Економічні науки / 10. Економіка підприємства

Яцкевич І.В.

Одеська національна академія зв’язку ім. О. С. Попова

ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ТА ЗАХОДИ ЩОДО ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНІЙ СФЕРІ

Перехід до інфокомунікаційного суспільства визначається ключовою роллю телекомунікаційної сфери в економіці країни. Вона стала потужним двигуном, а певною мірою й причиною революційних змін у сучасному суспільстві.

Одним з перспективним напрямком розвитку телекомунікаційної сфери в сучасних умовах є формування та розвиток інноваційних підприємств які: забезпечують реалізацію інновацій, додаткові робочі місця, мають високу мобільність, раціональні форми управління.

Інноваційна діяльність в сучасних умовах розглядається як один з найважливіших факторів ефективного функціонування наукової сфері, оскільки саме в комплексі вони приносять найефективніший результат.

Більшість підприємств України усвідомлює необхідність інноваційної політики, але успішному її здійсненню заважають, перш за все, перешкоди фінансового характеру: великі витрати, відсутність фінансування, високі кредитні ставки, відсутність коштів у замовника, значний економічний ризик.

Інноваційна діяльність в телекомунікаційній сфері повинна означати вибір досі не випробуваних технологій, обладнань або послуг. Якщо технологічні можливості вже десь були випробувані і здійснені на практиці в економічній системі, то виробнича функція вже пройшла весь спектр технологічних можливостей. Однак в кризовій перехідній економіці України з метою припинення різкого спаду підприємницької діяльності, збереження науково-технічного і інтелектуального потенціалу потрібно поєднувати базові інновації з поліпшуючими і модифікаційними, враховуючи їх технічні параметри і ринкову ситуацію. Формування і розвиток інноваційного процесу повинен здійснюватися на основі реальних комерційних оцінок витрат і результатів кожної з його складових. Система стимулювання має сприяти найбільш повному розкриттю творчих можливостей до пошуку нових ідей і їх втілення в реальні інновації.

В основу систематизації інноваційної діяльності підприємств в телекомунікаційній сфері на вході і виході системи необхідно покласти такі чинники: зовнішнє і внутрішнє середовище, роль інноватора, технології і часу.

Підприємства як самостійні економічні суб’єкти, що діють в умовах телекомунікаційного ринку, при здійсненні інновацій в першу чергу орієнтуються на величину очікуваного прибутку. Різниця між очікуваним прибутком від реалізації інновацій і одержуваним прибутком від виробництва старої послуги (робіт, продукції) визначає розмір тих стимулів, які зацікавлюють підприємства здійснювати інноваційну діяльність і брати на себе пов'язаний з цим ризик.

Теоретичні дослідження показали, що в умовах сучасної конкуренції вигоди від інновацій є функцією від багатьох змінних: корисності нової послуги (робіт, продукції), ступеня його новизни, ринкового попиту, відповідності інновації соціальним цілям і вимогам екологічної безпеки.

В перехідній кризовій економіці на показники витрат і результатів інноваційного процесу мають значний вплив інфляційна динаміка, ціновий паритет, збереження монополізму виробника і продавця.

В інноваційному підприємництві діючих в телекомунікаційній сфері важливе значення мають терміни реалізації економічних інтересів виробників і споживачів технічної інновації. Дослідження показали, що для споживача це можливо тоді, коли витрати на придбання нової техніки та введення її в експлуатацію будуть відшкодовані на 1,5-2 роки раніше капітального ремонту чи виведення з експлуатації внаслідок морального старіння. Виробник буде зацікавлений у освоєнні нової техніки, якщо його сумарні витрати також окупляться за 1,5-2 роки до зняття з виробництва морально застарілої техніки.

Програмним документом інноваційної діяльності підприємства є письмовий бізнес-план. Він розкриває мету, засоби та очікувані результати від реалізації інновацій. Ефективність інноваційного проекту на всіх стадіях його реалізації визначається обґрунтованістю системи роздільних економічних показників. Обґрунтованість бізнес-плану щодо прибутковості вкладених інвестицій робить його привабливим для всіх учасників проекту. Показниками ефективності інноваційного проекту є ефективність вкладених інвестицій (термін окупності, індекс прибутковості, норма рентабельності, чистий дисконтовий доход); ефективність виробничої діяльності (рентабельність активів, рентабельність власного капіталу, рентабельність інвестицій, рентабельність інвестованого капіталу, рентабельність продаж, коефіцієнт оборотності капіталу).

Серед показників ефективності виробничої діяльності в перехідній економіці важливе значення має фінансова стійкість підприємства при реалізації інноваційних проектів - сукупність пов'язаних та всеохоплюючих завдань, обґрунтувань та управлінських рішень інноваційного характеру, які мають за мету реалізацію підприємницького задуму для досягнення конкретних цілей.

Низька платоспроможність підприємств і висока невизначеність макроекономічної ситуації в перехідній економіці посилює не тільки ризик інноваційної діяльності, але й затрудняє, а інколи робить неможливим передбачити процес реалізації бізнес-планів інноваційних проектів навіть у короткостроковому періоді.

Проблема успішної розробки та реалізації інноваційних підприємницьких проектів в контексті проведення економічної реформи в Україні набуває принципового значення, оскільки науково-технічний розвиток на вітчизняних підприємствах знаходиться на низькому рівні в порівняні з іншими країнами.

Необхідність забезпечення ефективності розробки і впровадження інноваційних підприємницьких проектів вимагає установлення чіткої послідовності виконання належних робіт — від появи підприємницького задуму де моменту його реалізації в телекомунікаційній сфері.

На етапі інвестиційного забезпечення інноваційних підприємницьких проектів розраховуються обсяги інвестування, визначаються джерела надходження інвестицій та можливість залучення конкретних інвесторів. При інвестуванні доцільно орієнтуватися на теперішню і майбутню вартість капіталу, що буде сприяти врахуванню ризиків і захисту інвестицій. Розробляючи стратегію і тактику реалізації інноваційних проектів в період трансформації, підприємства повинні бути готовими до ймовірного виробничого, фінансового та комерційного ризиків, які посилюються загальноекономічним становищем підприємств і макроекономічною нестабільністю в країні. Зниження величини ризику в складних умовах трансформації можливе через страхування, створення резервів непередбачених витрат, цінову політику.

Кожна одиниця витрат в інноваційному процесі має бути доцільною і відповідати збільшенню результатів. Однак, на нашу думку, економію витрат не слід розглядати як самоціль, а в зв'язку зі стратегічними цілями фірми, які можуть полягати в швидкому і повному оволодінні сегментом телекомунікаційного ринку, в досягненні стратегічного успіху в перспективі, негайному одержанні найвищого прибутку від інших результатів.

Таким чином, нові економічні умови вимагають інтенсивної інноваційної діяльності в телекомунікаційній сфері, підвищення уваги до ефективної організації досліджень та розробок, організації нововведень на всіх стадіях життєвого циклу послуги (робіт, продукції), зниження інноваційних ризиків. Тому, перш за все, необхідно прискорити: організацію фінансової підтримки інноваційного підприємництва (виникнення фондів венчурного фінансування інноваційної діяльності, або інших регіональних фондів підтримки науково-інноваційної сфери); виявлення інноваційного ресурсу та забезпечення до нього широкого доступу.