Економічні науки/6. Маркетинг і менеджмент

К.т.н. Павлик В.П.

Національний науковий центр “Інститут аграрної економіки”, Україна

Методологія ситуаційного менеджменту

в сільськогосподарському виробництві

Зміни, що відбуваються у суспільстві, виробництві, на ринку сільськогосподарської продукції, в навколишньому середовищі, вимагають їх урахування в рішучих діях керівників сільськогосподарських підприємств спрямованих на одержання ефективних результатів від господарської діяльності. Першочерговим у діяльності керівників підприємств є виявлення обставин, які стали причиною змін. В основі цього можуть бути використані закономірності економічних показників, одержаних у результаті дослідження їхньої динаміки за минулі роки. Далі необхідно проаналізувати ці закономірності шляхом застосування рівнянь регресії, за допомогою яких можна визначити невідомі показники за тими, які вже задані [1]. Слід врахувати, що показники для різних сільськогосподарських підприємств можуть змінюватися в широких межах, тому виникає багатоваріантність вирішення питання аналізу господарської діяльності конкретного сільськогосподарського підприємства. В результаті оцінки можливих ситуацій, варіантів подій у господарській діяльності підприємства необхідно виділити ситуацію, варіант подій при якому забезпечуватиме вигідність, тобто досягнення певного прибутку. Для цього керівництву сільськогосподарського підприємства доцільно застосувати ситуаційний менеджмент. Суть його полягає в оцінці господарської діяльності не тільки власного сільськогосподарського підприємства залежно від наявної ситуації, але і його конкурентів, які виробляють однакову продукцію, та оперативному прийнятті відповідних управлінських рішень на її основі. Безумовно, при цьому слід виходити з ситуації у господарській діяльності підприємств і мати прогноз її розвитку, передбачати ефективність як власного виробництва, так і конкурентів. Для цього необхідно розробити систему автоматизованого управління сільськогосподарським підприємством [2], яка б регулювала його економічний стан з урахуванням вимог виробництва, ринку продукції. Як будь-яка система управління, вона повинна мати певну кількість структурних елементів, що взаємозв’язані між собою, мають вхідні та вихідні величини, економічні показники, що їх характеризують як інформаційні дані з певними закономірностями. Структурними елементами системи автоматизованого управління сільськогосподарським підприємством прийнято виробництво, ринок, підприємство як об’єкт, що досліджується, та інформацію про його господарську діяльність. Виконавчий елемент – виробництво – має вхідну величину затрат праці і вихідну – собівартість продукції. Регулюючий елемент – ринок – характеризується такою вхідною величиною, як собівартістю продукції та вихідною – її обсягом реалізації. Вхідною величиною об’єкта дослідження – сільськогосподарського підприємства – є обсяг реалізації продукції і вихідною – її ціна. Функції перетворювального елемента виконує інформація, яка забезпечує зворотний зв'язок між сільськогосподарським підприємством і виробництвом продукції. При цьому вхідною величиною елемента – інформації – прийнято ціну продукції, а вихідною – затрати праці. В розробленій системі автоматизованого управління сільськогосподарським підприємством регулюється його дохід від господарської діяльності на основі ціни й обсягу реалізованої продукції. Для кожного структурного елемента системи управління визначається передавальна функція та її розрахункові коефіцієнти. Визначається рівняння, яке характеризує всю систему. Після його розв’язання одержують числове значення, яке відповідатиме конкретному стану системи. Враховуючи, що в ситуаційному менеджменті сільськогосподарського підприємства стан системи постійно змінюватиметься, його можна регулювати, змінюючи значення коефіцієнтів передавальних функцій кожного розглянутого структурного елемента і таким чином визначати вигідність або невигідність господарської діяльності підприємства у конкретній ситуації. Як при розробці системи управління, так і обґрунтування методики її аналізу застосовувалася теорія автоматизованого управління, яка не обмежується тільки цим, за допомогою її можна визначити сталість системи управління, здійснити вибір кожного її структурного елемента для досягнення певного регулювання. Для виявлення відмінностей в розвитку сільськогосподарських підприємств у системі управління як об’єкт дослідження доцільно розглядати велике, середнє і мале підприємство, оскільки зміна їхніх економічних показників становить основу в прийнятті управлінських рішень для кожного з них, оскільки при виробництві однакового виду сільськогосподарської продукції вони виступають конкурентами. У процесі поділу сільськогосподарських підприємств на великі, середні та малі використано графічну залежність величини середньорічної вартості активів підприємств від кількості їх у тій чи іншій області України. За великі підприємства прийнято ті, що при меншій кількості мають більшу середньорічну вартість активів, а малі, навпаки, при більшій кількості мають меншу середньорічну вартість активів.

Таким чином встановлено переважність відповідних за розміром сільськогосподарських підприємств у кожній області України. На основі цього визначено модельні сільськогосподарські підприємства, які дають змогу простежити зміни у показниках різних типів підприємств, передбачити подальший їх розвиток. Оцінка їхньої виробничої діяльності дозволила відібрати серед них ті, в яких найбільша величина прибутку, визначити продаж якої продукції дає їм більше прибутку і від якої одержують збитки, а також суму коштів, яка залишається у розпорядженні підприємства, його рентабельність. У процесі прийняття управлінських рішень визначаються обсяг виробництва та реалізації продукції за встановленим доходом від її продажу, структура виробничих підрозділів за показниками прибутку і збитку від господарської діяльності, рівень витрат, характерний для певних умов господарювання, рентабельність підприємства.

Дослідження системи автоматизованого управління сільськогосподарським підприємством слід проводити для окремих видів сільськогосподарської продукції, щоб більш системно аналізувати інформацію господарської діяльності кожного розглянутого підприємства. Враховуючи відсутність з ряду причин (комерційна таємниця) необхідної інформації та недоступність проведення досліджень на певних об’єктах господарювання, доцільно застосувати моделювання процесу управління сільськогосподарським підприємством, яке полягає в обґрунтуванні дій його керівництва залежно від соціальних і технологічних чинників виробництва. Щоб реалізувати розроблену систему управління на практиці, необхідно мати механізм регулювання господарської діяльності сільськогосподарського підприємства, який ґрунтується на створенні умов праці за допомогою чітко налагодженого фінансування, виробництва та реалізації продукції як основних складових одержання доходу. Ефективність ситуаційного менеджменту в сільськогосподарському виробництві визначатиметься адекватністю прийнятих керівництвом підприємства рішень, відповідністю їх вимогам виробництва і ринку сільськогосподарської продукції. Викладена методологія ситуаційного менеджменту в сільськогосподарському виробництві охоплює сукупність прийомів із дослідження процесів управління підприємством, виробництва і реалізації продукції, спрямованих на виявлення конкретних закономірностей, за допомогою яких можна зробити відповідні рекомендації щодо здійснення господарської діяльності підприємства залежно від ситуації та умов господарювання.

Література:

1. Павлик В. П. Відповідність цін затратам праці на сільськогосподарську продукцію / В.П. Павлик // Науковий вісник Національного аграрного університету / Редкол.: Д. О. Мельничук (відп. ред.) та ін. – К., 2007. – Вип. 110. – Ч.2. – С. 56–60.

2. Павлик В. П. Система автоматизованого управління сільськогосподарським виробництвом / В.П. Павлик // Економіка АПК. – 2005. – № 12. – С. 37–42.