Строительство и архитектура/ 1. Архитектурные решения объектов строительства и реконструкции

к.т.н., доцент Постернак С.О., студент Тодоров М.М.,

студент Кузнєцов С.Ю., студент Лукаш Д.Ю.

Одеська державна академія будівництва та архітектури, Україна

ІНЖЕНЕРНА АРХІТЕКТУРА – ХРОНОЛОГІЯ ПОДІЙ XX СТОЛІТТЯ: ДО ВЗАЄМОЗВ'ЯЗКУ МІЖ АРХІТЕКТУРОЮ ТА КОНСТРУКЦІЯМИ

Союз між архітектором і інженером

повинен бути нерозривним. Щира, повна

й плідна єдність буде досягнута

лише тоді, коли архітектор і інженер,

художник і вчений зіллються в одній особистості.

Архітектор Давіуд (1877 р)

Хронологічно XX століття починається із 1900 року, але, як зазначає у термінологічному словнику [1] Ольга Юріївна Криворучко в архітектурі цей рубіж не є таким чітким. Період із 1890 по 1910 pp. характеризується існуванням такого стилю, як інженерна архітектура (поява численних споруд зі сталі та скла і пізніше залізобетону). Сама інженерна архітектура виводиться ще зі середини XIX століття: символічною точкою відліку є 1851 p., тобто рік початку спорудження Кришталевого палацу (рис.1,А) у Лондоні (арх. Дж. Пакстон). Отже XX, століття в архітектурі розпочалося задовго до своєї календарної дати. Завдяки авангардному мисленню представників напряму інженерної архітектури та активному застосуванню ними найновіших технічних досягнень було закладено матеріально-технічну, конструктивну та ідейну базу для архітектури всього XX століття. А такі риси інженерної архітектури, як інженерність та конструктивність, функціональність і новаторство, виокремлені та розвинені різними архітекторами, дали поштовх до розвитку низки течій та стилів у XX столітті. Серед них: Чиказька архітектура, школа Баухаус (Bauhaus) і об'єднання Стиль (De Stijl), інтернаціональний стиль, конструктивізм та футуризм, модернізм та раціоналізм, функціоналізм і бруталізм, хай-тек і деконструктивізм та інші.

Окрім знакового Кришталевого палацу (рис.1,А), початок нового століття позначає поява таких споруд [1,2], як: Ейфелева вежа у Парижі (рис.1,Б), архітектор Ґустав Ейфель (1889); готель Тасель у Брюсселі, архітектор Віктор Горта (1893); Школа мистецтв у Глазго, архітектор Чарльз P. Макінтош (1896…1909); вхід у станцію метро в Парижі, архітектор Гектор Гумард (1900); будинок у Руе Франклін у Парижі, архітектор Огюст Перре (1902…1903); Каса Батло у Барселоні, архітектор Антоні Ґауді (1904…1906); Австрійський поштово-ощадний банк у Відні, архітектор Отто Ваґнер (1904…1906); Весільна вежа у Дармштадті, архітектор Й. М. Ольбріх (1908); будинок Ділі та Гуго Штайнерів у Відні, архітектор Адольф Лоос (1910); палац Стоклет у Брюсселі, архітектор Йозеф Гофман (1904…1911).

Б

А

Рис. 1. Інженерна архітектура. А – Кришталевий палац (Лондон, Великобританія, архітектор Дж. Пакстон, 1851 рік): фасад з південним входом, ажурні металеві конструкції і засклення; Б – фрагмент металевої конструкції Ейфелевої вежі (Париж, Франція, інженер Ґ. Ейфель, 1887…1889 pоки).

У 1970…1980 роках в архітектурі найяскравішим виразником модерної традиції з усіх явищ цього періоду стає стиль хай-тек (він розташовується на вістрі інженерна архітектура – Чиказька школа+Баухаус+конструктивізм – раціоналізм+бруталізм). Споруда-ікона хай-теку: Центр національного мистецтва та культури їм. Ж. Помпіду в Парижі, архітектор Річард Роджерс, Ренцо Піано (1971…1977) [1,2].

«Століття машин (XX століття) пробудило конструктора. Нові завдання й нові методи створили його. Зараз конструктор діє всюди». Подібна думка – його розділяло ціле покоління архітекторів, до якого належав Ле Корбюзье [(Шарль Едуард Жаннере) (1887…1965): французький архітектор і теоретик архітектури, дизайнер, живописець, неперевершений за впливом на архітектуру XX століття. Раннє захоплення кубістичним живописом відбилося в побудованих їм в 1920-х роках простих, майже кубічних за формою приватних будинках.] – знаменує собою прагнення ліквідувати безодню між архітектором і інженером [1…5].

Потрібно сказати, що після ста років боротьби (в 30-ті роки XX століття) сучасним архітекторам вдалося наздогнати інженерну техніку й, мабуть, зажадати від неї більше, ніж вона іноді може дати.

Література:

1. Сучасна архітектура. Термінологічний словник. Криворучко О.Ю. Львів: Видавництво НУ «Львівська політехніка», 2008. – 136с.

2. Гидион З. Пространство, время, архитектура / Сокр. пер. с нем. М. В. Леонене, И.Л. Черня. – 3-е изд. – М.: Стройиздат, 1984. – 455с. – Перевод изд.: Raum, Zeit, Architektur: Die Entstehung einer neuen Tradition / S. Giedeon – Ravensburg.

3. Gregory R. Engineering architecture // Building ARX. №06. – 2006. - http://www.arx.su/magazine/arx6_adv_2.shtml.

4. Бабаев А.И. Хай - тек // Ярославский архитектурный альманах «Корпус», Вып. №2, 2005, – http://cih.ru/k2/xt1.html

5. Олег Павлов. Рабочий процесс: Архитектура – Инженерное искусство (Клаус Болингер (Klaus Bollinger) + Манфред Громанн (Manfred Grohmann)). О творчестве в инженерном искусстве. http://www.intelhouse.ru/pages/interes/arch_bg.html.