Экономические науки/7. Учет и аудит

 

Пляченко О.С.

Криворізький економічний інститут Київського національного економічного університету ім. В. Гетьман, Україна

Проблеми сучасної нормативної бази щодо обліку доходів підприємства в Україні

 

Кінцевою метою діяльності кожного підприємства є отримання прибутку, джерелом якого виступають різні види доходів. Тому для формування достовірної суми прибутку необхідним є правильне відображення цих доходів в обліку та звітності. Однак, сучасна нормативна база України, що стосується обліку доходів є недосконалою і містить багато неточностей та протиріч. А це, в свою чергу, заважає бухгалтерам адекватно представляти інформацію про доходи підприємства.

Зокрема, основними нормативними документами, які регулюють облік доходів підприємства в Україні є: Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996, П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати», П(С)БО 15 «Доходи», План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій та Інструкція про його застосування.

Отож, розглянемо окремі неточності, що містяться в даних нормативних актах.

Перш за все у ПС(Б)О з поняттям доходу пов’язаний такий термін як «ймовірність». Однак, П(С)БО, використовуючи постійно слово «ймовірність» стосовно різних подій, не наводять жодних рекомендацій щодо кількісного визначення, яке б уточнило ступінь цієї ймовірності. Логічним буде висновок, що ймовірною можна вважати подію з найнижчим рівнем імовірності. За оцінками ж зарубіжних фахівців, ймовірною може вважатися подія зі ступенем вірогідності не менше, ніж 50%. Тому доцільним буде все ж таки зазначити кількісний критерій для даного поняття.

Як відомо, однією з умов визнання доходу від реалізації є передача покупцеві всіх ризиків і вигод, пов’язаних з правом власності на продукцію. МСФЗ 18 на відміну від П(С)БО 15, як критерій визнання доходу від реалізації продукції (товарів) встановлює передачу покупцеві не всіх, а лише суттєвих ризиків і вигод, пов’язаних з правом власності на продукцію (товар) (параграф 14 МСФЗ 18). Так, наприклад, звичайні гарантійні зобов’язання продавця, будучи ризиком, пов’язаним із правом власності, який несе після продажу продавець, водночас не розглядаються як суттєвий ризик (параграф 16 МСФЗ 18). Такі незначні ризики не заважають продавцю визнавати дохід (параграф 18 МСФЗ 18). Український Мінфін, офіційно не роз’яснивши змісту категорії «ризики й вигоди, пов’язані з правом власності» і не запровадивши в національні стандарти ознаки суттєвості ризиків і вигод, дав українським підприємствам можливість довільних трактувань цих понять.

Щодо розмежування тих чи інших доходів за видами діяльності, то тут також існують проблеми, зокрема, це стосується доходів від фінансової та інвестиційної діяльності.

По-перше, згідно з "Інструкцією про застосування Плану рахун­ків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій" рахунки 72 "Дохід від участі в капіталі" і 73 "Інші фінансові доходи" кореспондують з субрахунком 792 "Результат фінансових операцій", тобто на цих рахунках ведеться облік результатів фінансової діяльності. Проте, відповідно до пункту 4 П(С)БО 3 метод участі в капіталі є методом обліку інвестицій, згідно з яким балансова вартість інвестицій відповідно збільшується чи зменшується на суму збільшення чи зменшення долі інвестора у власному капіталі об'єкта інвестування. Таке визначення підтверджує належність зазначених операцій до інвестиційної діяльності.

По-друге, отримані дивіденди, відсотки, фінансові результати від інвестицій у П(С)БО 4 віднесені до інвестиційної діяльності, а в П(С)БО 3 і Плані рахунків - до фінансової. Оскільки, інвестиційна діяльність являє собою придбання та реалізацію тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів, доходи від реалізації фінансових інвестицій належать до інвестиційної діяльності.

Доходи від неопераційної курсової різниці можуть бути як від фінансової, так і від інвестиційної діяльності, як зазначено в "Інструк­ції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і органі­зацій". Через це, доцільно поділити їх на доходи від неопераційної курсової різниці фінансової діяльності та доходи від неопераційної курсової різниці інвестиційної діяльності.

Крім того, буде доцільним внести зміни в редакцію першої частини п. 35 ПС(Б)О 3, згідно з якою «у статтях «Надзвичайні доходи» і «Надзвичайні витрати» відображаються відповідно: невідшкодовані втрати від надзвичайних подій (стихійного лиха, пожеж, техногенних аварій тощо), включаючи затрати на запобігання виникненню втрат від стихійного лиха та техногенних аварій, які визначені за вирахуванням суми страхового відшкодування та покриття витрат від надзвичайних ситуацій за рахунок інших джерел».

При цьому виникає запитання: як у надзвичайних доходах можуть бути відображені невідшкодовані втрати від надзвичайних подій? Словосполучення «невідшкодовані втрати» означає різницю між дійсними витратами і частковим їх покриттям за рахунок різних джерел. Доцільніше буде зазначити, що у статті «Надзвичайні доходи» потрібно відображати суми страхового відшкодування та покриття витрат від надзвичайних ситуацій за рахунок інших джерел за вирахуванням фактичних втрат від надзвичайних подій (стихійного лиха, пожеж, техногенних аварій тощо), включаючи затрати на запобігання виникненню втрат від стихійного лиха та техногенних аварій. А зміст статті «Надзвичайні витрати» залишити незмінним. І взагалі, краще було б у статті «Надзвичайні доходи» (р. 200 ф. № 2) відображати доходи, які узагальнюються на рахунку 75 «Надзвичайні доходи», а у статті «Надзвичайні витрати» (р. 205 ф. № 2) – витрати по рахунку 99 цієї самої назви.

Отже, гнучкість наявних бухгалтерських норм, самостійність у професійних думках і відсутність відповідних офіційних коментарів можуть створювати передумови для невірного відображення доходів підприємства та спотворень звітності. Тому нормативні документи потребують подальшого доопрацювання та узгодження, або хоча б надання їх змістовних роз’яснень.

 

Література:

1.     Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (зі змінами і доповненнями).

2.     Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом МФУ від 30.11.1999 р. № 291.

3.     План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом МФУ від 30.11.1999 р. № 291.

4.     Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» від 31.03.1999 р. № 87.

5.     Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати» від 31.03.1999 р. № 87.

6.     Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 «Звіт про рух грошових коштів» від 31.03.1999 р. № 87.

7.     Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» від 29.11.1999 р. № 290.

8.     Голов С. Ф., Костюченко В. М. Бухгалтерський облік та фінансова звітність за міжнародними стандартами. – К.: Лібра, 2004.