Економічні науки/Інвестиційна діяльність та фондові ринки
Студентка Корек’ян К.А.
Харківський національний автомобільно-дорожній
університет, Україна
Пряме іноземне інвестування транснаціональними корпораціями в умовах
глобалізації економічних відносин
ТНК все
більше поширюють свою діяльність на світовому ринку, а також впливають на
міжнародні відносини, здійснюючи свою експансійну політику, безпосередньо за
допомогою інвестицій. Прямі інвестиції ТНК відіграють ключову роль в з’єднанні
національних економік і в розгортанні інтернаціональної виробничої системи –
матеріального ядра сучасної економіки, що глобалізується [4], тому
спостереження та вивчання даних процесів є актуальними, що й обумовило вибір
теми роботи.
ТНК – це
компанія, яка складається з групи компаній приватної, державної або змішаної
форми власності, що перебувають в різних країнах, контролюються материнською
компанією, що знаходиться в певній країні; значно впливають на світовий ринок
товарів та факторів виробництва [3].
Один з
головних напрямів діяльності ТНК –
вивіз капіталу. Формами вивозу капіталу являються прямі і портфельні інвестиції,
а також позики і кредити. Найбільш значущими є прямі інвестиції. Прямі
зарубіжні інвестиції – категорія міжнародних інвестицій, за допомогою яких резидент
однієї країни придбає довгострокові інтереси у підприємстві-резиденті іншої
країни. За для ефективного здійснення іноземного інвестування необхідно вірно
формулювати цілі, принципи, вибирати форму здійснення інвестування з урахуванням
особливостей приймаючої країни, а також проводити аналіз ризиків, з якими
корпорація може зіткнутися в процесі вкладення інвестицій за кордон. Тому
узагальнюючи інвестиційну діяльність ТНК, механізм здійснення ними ПІІ можна
представити таким чином (рис.1):
Рисунок 1.
Механізм здійснення прямих іноземних інвестицій ТНК
У основі
розвитку ТНК лежить тенденція до інтернаціоналізації виробництва і капіталу на
основі розвитку продуктивних сил, що переростають національно-державні межі.
При цьому характерним є вивіз капіталу з промислово розвинених країн. Конкретними
причинами виникнення ТНК слід зазначити їх економічну ефективність, обумовлену
великими масштабами виробництва у багатьох галузях. Сучасні ТНК на додаток до
існуючого міжнародного обміну товарами і послугами створили міжнародне виробництво,
відповідну йому міжнародну сферу послуг і міжнародну фінансову сферу, що
посприяло перетворенню в основному локальних (міждержавних, регіональних)
міжнародних економічних відносин в глобальні.
ТНК належить
вирішальна роль у глобалізації світової економіки. У їх розпорядженні кошти, що
часто перевищують розмір національного доходу національних держав. На ТНК
припадає основна частина ПІІ, вони контролюють до 40% промислового виробництва
у світі та половину міжнародної торгівлі, 500 найпотужніших ТНК реалізують 80% усієї виробленої продукції
електроніки і хімії, 95 % фармацевтики, 76 % продукції машинобудування.
Найбільшими
світовими донорами довгострокових інвестицій являються США, Європейський Союз
та Японія, що утримують приблизно 70% загальносвітового потоку. Основними
приймаючими країнами залишають країни ЄС. ТНК також відіграють головну роль для економік провідних ринкових держав,
зокрема членів ОЕСР. Швидкий розвиток обсягів ПІІ зумовлений, насамперед,
такими головними причинами: реформа режиму іноземного інвестування та його
лібералізація; реформа режиму торгівлі; демонополізація; приватизація.
ПІІ в цілому
позитивно впливають на структуру ринку приймаючих країн: високий ступінь
концентрації виробництва сприяє інтенсифікації міжфірмової взаємодії,
налагодженню нових ділових зв’язків, прискоренню інноваційного процесу,
підвищенню ефективності використання природних ресурсів. Але поміж цього існує
ряд недоліків не тільки для приймаючої країни, але й для всього світового
господарства.
Література:
1.
Development and globalization: Facts and
Figures, United Nations Conference on Trade and Development, New York and
Geneva: United Nations, 2008.
2.
http://www.oecd.org/document/
3.
Міжнародні фінанси. О. М. Мозговий, Т. Є. Оболенська,
Т. В. Мусієць: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2005.