Экономические науки/14. Экономическая теория

Ясева М.О.

Національна металургійна академія України, Дніпропетровськ

Аспекти власності інформаційного продукту

Неможливо переоцінити значення відносин власності, які складаються між людьми з приводу інформаційного продукту, оскільки саме вони утворюють об’єктивні передумови його існування як товару. Процес привласнення інформаційного продукту має свою специфіку, яка обумовлюється структурою останнього, що представляє собою діалектичну єдність продукту інтелектуальної (знання) і репродуктивної (інформаційного носія) діяльності.

Оскільки знання має риси суспільного блага, воно є об’єктом спільного привласнення, отже виступає об’єктом суспільної власності. Це означає, що результати інтелектуальної діяльності є полісуб’єктними, оскільки невідчужуваний характер останніх обумовлює існування знання як невід’ємної частини суб’єкту-творця. У цьому випадку мова йдеться про індивідуальний характер власності людини на продуктивну силу її діяльності. Останнє обумовлюється втратою здатності відчуження інтелектуальної робочої сили від свого носія – людини, яка перестає бути товаром у традиційному сенсі.

Далі. Оскільки інформаційний носій є об’єктом приватної власності, він є моносуб’єктним, що, в свою чергу, означає можливість привласнення тільки одним суб’єктом (юридичною або фізичною особою).

Отже процес привласнення, тобто суб’єктивізації інформаційного продукту, має двоїстий характер. Так, з одного боку, він характеризується полісуб’єктністю останнього як об’єкту суспільної власності, з іншого –моносуб’єктністю, оскільки інформаційний носій є об’єктом приватної власності.

На поверхні явищ об’єктом купівлі-продажу (товаром) стають не самі інформаційні продукти, а майнові права на них, які забезпечують їх власнику виключну можливість здійснювати економічне привласнення результатів інтелектуальної діяльності.

Майнові права є виключними, тобто визначеними і обмеженими законом, в той час, як особисті немайнові права не можуть відчужуватись від власників за самою своєю природою, забезпечуючи духовне привласнення результатів інтелектуальної діяльності. Таким чином власність на інформаційні продукти представляє собою відносини, які складаються між людьми з приводу привласнення-відчуження майнових прав на ці продукти.

Приватна власність на інформаційні продукти надає можливість отримувати економічні вигоди та переваги у господарській діяльності, яка обумовлюється тим, що майнові права забезпечують монопольне становище їх власнику на відповідному ринку безстроково або на певний строк.

Специфікація та диференціація майнових прав власності на інформаційні продукти має своєю метою закріпити у нормах права ті привілеї і вигоди, які кожен із власників може отримувати у відповідності із законодавством. Згідно із класифікацією англійського юриста А.Оноре право приватної власності розподіляється на 11 складових елементів [1, с. 112-128]. Так, «повний» власник інформаційного продукту має право на володіння, користування, розпорядження, отримання доходу, відшкодування залишкової вартості, безпеку, перехід у спадок або за заповітом, безстроковість, заборону шкідливого використання, відповідальність через відшкодування та право на залишковий характер.

Розпорядження майновими правами на інформаційний продукт може здійснюватись двома основними способами:

- шляхом продажу (відчуження) майнових прав;

- шляхом передачі у користування.

Економічне привласнення майнових прав на інформаційний продукт здійснюється повністю у разі його придбання та частково шляхом передачі у користування. Таким чином покупець отримує відповідно повний або частковий «пучок» майнових прав (рис. 1.).

Рис. 1. Економічне привласнення майнових прав на інформаційний продукт

Продаж (відчуження) майнових прав на інформаційний продукт означає позбавлення продавця цих прав назавжди, після отримання за них одноразової плати. Часткова передача майнових прав означає надання іншим особам дозволу на здійснення певних дій у визначений період на певній території за відповідну винагороду із подальшою можливістю (за згодою власника) передачі цих прав третім особам.

Література:

1. Honore A. Ownership // Oxford essays in jurisprudence/ Ed. by A. Guest. – Oxford, 1961.