Зосім К.І., Антоненкова В.О.

Науковий керівник: Палагута К.О.

ДонНУЕТ імені Михайла Туган-Барановського

Секція «Сучасні інформаційні технології», підсекція (1)

ПРОБЛЕМИ ВПРОВАДЖЕННЯ КОРПОРАТИВНОЇ КУЛЬТУРИ В УПРАВЛІННІ З ВИКОРИСТАННЯМ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Україні довелося зіткнутися зі складним завданням побудови ринкової економіки, яка покликана підвищити рівень життя всіх громадян країни та забезпечити їй належне місце у світовій економіці. Ринкова економіка складається з багатьох взаємопов'язаних складових, однак однією з основних є надійна та послідовна фінансова та нефінансова інформація. Вже ні в кого немає сумніву, що майбутнє – за інформаційними технологіями і що інформаційна політика є невід’ємною частиною будь-якого бізнесу. Основне завдання сучасних економічних досліджень інформації якраз у тому й полягає, щоб навчитися перетворювати інформацію на гроші.

Дана стаття присвячена можливостям уніфікації корпоративного управління за рахунок використання передових систем управління ресурсами підприємств.

Ще в 40-х роках XX ст. Норбертом Вінером було покладено початок системного вивчення інформаційної ери. Саме цей учений був одним із творців теорії інформаційного суспільства. У його роботах чітко й послідовно простежується, що інформація із засобу споживання стане засобом виробництва. Можливості й реалії сучасного інформаційного суспільства також розглядають у своїх роботах Н. Моїсєєв та Д. Іванов. Розвиток інформаційної економічної теорії суттєво вплинув на теорію управління й теорію сучасної корпорації, призвів до розвитку концепції інтелектуального капіталу. Початківцями у вивченні цього явища були В. Давідов і М. Мелоун.

Вивченням ризиків, пов’язаних з корпоративним управлінням, займається інвестиційний банк «Brunswick Warburg» (США). Його фахівцями визначені 24 чинники ризиків, які згруповані у 8 категорій. Б. Блек проаналізував стан більше 20 найбільших російських фірм і визначив вплив якості корпоративного управління на їхню загальну вартість. Результат виявився разючим – різниця між оцінками акцій російських підприємств, виконаних вітчизняними й іноземними інвесторами з урахуванням ризиків корпоративного управління, у деяких випадках досягла десяти тисяч разів. З 8 основних категорій ризиків, основним є, як стверджують автори дослідження, «закритість» компаній (питома вага даного чинника становить 23%). Серед основних першопричин - відсутність фінансової звітності компаній відповідно до міжнародних стандартів GААР або ІАS, погана репутація щодо надання достовірної інформації, відсутність програми АDR, недостатня звітність перед акціонерами.

В Україні подібні дослідження не проводилися. Однак, ситуація в нашій країні майже аналогічна російській, тому зроблені висновки, ймовірно, зацікавлять і вітчизняних підприємців та аналітиків.

Фондові ринки як у розвинутих країнах, так і в країнах, що розвиваються, працюють, спираючись на постійне надходження достовірної і послідовної інформації, що є надійною підтримкою ринку. Дослідження доводять існування позитивного зв'язку між якістю системи корпоративного розкриття інформації та економічними результатами. Було доведено, що на ринках, які розвиваються, належне корпоративне управління забезпечує кращу оцінку ринку, та що вартість компаній з кращим рейтингом корпоративного управління є вищою.

Іноземний досвід підтвердив, що для досягнення ефективності ринкової економіки важливо, щоб підприємства у тандемі з урядом працювали над досягненням справжньої прозорості інформації. Це означає вчасне надання підприємством інвесторам і ринку точної й повної фінансової та нефінансової інформації про компанію, що буде сприяти необхідній довірі інвесторів, клієнтів, постачальників, банків та інших кредиторів, яка потрібна для забезпечення конкурентоспроможності підприємства в умовах світової економіки та уникнення серйозних економічних криз. Проблема полягає у впровадженні принципів прозорості та розкриття інформації з метою прискорення економічного розвитку. Лідером у розвитку сучасної теорії управління корпораціями є США.

Протягом останніх років на всіх рівнях багато говориться про необхідність і бажаність інвестицій, але сьогодні дуже мало зроблено для уніфікації бізнес-правил роботи провідних українських підприємств із бізнес-правилами основних інвесторів української економіки.

Стандартизацією управління в розвинених країнах займаються спеціально створені установи. Так, наприклад, у США діє Американське товариство з управління виробництвом і запасами (АРІСS), засноване ще в 1957 р., яке на сьогодні володіє найбільшою кількістю навчальних програм з підготовки виробничих менеджерів, поширює прогресивний досвід управління виробництвом. Зазначимо, що тільки корпоративними членами АРІСS є більш ніж 20000 найбільших компаній світу. Рекомендації АРІСS охоплюють всі сфери сучасного виробництва. На жаль дані рекомендації українським керівникам, майже недоступні й практично невідомі.

З кінця 70-х - початку 80-х років XX ст. почали розроблятися (насамперед, у США) автоматизовані системи управління виробництвом. Першими в цьому переліку були системи «розвузловки» специфікацій і формування заявок на закупівлю, які трансформувалися в цілісну концепцію «Система формування потреби підприємства в матеріалах», що ввійшла в науковий обіг за назвою МRР (Маterial Requirements Planning). До кінця 80-х років XX ст. домінувала концепція «Системи управління ресурсами виробництва» (МRР-2 – Мanufacturing Resource Planning). Ця концепція пов'язувала в єдиний комплекс завдання виробничого планування, потреби в матеріалах і управління виробничими потужностями.

З початку 90-х років XX ст., крім вищезгаданих завдань, особлива увага стала приділятися управлінню персоналом, що залишається пріоритетним (за умови успішного рішення інших питань) дотепер. Дана концепція відома за назвою ЕRР – Еnterprise Resource Planning. В цей же час одержала розвиток система ЕRР-2, яка охоплює не тільки внутрішні завдання виробничого підприємства, а й взаємодію із замовниками.

Всі ці метаморфози відбувалися за участю АРІСS. Фахівцями було розроблено рекомендації щодо змісту й раціональної побудови концепцій управління виробництвом. Фірми з розробки програмного забезпечення використали їх для створення систем, які проходили промислову апробацію на підприємствах. У процесі цієї апробації виявлялася ефективність рекомендацій або їхні недоліки, що стимулювало дослідників до подальших пошуків.

Про результативність рекомендацій АРІСS свідчить такий факт: на початку 90-х років минулого століття компанія «Форд», модернізувавши свою систему управління, що дало змогу у 7 разів зменшити час виконання замовлень клієнтів.

Але в Україні навіть після 30-річних інновацій у галузі інформаційних технологій у корпоративному секторі їхня частка в координації бізнес-процесів є досить невеликою. Мільярди доларів, витрачених на корпоративні інформаційні системи, концентрувалися переважно на комп'ютеризації структурованих адміністративних процесів. Та для багатьох компаній процеси, що забезпечують конкурентну перевагу, не являються адміністративними за своєю природою. Для таких компаній надто важливо використовувати накопичені знання, а визначальна властивість конкурентоспроможної переваги – це продуктивність персоналу, що готує й ухвалює рішення. Продуктивність же цього персоналу підтримується системами, які охоплюють і спрощують неструктуровані взаємодії, а використання систем управління структурованими процесами лише полегшує їм життя. Настав час програмних додатків, які об'єднують управління даними та знаннями, структурованими й неструктурованими процесами, а також таких, котрі надають цілковитої прозорості вкладу кожного співробітника в кінцевий продукт компанії.

Таким чином, зміни, з якими зіткнуться підприємства в найближчому майбутньому, не можна віднести тільки до інвестицій в нові інформаційно-комунікаційні технології. Особливого значення набуватимуть істотні зміни щодо зв'язків із різними лініями бізнесу, які постачають ресурси для великих бізнес-проектів. Епоха обробки даних закінчується. Настає ера управління інформацією. Топ-менеджери розуміють, що основа успіху їхньої компанії в майбутньому - це вміння збирати й використовувати саме ту інформацію, яка потрібна для управління бізнесом, а не в здібності обробляти великі потоки різних даних. Ті програмні компоненти, які найбільш ефективно підтримують модель проектно-орієнтованого бізнесу та поширюють можливості ERP-систем і стануть корпоративними компонентами майбутнього бізнесу.