Экономические науки / 10. Экономика предприятия

Денисюк О.Г., аспірант

Житомирський державний технологічний університет

Структура майнового потенціалу господарюючих систем

Сучасні суб’єкти господарювання є складними економічними, соціотехнічними системами, ефективне управління якими в неадекватних умовах зовнішнього середовища є основою їх успішного функціонування та постійного нарощення власного сукупного потенціалу. Забезпечити стійкість підприємства дозволяє найважливіший стратегічний ресурс – майновий потенціал господарюючої системи.

Майновий потенціал господарюючої системи – це сукупність ресурсів, які контролюються підприємством в результаті минулих подій, функціонують у матеріальній, нематеріальній, фінансовій формах та, використовуючи які, підприємство очікує отримати економічні вигоди у майбутньому та результатів господарської діяльності у формі чистого доходу, доданої вартості та чистого прибутку.

При дослідженні майнового потенціалу необхідною умовою є обґрунтування його структури. Вивчення структури майнового потенціалу підприємства ґрунтується на системному підході. Системний підхід представляє собою напрям методології наукового пізнання, в основі якого лежить розгляд об’єктів як систем, що дозволить дослідити важкодоступні властивості та взаємозв’язки в об’єктах. Системний підхід дає можливість відобразити майновий потенціал як комплекс взаємопов’язаних підсистем, об’єднаних спільними цілями, розкрити його інтегровані властивості, внутрішні та зовнішні зв’язки [2].

Під структурою (від лат. structura – побудова, розташування, порядок) розуміють внутрішню організацію системи, спосіб взаємозв’язку та взаємодії елементів, які складають систему, при цьому структуризація об’єкта дослідження визначається внутрішніми властивостями системи [3, с. 16].

Структуру майнового потенціалу підприємства складають ресурси підприємства та результати його господарювання (рис. 1).

Рис. 1. Структура майнового потенціалу підприємства

Майновий потенціал підприємства забезпечує весь процес господарської діяльності на підприємстві. Відповідно до цього всі його складові елементи забезпечують відповідні стадії даного процесу. Так, основні засоби та виробничі запаси створюють основу для виробництва продукції (товарів, робіт, послуг); готова продукції та товари – забезпечують процес відносин з покупцями; дебіторська заборгованість характеризує частину майнового потенціалу, яка залучена іншими суб’єктами господарювання, тобто на певний проміжок часу вилучена з процесу господарювання даного підприємства. Грошові кошти є узагальнюючим результативним активом, за допомогою якого суб’єкт господарювання може поповнити основні засоби та виробничі запаси.

Основними чинниками, що впливають на структуру основних засобів підприємства є: виробничі та матеріально-технічні особливості галузі господарювання підприємства; форми організації виробничого процесу; форми відтворення основних засобів; технічний рівень виробництва; місце розміщення підприємства [1, c. 153].

Структура ж оборотних активів залежить від: видів продукції, які випускаються підприємством (матеріаломісткі, трудомісткі, унікальні); характеру виробництва (неперервне, дискретне, сезонне); тривалості технологічного циклу (від кількох годин до кількох років); територіального розміщення виробництва (віддаленість від постачальників матеріальних ресурсів збільшує питому вагу виробничих запасів у структурі оборотних активів, неосвоєність території впливає на витрати майбутніх періодів)
[1, с. 178].

В свою чергу, основними категоріями, які відображають результати господарювання підприємства є чистий доход, додана вартість та чистий прибуток.

Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відповідних податків, зборів, знижок тощо.

Додана вартість створюється як ефект діяльності господарюючих суб’єктів, в свою чергу чистий прибуток розраховується власниками з використанням визначених державою нормативів. Реальний чистий прибуток підприємств можливо визначати лише після їх ліквідації шляхом порівняння одержаних і вкладених активів. З іншого боку, додана вартість – це інтегрований показник участі підприємств у формуванні рівня доходів працівників, соціального забезпечення населення, бюджету держави, їх готовності до поновлення запасів активів та розширеної діяльності (приросту активів за рахунок власного капіталу).

Елементами доданої вартості є нарахована амортизація, доходи персоналу, чистий прибуток, податки та обов’язкові платежі (витрати на соціальні гарантії). Кожен з елементів утвореної доданої вартості по різному та в різній мірі формує та накопичує майновий потенціал підприємства.

Важливим елементом сформованої підприємством доданої вартості є чистий прибуток, який створюється на підприємстві в результаті здійснення господарської діяльності і є основою формування підприємством потенціалу. За рахунок використання чистого прибутку підприємства провадять інвестиційну діяльність, яка є визначальною складовою при формуванні та накопиченні національного багатства на мікрорівні. Окрім того з чистого прибутку, який залишається у його розпорядженні виплачується дивіденди власникам підприємства, а також формується, при поточній збитковій діяльності, фонд споживання.

Отже, динамічний розвиток майнового потенціалу господарюючої системи в цілому та окремих його складових обумовлений впливом інновацій, нестабільністю зовнішніх чинників господарювання, кон’юнктурними умовами господарювання. За результатами цих змін систематично відбуваються структурні зрушення всередині майнового потенціалу, а також якісні та кількісні зміни економічних показників, які його характеризують.

Література:

1. Бойчик І.М. Економіка підприємства: навч. посібник / Бойчик І.М. – вид. 2-ге, доповн. і переробл. – К.: Атака, 2006. – 528 с.

2. Кизим Н.А. Крупномасштабные экономико-производственные системы: организация и хозяйствование. – Х.: Бизнес Информ, 1999. – 228 с.

3. Экономический потенциал региона: анализ, оценка, диагностика: Монография / Тищенко А.Н., Кизим Н.А., Кубах А.И., Давыскиба Е.В. – Х.: ИД «ИДЖЕК», 2005. – 176 с.