Д.т.н., Саллі В.І., Усатенко О.В.

НГУ

АНАЛІЗ РИЗИКІВ, ЯК ІНСТРУМЕНТ ПЛАНУВАННЯ

ЕКОЛОГІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

Розробка політики щодо забруднення навколишнього середовища ґрунтується на уважному дослідженні й плануванні. Багато дисциплін важливі в процесі планування. Серед них біологія, хімія, економіка, право й медицина. Внесок від цих й інших галузей буде використаним для оцінки відомостей і прийняття рішень, які, в остаточному підсумку, призведуть до певних політичних розпоряджень. Основним інструментом, яким керується планування екологічної політики, є аналіз ризиків, що містить у собі дві процедури прийняття рішень: оцінка ступеня ризику й управління ризиками (ризик-менеджмент).

У будь-який момент згодом, буде існувати багато екологічних цілей, які зіштовхнуться з обмеженою кількістю економічних ресурсів. Отже, оскільки проблеми встановлені, вони повинні бути розташовані за пріоритетами.

Як правило, оцінка ступеня ризику, проводиться за допомогою наукової оцінки відносного ризику вище позначених видів ризику. Оцінювання повинне визначити чи існує причинний зв’язок між установленою небезпекою й чиїмось здоров’ям або екологічними впливами. Якщо причинний зв’язок визначений, учені будуть намагатися вимірювати те як будуть змінюватися результати зі збільшенням впливу на небезпеку.

Таким чином, оцінка ступеня ризику – якісна і кількісна оцінка ризику присутності або використання забруднювачів, яка спрямована на визначення ризику для здоров’я або довкілля.

Оцінка екологічного ризику включає:

- вивчення сценаріїв можливих аварій і їхніх наслідків для навколишнього середовища і населення;

- аналіз запобіжних заходів попередження й обмеження наслідків аварій;

- порядок розрахунку збитку, завданого діяльністю підприємства;

- деталізацію засобів зменшення цього збитку;

- оцінку впливу на середовище залишкового забруднення;

- систему інформування наглядових організацій і громадян про можливу аварію.

На практиці оцінка екологічного ризику проводиться вченими, які збирають, аналізують і пояснюють відомості про заподіяне забруднення.

Пропонується модель оцінку ризику з чотирьох стадій або «полів аналізу»: визначення небезпеки, аналіз “доза-реакція”, аналіз впливу і характеристика ризику. Рис. 1 показує шлях інформації між наведеними стадіями, а також між оцінкою ризику і менеджментом ризику.

Наукове дослідження і збір даних ← Визначення небезпеки

Аналіз “доза-реакція”

Аналіз впливу

Характеристика ризику

Менеджмент ризику

Створення політичної реакції стосовно

ризику

Рис.1. Кількісна і якісна оцінка ризику

Перша стадія оцінки ризику відома як визначення небезпеки. На цій стадії вчені аналізують дані для з’ясування того, чи існує причинно-наслідковий зв’язок між певними речовинами і шкідливим впливом на здоров’я людини та довкілля. Інакше кажучи, представники науки узгоджено визначають наявність причинного зв’язку між екологічними феноменами та певними негативними факторами і встановлюють, чи є другі ефектами перших.

Якщо певна хімічна речовина була визначена як загроза, то науковці повинні дослідити її потенціал шляхом визначення кількості та якості екологічних і людських реакцій на вплив даної речовини. Цей елемент оцінки ризику має назву “доза–реакція”. Використовуючи дані, зібрані на стадії визначення небезпеки, на цьому етапі робота полягає у подальшому дослідженні виявлених екологічних забруднювачів. Важливий аспект цього аналізу – з’ясувати, чи існує певний рівень впливу шкідливої речовини, який може бути названий як “умовно безпечний”.

Характеристика ризику є повне наведення і змалювання форми та розмірів очікуваного ризику, які випливають з оцінки двох його компонентів – визначеного ризику і реакції на нього.

Характеристика ризику здійснюється шляхом співставлення результатів попередніх стадій, опис включає і якісну, і кількісну оцінку ризику.

Кількісний компонент визначає значимість ризику, забезпечує спосіб порівняння одного ризику з іншим. Ризик може бути чисельно виміряний як імовірність певної події у визначений проміжок часу. Деякі види імовірності базуються на так званих зареєстрованих ризиках, які визначені на підставі фактичних даних. Розміри зареєстрованого ризику встановлюються підрахунком питомої ваги жертв у загальній кількості людей, які підпадали під небезпеку.

Якісний компонент дає докладну характеристику небезпеки, оцінку реакції групи населення. Він визначається шляхом наукового і статистичного аналізу отриманих даних, попередніх висновків. При цьому вказуються: позиції різних наукових джерел, можливість помилки в обчисленнях, розбіжності в даних.

Отримана на цьому етапі інформація характеризує імовірність результатів і спрямовує подальше дослідження.