Економічні науки / 6.Маркетинг і менеджмент.

Свобода Т.І.

Харківський державний університет харчування та торгівлі

Первомайський факультет

Менеджмент у контексті розвитку економічної теорії

У кінці XX – на початку XXI ст. вітчизняні дослідники економічної теорії зробили великий внесок у розробку науки, зокрема, царині методології аналізу та з’ясування сутності трансформаційних процесів сучасних економічних систем. Дістали заслужене визнання ґрунтової праці ряду провідних учених державної установи «Інститут економіки та прогнозування» НАН України, Київського національного університету імені Т. Г. Шевченка, Київського національного економічного університету тощо.

Прийнято вважати, що економічна теорія є наукою суспільною, яка має свої власні позитивні і нормативні виміри. Але навіть останні – це здебільшого макроекономічні нормативи, пов’язані з політикою держави, прогнозом її розвитку. Пошук об’єктивних законів, закономірностей поступального руху суспільства був і залишається предметом цієї науки; ніякі економіки чи мікроекономіка не можуть цього змінити, так само як і об’єкта економічної науки – суспільства, забезпечення його існування і прогресу.

Менеджмент як наука вивчає відносини між людиною і річчю, предметом праці, засобом праці. Об’єктом, на відміну від економічної теорії, слугує господарюючий суб’єкт будь – якого рівня, кінцева мета якого – не просто ефективна діяльність, а максимально можливий грошовий дохід(прибуток).

Отже, цілком природно, що менеджмент, який спочатку існував лише як реальна практика управління, певне його мистецтво, на етапі абстрактного пізнання почав розвиватися під впливом економічної теорії, відображаючи результати її досліджень проблеми. Так, школа наукового менеджменту відбила досягнення економічної теорії щодо поділу праці, визнання того, що техніка, НТП сприяють збільшенню кількості продуктів праці і водночас зменшенню вартості, тож і ціни кожної їх одиниці.

Наступний важливий крок у розвитку управлінської думки, тісно пов'язаний з попереднім, був зроблений адміністративною школою менеджменту. Ця школа успадкувала досягнення економічної теорії у царині досліджень концентрації і централізації капіталу, укрупнення виробництва, яке вимагає планування, розпорядження, координації, контролю, тобто організації в широкому розумінні цього слова не тільки на окремо взятому робочому місці, а й на підприємстві в цілому (А. Файоль, Л. Урвік, М. Вебер).

Теорія людських відносин як школа в менеджменті базується на дослідженнях, пов’язаних з розумінням негомогенності факторів виробництва, зокрема, того, що праця(людина) в умовах НТП набагато важливіша, ніж інші фактори.

Кількісна школа, яка поки що залишається останньою у концептуальному напрацюванні менеджменту як науки, поставила прийняття управлінських рішень у безпосередню залежність від досягнень інформатики. Саме американський економіст Герберт А. Саймон, лауреат Нобелівської премії 1978 р., став використовувати з цією метою комп’ютер, коли інформатика тільки – но починала своє існування.

Еволюція менеджменту 2 – ї половини XX ст.. визначила і тенденції його майбутнього розвитку. Ці тенденції були розглянуті в одній з наших попередніх публікацій.

По – перше, спостерігатиметься певне повернення до минулого, тобто усвідомлення ролі ефективного використання матеріальної, технічної бази сучасного виробництва і послуг. Сучасний менеджмент має виходи з того, що головний впив на окремі компанії і на всю галузь здійснюють саме технології, які перебувають за межами останньої. Скажімо, фармацевтична індустрія сьогодні не могла б існувати, не використовуючи досягнення генетики, мікробіології, медичної електроніки тощо.

По – друге, посилиться увага до організації культури, а також різноманітних форм демократизації, участі пересічних працівників у прибутках і здійсненні управлінських функцій. Це означає, що грань між начальником і підлеглими на всіх рівнях управлінської ієрархії знівелюється.

По – третє, кількісно і якісно стане значнішою соціальна складова менеджменту, зросте його спільна з бізнесом соціальна відповідальність. Довгий час менеджмент ототожнювались з бізнесом, організованою комерційною діяльністю, спрямованою на виробництво реального продукту.

Четверта тенденція пов’язана з глобалізацією економіки, з прискоренням інтернаціоналізації виробництва і, відповідно, розподілом, обміном, споживанням товарів та послуг. При цьому слід урахувати, що новий етап інтернаціоналізації господарського життя позначений запровадженням інформаційно – комунікаційних технологій. Як наслідок, раціональний менеджмент почав поступатися місцем менеджменту на основі інформатики.

Названі тенденції цілком корелюють зі змінами, які відбуваються в економічній теорії.

Економічна теорія і торує економічний шлях для менеджменту. Саме вона (зокрема, зусиллями економістів - футорологів) дає можливість передбачати вплив внутрішніх та зовнішніх обставин на практику і наукові дослідження сучасного управління, виявити грані майбутніх змін не тільки в менеджменті, але й і в його носіях – менеджерах.