Вітренко М.С., Чайкіна І.О.

Нефьодова Ю. В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган - Барановського

ВІТЧИЗНЯНІ ФІНАНСОВІ ДЖЕРЕЛА ФОРМУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ РЕСУРСІВ В УКРАЇНІ

Ключова роль інвестицій в економіку України, їхнє вирішальне значення не тільки для забезпечення стійкого економічного росту, але, насамперед для інноваційного розвитку, створення нових, високотехнологічних виробництв і цілих галузей багаторазово підкреслювалися в численних дослідженнях вітчизняних учених, а також у законодавчих актах і директивних документах вищих органів влади нашої країни.

Інвестиційна діяльність охоплює всі сфери народного господарства – сферу матеріального виробництва й соціальну сферу. Потреба у збереженні позитивної динаміки економічного зростання, досягнутої останніми роками, та подальші структурні реформи в Україні засвідчують актуальність пошуку потенційних джерел формування інвестиційних ресурсів.

Інвестиційні ресурси — це всі види економічних ресурсів, що залучаються з метою вкладення в об'єкти інвестування. Розрізняють такі форми інвестиційних ресурсів: фінансові, матеріальні, нематеріальні, трудові, інформацію та підприємницький хист. Враховуючи це, можна відокремити фінансові й нефінансові джерела формування інвестиційних ресурсів. У статті буде зосереджено увагу на вивчення фінансових джерел, під якими розуміються грошові ресурси, що використовуються для формування зазначених ресурсів у процесі інвестування.

Для більш детального розгляду джерел формування інвестиційних ресурсів в Україні слід проаналізувати структуру інвестицій у вітчизняну економіку (таблиця 1).

Інвестиції за джерелами фінансування, у фактичних цінах (млн грн) та у відсотках до загального обсягу

Таблиця 1.

Джерела	Роки
	2005		2006		2007		2008 (січень – вересень)
	млн.грн	%	млн.грн	%	млн.грн	%	млн.грн	%
Кошти державного бюджету	5077	5,5%	9605	6,5%	150773	6,8	6163,5	4,0
Кошти місцевих бюджетів	3915	4,2%	6732	4,5%	93703	4,2	5837,7	3,7
Власні кошти підприємств та організацій	53424	57,4%	8913659,	8%	130514	58,6	96737,6	62,1
Кошти іноземних інвесторів	4688	5,0%	5094	3,4%	7251	3,3	4473,1	2,9
Кошти населення	3091	3,3%	5110	3,4%	18428	8,2	13784,7	8,8
Кредити банків та інші позики	13740	14,8%	21256	14,3%	33903	15,2	22704,9	14,6
Інші джерела фінансування	9161	9,8%	12036	8,1%	3908	1,8	2198,3	1,4

За даними інтернет-сторінки Державного комітету статистики - www.ukrstat.gov.ua.

Проаналізувавши дані таблиці, можна зробити висновок, що головним джерелом інвестиційних ресурсів є власні кошти підприємств. Інвестування з використанням коштів державного, місцевих бюджетів, коштів населення та зарубіжних інвесторів протягом 2005—2007 років залишалося стабільним, не виявляючи суттєвих тенденцій до зростання чи спаду, і становило порівняно незначну частку в загальній структурі інвестицій. Протягом цього ж періоду спостерігалася тенденція до активізації використання банківських кредитів та різних позик, що підтверджується поступовим збільшенням їхньої ваги при фактично такому ж незначному зменшенні частки власних ресурсів. Але вже у першому півріччі 2008 року спостерігаються зміни у бік зменшення інвестицій за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, іноземних інвесторів. Цей період також відрізняється зменшення ваги інвестицій за рахунок кредитів та позик банків. Усе це є передвісниками економічної кризи, що розгоряється у світі.

Отже, близько 60 % капітальних вкладень в Україні тенденційно реалізується за рахунок власних коштів підприємств. Більшу частину цих коштів становлять прибуток та амортизаційні відрахування.

Інвестиційна активність визначається реальною прибутковістю економіки особливо за сучасних нестабільних умов. Проте українська економіка залишається порівняно малоприбутковою. Головною причиною того, що прибуток не виконує своєї ролі ключового джерела інвестиційних ресурсів для підприємства, є неефективна податкова система. Саме тягар оподаткування зумовлює перехід значної частки доходів у тінь. У цьому контексті як позитив варто відзначити активізацію обговорення із січня 2007 року урядового проекту концепції реформування податкової системи України, який передбачає, зокрема, зниження ставки податку на прибуток підприємств з 25 % до 20 % до 2012 року. Отже, без реформування податкової системи на підприємствах, що справно сплачують податки, найближчими роками не варто очікувати істотного зростання прибутковості виробництва. Лише з поглибленням НТП, зростанням виробництва й підвищенням його рентабельності роль прибутку як інвестиційного джерела в Україні буде зростатиме.

Важливим джерелом ресурсів для інвестування є також кошти державного й місцевих бюджетів. Їхня частка протягом останніх років сумарно становить близько 10 %, або майже 10 млрд. грн у грошовому еквіваленті щороку з незначними коливаннями (таблиця 1). Можна стверджувати, що нині бюджетним інвестиціям приділяється недостатньо уваги і спостерігається тенденція до зменшення через скорочення бюджетних витрат. Місцеві бюджети на сьогодні складають в інвестуванні незначну частку.

Отже, існує потреба у посиленні державного впливу на інвестиційну сферу, формуванні бюджету розвитку, щорічному виділенні централізованих капіталовкладень у розмірі не менш як 3% від ВВП, спрямуванні бюджетних коштів на фінансування державних програм на конкурсних засадах із використанням інструментарію державних асигнувань.

Важливе джерело інвестиційних ресурсів для будь-якої економіки - це кошти фінансово-кредитної системи. На жаль, попри динамічний розвиток останніми роками вітчизняні банківські установи надають ще недостатню кількість послуг і є фінансово слабкими. За дуже високих темпів нарощування активів, не адекватних нарощуванню капіталу, банківська система стає дедалі ризикованішою в умовах відсутності запасу ліквідності. Ще одна проблема - вкрай незначна частка інвестиційного портфеля у структурі активів, яка становить лише 4,1 % при розмірі кредитного портфеля 76,4% (на 1. 01. 2008 року), що свідчить про низьку інвестиційну активність. В Україні слід працювати над нарощуванням обсягів кредитування, інтенсифікацією використання сучасних банківських технологій та банківського менеджменту, розширенням спектра банківських послуг і поліпшенням їхньої якості, зниженням відсоткової ставки за кредитами, підвищенням ліквідності. Це дасть змогу підтримувати конкурентоспроможність та інвестиційний потенціал вітчизняної банківської системи, кошти якої мають стати важливим джерелом формування інвестиційних ресурсів в Україні.

У структурі зобов'язань банків вклади фізичних осіб становлять 35,7 %, а юридичних осіб - 25,9% (на 1. 01. 2008 року). Це засвідчує, що банки нарешті почали акумулювати заощадження громадян, що мають спрямовуватися зокрема на інвестування. Важливу роль у стимулюванні цих тенденцій має відіграти збільшення на початку 2009 року Фондом гарантування внесків фізичних осіб розміру компенсацій вкладникам збанкрутілих банків із 50 до 100 тисяч гривень. Банкіри вважають, що ця компенсація дасть змогу захистити 97,1 % вкладників.

Власне, заощадження є величезним прихованим джерелом інвестиційних ресурсів. За статистичною інформацією, українці на сьогодні витрачають свої заощадження таким чином: 1) інвестиції в цінні папери - 1 %; 2) купівля золотих прикрас - 2 %; 3) у розвиток власного бізнесу - 2 %; 4) рахунок в банку у валюті — 3 %; 5) купівля готівки - 7 %; 6) рахунок у банку в гривні 33 %; 7) готівка в гривні - 40 %; 8) інше - 12%. З цих даних спостерігається те, що видатків інвестиційного спрямування дуже мало. Як бачимо, така структура доходів, де найбільшу частку становлять трансфертні виплати, є несприятливою для інвестицій. Той факт, що 50 % чи більше коштів населення тримає на руках і, відповідно, ці гроші не працюють на вітчизняну економіку, не має жодного виправдання, оскільки супроводжується величезними втратами.

Отже, слід констатувати той факт, що у зв'язку зі слабкістю фінансово-кредитної системи в українській економіці та наявністю світової кризи надзвичайно актуальною є проблема акумуляції інвестиційних ресурсів і їх цільове спрямування на реалізацію відповідних проектів. А обмеженість вітчизняних фінансових джерел формування інвестиційних ресурсів спонукає до пошуку зарубіжних джерел фінансування.