Носенко Д.К.

Запорізький національний технічний університет, Україна

АНАЛІЗ СИСТЕМ РЕГУЛЮВАННЯ ВАЛЮТНОГО КУРСУ В УКРАЇНІ

Сучасні процеси валютного курсоутворення відіграють значну роль в економічному житті держави. В залежності від валютної політики це може як стимулювати так і стримувати економічний розвиток в країні та відповідно впливати на стан окремих секторів, галузей та підприємств, а також на місце держави на світовому ринку. Розбалансованість валютного ринку, негативне сальдо торговельного балансу, високі темпи інфляції свідчать про те, що на сьогоднішній день залишається нерозв’язаною проблема проведення ефективної валютно-курсової політики і визначення оптимального рівня валютного курсу. Для вирішення цих проблем необхідним є вибір оптимальної системи регулювання валютного курсу в сучасних умовах, що і стало об’єктом дослідження даної статті.

Під валютно-курсовою політикою ми розуміємо складову частину валютної політики, що представляє собою законодавчо закріплені повноваження Національного банку по здійсненню комплексу заходів у сфері регулювання, контролю й адміністрування валютного курсу, спрямованого на забезпечення його ефективної динаміки, для досягнення цілей грошово-кредитної політики держави [2]. Вона реалізується через державне регулювання валютного курсу і спрямовується на стабілізацію курсових коливань, а також підвищення або зниження валютного курсу у відповідності до її цілей та задач. Слід зазначити, що валютно-курсова політика не розглядається як самостійний компонент програмних документів, а реалізується як складова валютної політики у межах заходів загальної монетарної політики [2].

Щодо поняття «валютний (обмінний) курс», то це є вартість грошової одиниці однієї країни, що виражена у валюті іншої країни, групі валют або міжнародних грошових одиницях. Таким чином, обмінний курс є одним із найбільш важливих елементів національної валютної системи, оскільки його рівень відображає динаміку основних макроекономічних показників розвитку країни і він сам може активно впливати на їх зміну.

Валютний курс є важливим елементом монетарної політики, він виконує активну функцію в грошово-кредитному механізмі і може виступати у таких категоріях як: інструмент, методи якого можна розподілити на ринкові та адміністративні; індикатор, тобто складова частина трансмісійного механізму, яка поряд з іншими параметрами відображає стан економіки та монетарної сфери та використовується при аналізі економічної та грошово-кредитної політики; монетарна ціль, для досягнення якої використовують засоби грошово-кредитної у взаємозв'язку із заходами економічної політики.

Отже, згідно класифікації Міжнародного валютного фонду, існують такі види систем регулювання валютного курсу як: режим фіксованого, режим плаваючого, проміжний режим валютного курсу [3].

Режим фіксованого валютного курсу передбачає установлення Національним банком обмінного курсу національної валюти до певної іноземної валюти або системі валют, відповідно, при обмеженій грошово-кредитної політики.

Деякі економісти вважають, що даний режим можна використовувати як головний інструмент антиінфляційної політики, але, на нашу думку, це твердження є помилковим, оскільки встановлення фіксованого курсу, який не відповідає цілям підтримки зовнішньої рівноваги може призвести до підвищення реального валютного курсу, погіршення платіжного балансу та підвищення ризику виникнення валютної кризи.

При режимі плаваючого валютного курсу визначальним фактором курсоутворення є попит та пропозиція на національну та іноземну валюту [3]. В сучасних умовах даний режим для України має більше недоліків, ніж переваг, а саме: непередбачуваність валютного курсу та спекуляції на валютному ринку (наприклад, прихід у країну спекулятивних інвесторів, які мають на меті заробити на коливанні національної валюти) і, як наслідок, може відбутися відповідне формування громадської думки, що плаваючий курс гривні рівносильний слабкий валюті. Це продемонстрували події за жовтень – листопад 2008 року, коли попит на долар різко підвищився, що призвело до значної девальвації національної валюти (гривня втратила близько 40% своєї вартості). Ще одним із недоліків є непрогнозованість зовнішньоторговельних та інвестиційних потоків.

Як поєднання двох вищезазначених систем існує проміжний режим валютного курсу. Він представляє поєднання як державного регулювання, так і ринкової кон’юнктури. Але більшість провідних економістів і фахівців центральних банків різних країн дотримуються думки, що в умовах глобалізації економічних процесів із високим ступенем інтеграції фінансових ринків усе більшого поширення набувають лише режими плаваючого та фіксованого валютного курсу.

Нині в Україні ведуться гострі дискусії щодо застосування оптимальної системи регулювання валютного курсу. Важливо також зауважити, що необхідно визначитися для досягнення якої макроекономічної мети має використовуватися один із режимів. Для вибору необхідного режиму існують певні критерії, які пов’язані із структурними та інституційними характеристиками економіки:

1) рівень розвитку ринкових відносин та ступінь відкритості економіки, що

дозволяло б ефективно розподіляти ресурси та забезпечувати автоматичне відновлення економічних балансів;

2) ступінь дестабілізації економіки (на даному етапі в Україні відбувається

економічна криза, отже більш прийнятним буде використання режиму фіксованого валютного курсу);

3) рівень золотовалютних резервів країни, який склав за даними Національного

банку на 01.12.08 − 32,7 млрд. дол. Оскільки золотовалютні резерви залишаються на нормальному рівні, то це є фактором вибору плаваючого курсу;

4) масштаб економіки є одним з найбільш розповсюджених критеріїв, що в

даному випадку сприяє фіксації валютного курсу;

5) диверсифікація експорту, яка визначає структуру зовнішньої торгівлі та

обсяг валютних надходжень. Цей процес є актуальним для нашої країни, тому що за січень – жовтень 2008 року негативне сальдо склало більш ніж 14 млрд. дол. за даними Держкомстату. В цих умовах більш доцільним було б використання плаваючого курсу;

6) рівень інфляції. Він визначає вибір режиму валютного курсу в тому разі,

якщо спостерігається істотна різниця між темпами зростання цін у країні та ціновою динамікою її головних зовнішньоторговельних партнерів. В Україні інфляція за 11 місяців 2008 р. склала 19,8% (за даними Держкомстату). Це є один із найбільших показників серед всіх країн Європи, тому з огляду на цей фактор можна визначити, що було б ефективніше використання фіксованого валютного курсу;

7) можливість отримання зовнішніх позик для збільшення валютних резервів

або проведення стабілізаційних заходів. Україна вже отримала перший транш кредиту МВФ у розмірі 4,5 млрд. дол. (всього 16,4 млрд. дол.) та до кінця 2008 року отримає кредит Всесвітнього банку у розмірі 500 млн. дол. Наявність можливості надання нашій державі зовнішніх позик розглядається як аргумент на користь використання плаваючого валютного курсу.

Таким чином, для відкритої економіки України з її уразливістю до зовнішніх шоків, принципове значення має ефективне функціонування режиму регулювання валютного курсу. Забезпечення стійкого економічного зростання, підвищення рівня життя населення потребує постійного вдосконалення валютної системи країни. Необхідно зазначити, що вибір системи регулювання валютного курсу повинний розглядатися як в короткостроковій так і в довгостроковій перспективі, відповідно вибір цілей, методів і інструментів режиму має бути заснований на багатоваріантних розрахунках, що будуть враховувати наслідки зміни для всіх суб’єктів економічного діяльності.

Що стосується переходу до вільного плаваючого курсу, то його слід застосовувати не раніше ніж через 2-3 роки і лише в контексті переходу на режим інфляційного таргетування.

Список використаних джерел

1. Горшкова Н. Валютно-курсова політика: практичний досвід і рекомендації // Вісник НБУ. – 2007. –№1. – С. 62–66.

2. Дзюблюк О.В. Валютна політика. –К.: Т-во «Знання», 2007. – 422 с.

3. Siebert H. International Exchange Rate Systems - Where do we Stand? // Kiel Working Papers. – 2006. – №1288, p. 46.