Тимошенко
Ю.Р.
Національний
університет державної податкової
служби України, м.
Ірпінь
Проблеми встановлення юридичної відповідальності та
її кваліфікація за фінансові правопорушення з використанням фіктивного
підприємства
В сучасних умовах забезпечення належної охорони фінансової системи держави від злочинних посягань набуває особливої актуальності. Використання фінансової
системи для вчинення протиправних
діянь у сфері фінансової діяльності можна з усією відповідальністю віднести до основних загроз безпеці держави.
Основним завданням даної роботи є розгляд деяких характерних механізмів учинення протиправних діянь суб'єктами фінансового права з використанням фіктивного підприємництва, аналіз
проблем взаємодії правоохоронних та контролюючих органів
у виявленні таких правопорушень та встановлення юридичної відповідальності; формулювання пропозицій
та рекомендацій щодо вдосконалення діяльності правоохоронних та контролюючих
органів, спрямованої на виявлення
правопорушень з використанням фіктивного підприємництва.
У
нормативно-правових актах, зокрема в підпункті 18.1.2 і
підпункті 18.2.1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими
фондами” від 21.12.2000 р., це поняття вживається, коли йдеться про безнадійний борг як податковий борг юридичних осіб, визнаних фіктивними відповідно до закону. Але таке тлумачення не можна вважати визначенням, оскільки воно базується на бланкетній нормі. У постанові Кабінету Міністрів України “Про затвердження методики визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами” від 27.05.2002 р. № 697 міститься посилання
на зазначений Закон; хоч саме поняття “фіктивне
підприємництво” не визначено. Цю проблему певним чином вирішила ст. 205 Кримінального кодексу України від 05.04.2001 р., якою передбачено кримінальну відповідальність за фіктивне підприємництво. Відповідно до змісту цієї статті сутністю фіктивного підприємництва є
створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.
На
проблематику даного питання науковці висловлюють своє розуміння змісту фіктивного підприємництва як кримінально-правової категорії. О. Дудоров розкриває
поняття фіктивності, під якою розуміють відсутність у
осіб, які стоять за створенням або придбанням
підприємства, справжніх намірів здійснювати діяльність, зафіксовану в
установчих документах. Існує думка, що фіктивною фірмою є
суб'єкт підприємництва, який не надає необхідну фінансову звітність і знаходиться не за юридичною адресою. Отже, науковці як ознаки
фіктивного підприємництва розглядають здійснення забороненої діяльності та ненадання фінансової звітності, відсутність за юридичною адресою. А. Роздайбіда до ознак фіктивності відносить небажання власників (засновників) здійснювати підприємницьку діяльність, а Т.
Матвеєва - укриття податків легальними
фірмами. В. Лисенко деталізує останню
ознаку, зазначаючи, що про “фіктивність”
підприємства можуть свідчити: ненадання до податкових органів відомостей про
зупинення діяльності та відсутність об'єктів оподаткування; недоплата податків; співвідношення грошового обігу підприємства з розмірами сплачених податків;
обсяги відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ) за експортними операціями.А на нашу думку, наявність ознак фіктивності підприємства можуть свідчити значні суми грошових коштів на його рахунку
безпосередньо після реєстрації підприємства. Фіктивність, перш за все, може виявлятися шляхом використання підроблених на ім'я існуючих (неіснуючих) підприємств печаток (штампів), як виготовлених для таких цілей, так і знайдених або викрадених. Відповідно, таке підприємство не проходить процедури державної реєстрації, передбаченої
Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” від 15.05.2002 р., і, відповідно, не
відображає у податковій звітності всі свої фінансові операції. Іншою формою прояву фіктивності є створення підприємства на законних підставах, тобто включення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, взяття на облік у податкових органах, органах статистики, у Пенсійному фонді України, Фонді соціального страхування на випадок безробіття. Легальна реєстрація
підприємства здійснюється, як правило, за загубленими або втраченими документами, або документами, які належать малозабезпеченим громадянам, студентам, особам, які страждають на тяжкі захворювання, наркоманам за відповідну (символічну)
плату. Інколи роль засновників фіктивних фірм зводиться до проставлення своїх
підписів (як засновників) у статутних документах підприємств, що реєструються, та отримання винагороди.
Доводиться констатувати, що сьогодні фіктивні
підприємства найчастіше використовують як надійний спосіб незаконного отримання відшкодування з бюджету ПДВ за експортними операціями. Це досягається шляхом сукупності протиправних діянь. Як правило,
компанія створює афілійоване підприємство, яке надає
материнському підприємству певні послуги, що підлягають
обкладенню ПДВ. Материнська фірма одержує право на кредит по сплаченому ПДВ. А афілійоване підприємство згортає діяльність, не сплачуючи податків до
державного бюджету. Можливо, декларація з
ПДВ і надається до податкової служби,
але погашення задекларованих
зобов'язань по сплаті податку не проводиться.
Врешті-решт фірма ліквідується,
залишаючи органам податкової служби безнадійну
заборгованість. Далі створюється інше
підприємство (іноді в тому самому місці,
під новою назвою і з новим керівництвом)
і процес повторюється. У деклараціях, що подаються кожним таким підприємством, показується значення
податкового зобов'язання в помірних
розмірах. Швидше за все, його досягають за рахунок перевищення первинних витрат (закупівель) над продажем. Після цього підприємства зникають. Часто суб'єктами
таких протиправних діянь стають
працівники митниці, які за винагороду проставляють відмітку в митних документах про проходження вантажу через кордон, вивезення
пустої тари тощо.
Для
поліпшення ефективності діяльності правоохоронних та
контролюючих органів з виявлення правопорушень, учинених суб'єктами фінансового права з використанням фіктивного
підприємництва, та встановлення юридичної відповідальності, на мою і думку
багатьох науковців, необхідно:
• нормативно визначити поняття “фіктивне підприємництво” та “фіктивна фірма”;
• надати правоохоронним та контролюючим органам права щодо здійснення контролю
над державною реєстрацією суб'єктів підприємництва, зокрема
щодо перевірки достовірності наданої інформації. З
метою здійснення належного контролю за діяльністю платників податків та зменшення кількості
ухилень від сплати податків доцільно використати досвід
Російської Федерації, де реєстрацію фірм та
контроль над сплатою податків і зборів здійснює один орган
- Міністерство Російської Федерації з податків та зборів;
• передбачити у Кодексі України про адміністративні правопорушення та КК України норми про адміністративну і кримінальну
відповідальність за подання для державної реєстрації
документів, що містять недостовірні дані,
за використання для реєстрації чужого паспорта;
• створити єдині автоматизовані бази
даних суб'єктів підприємництва, фіктивних фірм та загублених паспортів, які були б доступні для правоохоронних, контролюючих органів
та суб'єктів підприємництва.