Економічні науки/10. Економіка підприємства

К.е.н. Трухан О.Л.

Житомирський державний технологічний університет, Україна

ЗАГАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ УПРАВЛІННЯ СТРАТЕГІЧНИМИ

ЗМІНАМИ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Внаслідок змін форм господарювання, удосконалення процесів, що відбуваються в зовнішньому середовищі діяльності, перед організаціями постають численні проблеми. Сьогодні виживання й розвиток організації в довгостроковій перспективі залежить від уміння своєчасно передбачити зміни на ринку й відповідно адаптувати свою діяльність, змінюючи асортимент продукції та послуг, форми обслуговування, збутову мережу, організаційну структуру, інші елементи внутрішнього потенціалу.

У даній роботі розглянемо основні складові процесу впровадження стратегічних змін, типові перешкоди, що трапляються на шляху адаптації до змін, фактори, що заважають «прощатися» з невдалими проектами та переходити до нових, а також практичний досвід визнаних світових лідерів, які стали такими саме тому, що в певний момент не побоялися зробити «різкий поворот» в сторону новизни та невизначеності.

Стратегічне управління можна визначити як систему управління організацією за умов нестабільного, швидкозмінного середовища, що забезпечує динамізм, адаптованість і конкурентоспроможність розвитку.

Говорячи про зміни в організації, ми маємо на увазі рішення керівника змінити одну або більше внутрішніх перемінних в організації, структурі, завданнях, технології та людському факторі.

На нашу думку, зміни призводять до нововведень, які найчастіше спричиняють [2, 3]:

– оцінку та зміну мети організації;

– зміну структури, тобто розподілу повноважень;

– зміну техніки, технологічних процесів, конструкцій виробів;

– модифікацію (зміну можливостей або поведінки) працівників;

– зміну організації виробничо-господарської діяльності.

Зміни, які відбуваються в процесі функціонування підприємства поділяються на стратегічні та тактичні. Стратегічні зміни в підприємстві відбуваються як відповідь на бурхливий розвиток ринку (тобто зовнішні зміни) або вони обумовлюються зміною цільових орієнтирів підприємства та на відміну від тактичних змін стосуються всіх аспектів його діяльності. Отже, можна виділити такі типи стратегічних змін:

1. Зміни в підприємстві, обумовлені обраною стратегією (або її коригуванням в процесі реалізації), можуть бути за видами як частковими, локальними, так і радикальними.

2. Зміни в підприємстві, зумовлені кардинальними змінами умов функціонування, за характером належать до радикальних.

При наявності досить широкого спектру концепцій управління стратегічними змінами в організації, загальною рисою їх є така настанова: забезпечення переходу організації у якісно новий стан за допомогою певних засобів, що є способом реалізації сукупності стратегій («стратегічного набору») організації. Окреме місце при цьому займає характеристика варіантів управління стратегічними змінами, запропонована різними авторами. Так, відомий фахівець стратегічного управління А. Буржуа розглядає авторитарний, контролюючий, підходи на основі співробітництва та за допомогою зміни організаційної культури, «чемпіонський» підхід [2, с.602].

Нижче перераховані найбільш вагомі труднощі, що виникають у процесі здійснення стратегічних змін [1, 3]:

– процес займає більше часу, чим передбачалося;

– в процесі реалізації виникають значні проблеми, які не були передбачені раніше;

– координація різних сторін діяльності по здійсненню змін виявилася неадекватною;

– інші види діяльності відволікали увагу від виконання рішень;

– у виконавців змін не вистачило знань і досвіду;

– рядові співробітники виявилися недостатньо підготовленими;

– зовнішні об’єктивні фактори зовнішнього середовища спричинили негативний вплив на реалізацію змін;

– управління зміною з боку вищого керівництва виявилося недостатньо адекватним та ін.

Таким чином, процес втілення стратегічних змін та управління ними в організації складається з певних стадій, які можна назвати життєвим циклом змін. Основною перешкодою, що стоїть перед керівниками та бізнесменами у процесі управління змінами, є консерватизм щодо неефективних та застарілих проектів, від яких потрібно якнайскоріше відмовитись задля попередження майбутніх збитків та зменшення їх негативного економічного та психологічного впливу.

Важливою складовою процесу управління змінами є створення креативної обстановки, яка б забезпечила «генерування змін». При практичному впровадженні змін слід звертати увагу на фактори, що ослаблюють організацію у період адаптації до змін. При цьому на новий рівень має бути виведена робота з персоналом, який становить основу організації та визначає процес впровадження стратегічних змін.

Література:

1. Ковени М. Стратегический разрыв: Технологии воплощения корпоративной стратегии в жизнь / Майкл Ковени, Деннис Гэнстер, Брайан Хартлен, Дейв Кинг; Пер. с англ. – М.: Альпина Бизнес Букс, 2004. – 232с.

2. Шершньова З.Є. Стратегічне управління: Підручник. – 2-ге вид., перероб. і доп. –К.: КНЕУ, 2004. – 699с.

3. Управление в условиях неопределенности / Пер. с англ. – М.: Альпина Бизнес Букс, 2006. – 213с.