Марченко С.І., Павленко О.О., Фоміна Л.В.

Макіївський економіко-гуманітарний інститут

Перспективи подальшого розвитку бухгалтерського обліку в Україні

Методика бухгалтерського обліку в Україні історично сформувалася на основі системи бухгалтерського обліку колишнього СРСР, яка розвивалася в умовах адміністративно-командної економіки, заснованій на державній власності. Система обліку знаходилася в прямій залежності від методологічних основ діючого планування та орієнтувалася на забезпечення управління діяльністю підприємств з боку держави. Облікова система, що склалася, повністю відповідала моделі функціонування планової економіки і була достатньо ефективною в тих умовах, але виявилася не пристосованою для відображення господарських фактів в нових економічних умовах.

Сьогодні відбувається активний розвиток недержавних форм власності та різних організаційних форм бізнесу. Разом з цим повинен розвиватися і бухгалтерській облік, адаптуючись до реалій господарювання.

Проблема розвитку бухгалтерського обліку постійно знаходиться в центрі уваги багатьох науковців, серед яких слід відзначити О. Бородкіна, Ф. Бутинця, С. Голова, В. Гетьмана М., Дем’яненка, Г. Кірейцева, А. Кузьмінського, М. Кужельного, В. Лінника, С. Николаєву, П. Саблука, В. Сопка, Я. Соколова, М. Чумаченка, В. Швеця та інших. Кожен з них має свою особисту точку зору на перспективу розвитку напрямів регламентації та реформування бухгалтерського обліку.

Зокрема Ф.Бутинець вважає, що „...за тривалий час псевдо реформ обліку Україна практично втратила колишній бухгалтерський облік, кадри, які розуміли значення і роль теорії та практики обліку, його сутність і функції в частині збереження майна власника, надання інформації для управління, правильності обчислення фінансового результату діяльності” [1, с. 111].

В.Моссаковський і Т.Кононенко відмічають: „На нашу думку, настав період, коли слід проаналізувати сучасний стан обліку, уточнити організаційні та методологічні аспекти функціонування існуючої облікової системи в Україні та в інших країнах, визначити досягнення та розробити шляхи поліпшення та напрями подальшого вдосконалення інформаційного забезпечення управління економікою України та його окремих ланок” [5, с. 8].

Для цього більшість вітчизняних вчених вказують на необхідність розробки концепції подальшого розвитку бухгалтерського обліку в Україні. Так, Ф.Бутицець вважає, що „для впевненого руху вперед пропонується підготувати та внести на розгляд Методологічної ради Міністерства фінансів України Концепцію розвитку облікової системи в умовах становлення ринкових відносин (на 2003-2013 рр.)... – просту і зрозумілу кожному бізнесмену, власнику та користувачу бухгалтерської інформації” [1, с. 133].

Н.Малюга стверджує, що актуальність розробки Концепції розвитку бухгалтерського обліку в Україні зумовлена низкою об’єктивних причин:

по-перше, така концепція має стати основою для вирішення актуальних проблем бухгалтерського обліку. Досвід суб’єктів господарювання різних видів економічної діяльності в Україні показує, що ігнорування концептуальних основ – незалежно від того, яку вони мають назву: філософські основи, методологічний підхід тощо – не є нездоланною перепоною, проте суттєво ускладнює і уповільнює вирішення конкретних проблем;

по-друге, концепція бухгалтерського обліку має стати серйозним підґрунтям для керівників і власників підприємств при розробці перспективних програм їх розвитку в умовах жорсткої конкуренції, а для державних органів і громадських організацій – при нормативному регулюванні бухгалтерського обліку;

по-третє, не можна не враховувати такі чинники, як створення деякої „психологічної комфортності” у бухгалтерів у зв’язку з формуванням цілісної картини системи бухгалтерського обліку в Україні, а також удосконалення бухгалтерської освіти, яка в нашій країні традиційно будується за принципом „від загального до часткового”;

по-четверте, недостатні темпи реформування бухгалтерського обліку і звітності протягом 1992-2005 рр. та нові тенденції розвитку бухгалтерського обліку у світі [4, с. 465].

В.Моссаковський вважає, що така Концепція має складатися з двох частин. У першій частині слід сформулювати бачення стану обліку, який би відповідав вимогам сьогодення, а у другій – основні етапи, які мають бути виконані, щоб отримати бажаний результат. Він пропонує в таку Концепцію внести:

- методологічні засади, такі як чітке визначення методики оцінки активів, розрахунків амортизації, створення резервів, заклавши тим самим єдині засади формування інформації, яка буде узагальнюватися, застосування єдиної методики визначення прибутку у фінансовій і податковій звітності тощо;

- організаційні заходи, що включають створення Державного комітету з бухгалтерського обліку і звітності, науково-дослідного інституту з бухгалтерського обліку, аудиту, аналізу та судової експертизи, єдиного об’єднання професійних бухгалтерів і аудиторів України та створення його регіональних центрів тощо;

- побудова управлінського обліку передбачає залишити у країні систему обліку витрат, яка органічно вписується в систему бухгалтерського обліку, розробити методичні рекомендації з планування, визначення центрів відповідальності та обліку витрат, системи контролю й стимулювання виконавців тощо;

- побудова аудиторської діяльності має на меті посилити контроль з боку керівних органів щодо обґрунтованості аудиторських внесків, доручити Аудиторській палаті України перевірку обґрунтованості визначення плати за аудит, які встановлюють окремі аудиторські фірми і приватні аудитори при обслуговуванні клієнтів тощо;

- підвищення рівня кваліфікації спеціалістів з бухгалтерського обліку, що включає створення при державному комітеті з бухгалтерського обліку спеціальну комісію для здійснення контрольних перевірок організації навчального процесу в навчальних закладах, підготовки якісних навчальних посібників, організації навчальних лабораторій, створення навчальних закладів (факультетів) з підвищення кваліфікації викладачів бухгалтерського обліку тощо [4].

На думку С.Голова, передумовою подальшого розвитку бухгалтерського обліку в Україні є:

- перегляд теоретичних основ бухгалтерського обліку з урахуванням ускладнення управління, зростання ролі інтелектуального капіталу як ключового чинника конкурентоспроможності, сучасних інформаційних технологій тобто вивчення сучасних теорій, перегляд предмета й методу бухгалтерського обліку;

- диференціація вимог до фінансової звітності. Так, суб’єкти господарської діяльності повинні застосовувати єдині принципи оцінки та розкриття інформації, але обсяг інформації визначається винятково потребами користувачів;

- реуніфікація обліку та звітності, що передбачає відмову від жорстких форм фінансової звітності з обов’язковими кодами рядків, і збереження лише загальної структури фінансових звітів і мінімальних вимог до розкриття інформації тощо;

- безперервна професійна освіта, сертифікація бухгалтерів, що сприяє зростанню кваліфікації бухгалтерів і престижу професії, зниження ризику для учасників фондового ринку і фінансових інститутів, гармонізації української системи професійної підготовки бухгалтерів з міжнародними стандартами, підвищенню ефективності системи корпоративного управління, посиленню контролю за дотриманням норм професійної етики бухгалтерів і аудиторів;

- активна позиція бухгалтерської спільноти, а саме професійних організацій бухгалтерів і аудиторів, засобів масової інформації, зокрема професійних видань з бухгалтерського обліку;

- формування сучасної парадигми обліку та звітності, метою якої є створення інформаційної інфраструктури, адекватної вимогам ринкової економіки в інтересах усіх членів суспільства [2].

Треба відмітити, що серед українських вчених немає єдиної думки щодо наповнення Концепції розвитку бухгалтерського обліку, що в деякій мірі уповільнює її розробку. Так, на відміну від С. Голова, більшість науковців схиляється до думки про необхідність уніфікації звітної інформації. Ф.Бутинець один із висновків своєї монографії сформулював так: „...порівнянність, зіставність, аналітичність, якість і універсальність – набуття цих характеристик інформацією, яка отримується на виході з системи бухгалтерського обліку, тобто ведення його за єдиними стандартами в межах країни” [1, с. 429-430]. Крім того, якщо провести диференціацію вимог до фінансової звітності і її реуніфікацію, то не виконуватимуться зовнішні функції бухгалтерського обліку, до яких Г. Кірейцев відніс науково-пізнавальну, контрольну, інформаційну, мотивуючу, прогностичну, регулюючу, функцію правового захисту суб’єктів господарювання [3]. Звітна інформація одного підприємства ще більше відрізнятиметься від даних іншого. Цей факт ставить під сумнів доцільність зведення фінансової звітності органами статистики через незіставність даних.

Таким чином, рішення про зміни в бухгалтерському обліку повинні прийматися з урахуванням його ролі в суспільному житті країни з урахуванням поточних і перспективних завдань. Враховуючи історичні, соціальні та економічні особливості розвитку України, доцільним є запровадження державного регулювання і встановлення єдиних методологічних засад обліку. В той же час такі заходи повинні будуватися на оновлених основах – через чітке дотримання всіма суб’єктами господарювання вимог нормативних актів, що формують українську систему бухгалтерського законодавства. Сьогодні необхідна інституційна перебудова системи регулювання бухгалтерського обліку та звітності, де держава буде відігравати провідну роль за активної участі професійних громадських бухгалтерських організацій.

Література:

1. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський облік в Україні. Міфологія. Ч.2. – Житомир, 2003. – 524 с.

2. Голов С. Ретроспективний погляд на реформування бухгалтерського обліку в Україні. Анти міфологія // Бухгалтерський облік і аудит. – 2006. - №2. – с. 3-13

3. Кірейцев Г.Г. Методологічні засади формування та розвитку національної системи бухгалтерського обліку в Україні // Вісник ЖДТУ. - №2 (24)

4. Малюга Н.М. Бухгалтерський облік в Україні: теорія й методологія, перспективи розвитку: Монографія. – Житомир, 2005. – 548 с.

5. Моссаковський В. Концепція побудови бухгалтерського обліку в Україні // Бухгалтерський облік і аудит. – 2007. - №10. – с. 18-25

6. Моссаковський В., Кононенко Т. Концепція обліку в Україні // Бухгалтерський облік і аудит. – 2004. - №11. – с.8-13