довіра незрівнянно менше, ніж до штатного помічника. Залежно від цього, доцільно розмежовувати об'єм прав та обов'язків помічників обох груп.

Література:

1. Про статус народного депутата: Закон України від 17.03.1992 року за № 2790-XII (із змінами та доповненнями).

2. Положення про помічника-консультанта народного депутата України: затв. Постановою Верховної Ради України № 379/95-ВР від 13.10.1995 р. (із змінами і доповненнями).

3. О статусе депутата Законодательной Думы Хабаровского края от 27.11.1996 г. № 86 (с изм. от 10.02.2008 г.) // Сборник нормативных актов Хабаровской краевой Думы – 2008. - № 17.