«Экономика» 15

Нєдєльчева Г. В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ БАНКРУТСТВОМ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ СУЧАСНОЇ КРИЗИ

На сьогоднішній день кризова ситуація в Україні охопила майже всі сфери діяльності на мікро- та макрорівні, що усугубилося тяжким становищем фінансово-економічного та законодавчо-правового поля країни. Така ситуація не дозволяє підприємствам працювати прибутково та позитивно впливати на економіку країни та її конкурентоспроможність на світовому ринку.

За оглядом засобів масової інформації в Україні за 2008 рік можна було спостерігати наступні негативні явища:

- найбільші за останні вісім років темпи інфляції та рост цін на товари та послуги, що фактично з’їли всі надбавки до доходів населення;

- знизилися темпи росту промислового виробництва і темп росту ВВП;

- погіршення кон’юнктури для українських товарів на міжнародних ринках, перш за все для металургійної промисловості, падіння закупівельних цін на українську продукцію і сільгоспсировину;

- негативне збільшення різниці між експортом та імпортом;

- рост державного боргу: на 01.01.08 р. він склав 84,5 млрд. дол. (60,2% ВВП у порівнянні з 51% ВВП у 2006 р.), а на 01.10.08р. – 100 млрд. дол. і перевищив критичний рівень, - а також рост дефіциту рахунку поточних операцій;

- значне зниження темпів приросту як капітальних, так і фінансових інвестицій, а також практичне припинення приватизації;

- різке погіршення ситуації на фінансово-кредитному ринку через різкий рост курсу долара та обвал на міжнародних валютних біржах, у той час, як в Україні спостерігається швидке зростання банківського кредитування, що спричиняє великі валютні зобов’язання перед іноземними фінансовими установами.

Все це призводить до масового банкрутства підприємств, особливо у виробничій та фінансовій сфері. І хоча причини банкрутства, у більшості випадків носіть внутрішній характер, на сьогодні головним фактором неплатоспроможності та неліквідності багатьох підприємств є саме фінансова криза, тобто зовнішній фактор, який саме підприємство контролювати не в змозі. Отже, в такій ситуації основна увага припадає на керуючі органи управління процесами банкрутства та необхідність розробки й впровадження ними ефективної й дієвої правової та методологічної бази.

В Україні основними керуючими органами системи управління процесом банкрутства виступають Агентство з питань банкрутства, Фонд державного майна та Управління з питань власності та банкрутства Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, якому підзвітні і підконтрольні на регіональному рівні відповідні територіальні управління (відділи) Мінекономіки з питань банкрутства.

Основними функціями цих органів є: створення організаційних, фінансово-економічних, правових, юридичних та інших умов ефективного відновлення платоспроможності підприємств; проведення ліцензування арбітражних керуючих; забезпечення проведення процедури банкрутства щодо відсутнього боржника; ведення єдиної бази даних щодо підприємств-банкрути; формування вимог щодо наведення арбітражним керуючим інформації про підприємства-банкрути тощо, так і окремі функція. Регіональні управління також роблять підготовку на запити висновків про наявність ознак прихованого, фіктивного банкрутства і надають консультаційну, інформаційну та іншу допомогу юридичним та фізичним особам з зазначених питань [1, 2].

Для стабілізації економіки від державних керуючих органів системи управління процесом банкрутства потрібне ефективне виконання їх функцій та забезпечення послідовності у розв’язанні бюджетних проблем, що забезпечить проведення з позитивним ефектом реструктуризація неплатоспроможних та нерентабельних підприємств, а також спричинить зменшення прямих бюджетних виплат і прихованих субсидій.

На нашу думку, одним з напрямків, що слід впровадити у діяльність цих органів, - це створення на базі інформаційного центру зазначених державних служб спеціальної інформаційно-консультаційної бази, яка мала б відповідну до всіх вимог інформацію щодо питань попередження та виходу з кризи підприємств з різною специфікою діяльності. А також слід відібрати з висококваліфікованих кадрів декілька фахівці, які мають відповідати за забезпечення цієї інформаційної бази та робити аналіз й облік даних. Крім цього, потрібно налагодити роботу інформаційних каналів передачі й обробки даних з метою швидкого обміну інформацією між співробітника служб антикризового управління та обміном досвідом керівників великих підприємств щодо виводу їх з кризового стану. Від державних служб, окрім зазначеного, слід розробити нові підходи і вимоги до кваліфікації фахівців в області санації і банкрутства, впровадити нову шкалу оцінки професійних даних арбітражних керуючих для поділу їх на окремі категорії за спеціалізацією їх діяльності, практичними навичками, знаннями та іншими кваліфікаційними даними.

Таким чином, у негативній ситуації, що склалася у вітчизняній економіці на сьогоднішній день, більшість підприємств лише тоді будуть в змозі самостійно подолати кризові явища на підприємстві, коли державні керуючі органи та керівники самих підприємств поєднають власні зусилля та створять і впровадять у дію ефективні інформаційний та управлінський механізми відновлення платоспроможності та рентабельності підприємств. У іншому випадку, ні підприємств, ні країна не зможе вийти з кризового стану.

Література:

1. Мараховська К.А. Регулювання відновлення платоспроможності або банкрутства підприємств та напрями його вдосконалення // Формування ринкових відносин в Україні. – 2004. - №12(43). – С.57-60.

2. Штангрет А.М. Антикризове управління підприємством. – К.: Знання, 2007. – 335 с.